1. Предмет регулювання та методи господарського права.

Господарське право - це система норм, які регул госп відносини, тобто ті відносини, в які вступають п-ства, установи, о-ції під час своєї госп д-сті. Отже, госп відносини у сфері економіки становлять предмет регулювання госп права.

Предмет госп права визнач за допомогою двох головних категорій.

1. Народне господарство – с-сть п-ств, установ, о-цій незалежно від форм власності, у т. ч. особистих підсобних господарств, які розташовані і діють в певних терит межах і творять систему сусп. в-цтва, обміну, розподілу та споживання.

2. Господарська діяльність – це д-сть СГ у сфері сусп в-цтва, яка спрямована на виготовлення і реаліз продукції, надання послуг, викон робіт варт характеру, які мають цінову визначеність.

Методи госп права - це с-сть способів регулююч впливу норм госп права на д-сть СГ. Методи госп права ґрунтуються на двох осн принципах. 1. Загальнодозвільний - означає “дозволено все, що не заборонено законом”. Він стосується лише д-сті окремих п-ств, фірм, компаній і т. д. 2. Спеціальнозобов’язувальний - означає “дозволено те, що визначено законом”. Цей принцип стосується виключно д-сті держ установ, о-цій, які викон ф-ції управління економікою.

Основні методи господарського права. 1. Метод автономних рішень СГ. 2. Метод владних приписів. 3. Метод рекомендацій. 4. Договірний метод.

2. Господарські правовідносини, їх види та ознаки.

Госп відносини - це майнові та ін відносини, які виникають між СГ під час здійснення їхньої госп д-сті, та відносини, що складаються між СГ та суб’єктами орг-госп повноважень у процесі управління госп д-стю.

Учасниками відносин у сфері господарювання є СГ, споживачі, органи держ. влади та органи місц самоврядув, наділені госп компетенцією, а також громадяни, громадські та інші о-ції, які виступають засновниками СГ чи здійсн щодо них орг-госп повноваження на основі відносин власності.

Ознаки господарських відносин. 1. Обмежене коло суб’єктів госп правовідносин. 2. Наявність у госп відносинах орг та майнового елемента. 3. Матер зміст таких відносин - це сусп в-цтво і реалізація продукції.

Госп правовідносини можна класифікувати за різними ознаками:

1) за характером правовідносин розрізняють: - відносини щодо безпосереднього здійснення госп д-сті;- відносини щодо управління госп д-стю;

2) за взаємним становищем сторін правовідносини поділяють на: -горизонтальні, учасники яких перебувають у рівноправному становищі;- вертикальні, в яких одним з учасників є орган управління, у тім числі власник майна чи уповноважений ним орган;

3) за сферою дії правовідносини поділяють на: -внутрішньогосподарські, які виникають у середині господарюючої о-ції між її структ підрозділами;- міжгосподарські, які виникають між юридично самост СГ;

4) за галузями нар господарства і сферами управління, в яких вони виникають і діють:- у галузі промисловості;- у галузі с/г;- у галузі будівництва;- у галузі транспорту;- у сфері страхування;- у сфері ЗЕД тощо.

3. Державне регулювання господарської діяльності.

Державне регулювання господарської діяльності визначає ГК У, закони У “Про засади держ регулят політики у сфері госп д-сті”, “Про дозвільну систему у сфері госп д-сті та інші нормативні акти.

Держ регулят політика у сфері госп д-сті - це напрям держ політики, який спрямований на правове вдосконалення госп відносин, а також адм відносин між держ регулюючими органами і конкр СГ; недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регулятивних актів; зменш втручання держави в д-сть СГ та усунення перешкод для їхнього розвитку.

Регуляторна діяльність - це д-сть, яку здійсн регулятивні органи, фіз та юр особи, їхні об’єднання, терит громади, і яка спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляду регуляторних актів.

Регулятивними органами є: ВРУ, ПУ, КМУ, Мін ек розвитку і торгівлі У, НБУ, АКУ, ДПС У та ін.

Основні засоби регулюючого впливу держави на д-сть суб’єктів СГ такі:- держ замовлення, держ завдання;- ліцензув, патентування і квотування;- сертифікація та стандартизація;- застосування нормативів і лімітів;- регулювання цін і тарифів;- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій.

Основні принципи держ регул політики в госп сфері:1) адекватність - відповідність форм, змісту та рівня держ регулювання госп відносин потребі у вирішенні існуючих проблем СГ та зростаючим ринковим вимогам; 2) доцільність - обґрунтована необх держ регул госп відносин з метою вирішення існ проблем; 3) ефективність - досягнення внаслідок дії регулятивних актів максимально можливих позит результатів за рахунок мінім необх витрат ресурсів СГ, громадян і держави;4) збалансованість - забезп у регулят д-сті балансу інтересів СГ, громадян і держави;5) передбачуваність - послідовність регулят д-сті, її відповідність цілям держ політики, що дало б змогу СГ планувати та прогнозувати свою д-сть;6) прозорість - відкритість дій регулят органів на всіх етапах їхньої регулят д-сті для всіх СГ та своєчасність доведення до них прийнятих регулят актів; 7) врахування громадс сусп думки - обов’язковий розгляд регулят органами всіх пропозицій, зауважень, наданих СГ у визнач законом порядку, інф громадськості про здійсн регулят д-сті.

Під державним наглядом (контролем) розуміють д-сть уповноважених законом центр органів викон влади, їхніх терит органів, органів місц самоврядув, ін органів у межах повноважень, передб законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законод СГ та забезп інтересів сусп.

Сфери госп д-сті, в яких держава та її органи здійснюють контроль і нагляд. 1. Збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами господарських відносин. 2. Сфера фін, кред відносин, валют регулюв та податкових відносин, у якій проводиться контроль за додержанням СГ кред зобов’язань перед державою і розрах дисципліни, додерж вимог валют законод, податк дисципліни. 3. У сфері цін і ціноутворення відбувається держ контроль з питань додержання СГ держ цін на продукцію і послуги. 4. Сфера монополізму і конкуренції. 5. Сфера земельних відносин. 6. Сфера водних відносин і лісового господарства. 7. У сфері в-цтва та праці здійсн держ нагляд за безпекою в-цтва і праці, додержанням законод про працю; за пожежною, еколог, саніт-гігієн безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, які визн обов’язкові вимоги до умов здійсн госп д-сті. 8. У сфері споживання держава здійсн контроль за якістю і безпечністю продукції та послуг. 9. Сферу ЗЕД контролює держава з питань технолог, ек, еколог та соц безпеки.