Пневмоторакс

   Так називають патологічний стан, який характеризується скупченням повітря між вісцеральною і парієтальною плеврами. Він може бути однобічним, двобічним і, залежно від величини повітряного пухиря, частковим або тотальним. Якщо повітря проникає у плевральну порожнину при вдиху і виходить при видиху, це відкритий пневмоторакс. У випадках зміщення тканин, які оточують рановий канал, повітря замикається у плевральній порожнині, і такий пневмоторакс називають закритим. Інколи м’які тканини ранового каналу зміщуються таким чином, що дають можливість повітрю проникати в порожнину плеври при вдиху, але перекривають отвір при видиху. Такий пневмоторакс отримав назву клапанного.     За етіологією розрізняють травматичний, операційний, спонтанний і штучний пневмоторакс. Травматичний пневмоторакс виникає у випадках проникаючих поранень грудної клітки. Він часто поєднується з гемотораксом.     Операційний пневмоторакс неминучий при хірургічних втручаннях, пов’язаних із розкриттям плевральної порожнини.     Спонтанний пневмоторакс характеризується начебто безпричинним скупченням повітря у плевральній порожнині. У таких випадках знаходять бульозну емфізему, кісти, плевральні злуки, які призводять до розриву вісцеральної плеври. При наявності бронхо-плевральних нориць (туберкульоз, гангрена, абсцес) у плевральній порожнині, крім повітря, може скупчуватися гній (піопневмоторакс).     Пневмоторакс спричиняє колапс легені. Штучний пневмоторакс, викликаний введенням у плевральну порожнину повітря, використовується для лікування туберкульозних каверн.     При вневмотораксі спостерігають зміщення і флотацію середостіння під час вдиху і видиху. Це призводить до стиснення і перегину порожнистих вен, зменшення притоку крові до серця.     Порушення газообміну пов’язані з розвитком так званого парадоксального дихання. При видиху повітря переміщується із здорової легені в колабовану, а при вдиху - навпаки. Такий маятникоподібний рух повітряного потоку різко знижує ефективність зовнішнього дихання. Якщо пневмоторакс не ліквідувати, розвивається медіастинальна і підшкірна емфізема, а у фіналі - прогресуюча легенево-серцева недостатність.

Рак легенів

Рак легені — пухлина, яка розвивається з епітеліалих клітин бронхів, або альвеол, невелика частина має мезенхімальну і нейрогенну природу (мезотеліоми плеври, саркоми, нейробластоми). Рак легені займає перше місце в структурі онкологічних захворювань.

Етіологія:

• Широке розповсюдження паління і забруднення повітряного середовища;

• Професійна шкідливість (пил, хімічні канцерогени, дія малих доз іонізуючої радіації);

• Забруднення повітря сполуками миш'яку, хлору, кадмію;

• Сприяють розвитку раку хронічні захворювання легень (туберкульоз, бронхіт, різні рубцеві зміни легеневої тканини);

• Генетичні фактори ризику.

Появі ракових пухлин в легені передують передракові зміни: метаплазія епітелію бронхів, гіперплазія, проліферація епітелію, утворення мікропапілом, внутріепітеліальний рак, рубці на фоні хронічних захворювань легень (туберкульозу, інфаркту, запального процесу, механічного пошкодження).

Існує наступна класифікація раку легені.

• За локалізацією:

1. Прикореневій (центральний), який виходить з стволового, пайової і початкової частини сегментарного бронха;

2. Периферичний, що виходить з периферичного відділу сегментарного бронха і його гілок,а також з альвеолярного епітелію;

3. Змішаний.

• За характером розростання:

1. Екзофітний (ендобронхіальний);

2. Ендофітний (екзобронхіальний і перибронхіальних).

Класифікація раку легенів.

• За мікроскопічною формою:

1. Бляшкоподібний;

2. Поліпозний;

3. Ендобронхіальний дифузний;

4. Вузлуватий;

5. Розгалужений;

6. Вузлувато розгалужений.

• За мікроскопією:

1. Плоскоклітинний (епідермощний);

2. Аденокарцинома, недиференційований анапластіческій рак (дрібноклітинний і великоклітинний);

3. Залізисто-плоскоклітинний рак;

4. Карцинома бронхіальних залоз (аденоїдні-кістозна і мукоеггідермальная).

Лекція №13.

Тема: Патофізіологія дихання. Недостатність дихання.

План:

1. Загальні питання патології зовнішнього дихання.

2. Порушення альвеолярної вентиляції. Порушення перфузії.Порушення

дифузії газів.

3. Прояви порушення зовнішнього дихання.

4. Періодичне дихання . Термінальне дихання.