4. Видатки бюджету на громадський порядок, безпеку та судову владу

Нормативно-правове поле кожної суверенної держави визначає її функції як найзагальніші та найважливіші напрями діяльності щодо здійснення стратегічних цілей і завдань, які стоять у конкретний історичний період. Причому за суспільно політичним призначенням вони знаходять свій прояв у збереженні конституційного ладу, законності та правопорядку, а їх безпосереднє виконання покладається на низку інституцій, що мають повноваження захисту від злочинності, підривної діяльності іноземних держав, техногенних катастроф, стихійних лих, соціальних конфліктів й інших загроз, у тому числі шляхом використання цілого арсеналу силових методів. Відповідним чином будується механізм витрачання бюджетних коштів на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави.

Видатки на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави мають достатньо розгалужену структуру та фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Зокрема, кошти бюджету спрямовуються на забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, внутрішніх військ, судів, прокуратури, кримінально-виправних закладів, прикордонних військ, митних органів, Служби безпеки України, професійно-пожежної охорони й інших правоохоронних органів. Причому прерогативою державного бюджету є видатки на забезпечення громадського порядку, боротьбу зі злочинністю й охорону державного кордону, протипожежний захист і рятування, судову владу, кримінально-виконавчу систему та виправні заходи, нагляд за додержанням законів і представницькі функції в суді тощо. Натомість виключно з місцевих бюджетів фінансується місцева пожежна охорона, заходи з організації рятування на водах, заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, встановлених законом. Такий склад бюджетних видатків пояснюється природою функцій держави й, відповідно, формами і методами фінансування.

Зважаючи на комплекс проблем фінансування правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави слід зазначити низку стратегічних заходів та дій по їх вирішенню:

— по-перше, ввести систему довгострокового стратегічного планування видатків на утримання силових інститутів;

— по-друге, переглянути бюджетні програми у сфері правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави, враховуючи обсяги їх виконання і можливості фінансового забезпечення;

— по-третє, забезпечити на законодавчому рівні бюджетне фінансування сектору внутрішньої та зовнішньої безпеки в обсягах, достатніх для його стратегічного реформування і розвитку;

— по-четверте, зменшити управлінські видатки в частині розмежування службових функцій та оптимізації чисельності правоохоронних органів з метою посилення їх матеріально-технічної бази;

— по-п’яте, налагодити співпрацю з країнами-членами ЄС для адаптації їх досвіду фінансування силових органів.

5. Видатки бюджету на зовнішньополітичну діяльність

Зовнішньополітична діяльність України в цілому відповідає принципу єдності, позаяк у розвитку міжнародних відносин наша держава виступає одним суб’єктом. При цьому Президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів здійснюють цю діяльність виключно від імені держави та в її інтересах. Особливими повноваженнями у сфері зовнішньої політики наділені центральні органи виконавчої влади, головним чином, Міністерство закордонних справ. Натомість поза межами нашої держави розвитку міжнародних відносин сприяють дипломатичні, консульські, торгівельні та інші представництва. За дорученням уповноважених органів державної влади й управління безпосередню участь у зовнішньополітичній діяльності можуть також брати органи місцевого самоврядування. Така розгалуженість суб’єктів міжнародних відносин характеризує структуру видаткової частини держаного бюджету на дані цілі.

Загалом же, бюджетні видатки на зовнішньополітичну діяльність можна умовно об’єднати за класифікаційними ознаками у декілька груп. Так, перша група включає видатки на керівництво й управління у сфері державної політики щодо зовнішніх відносин, функціонування Міністерства закордонних справ, дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном, представництв нашої держави при міжнародних організаціях. До другої групи належать капітальні видатки на будівництво та реконструкцію приміщень для розміщення дипломатичних установ, а також на розширення мережі власності України за кордоном у вигляді нерухомого майна для потреб дипломатичних установ. Третя група видатків забезпечує фінансування візитів за кордон Президента, народних депутатів, урядових делегацій і працівників органів виконавчої влади з метою реалізації зовнішньополітичних інтересів нашої держави. За рахунок видатків четвертої групи сплачуються внески до бюджетів міжнародних організацій: від бюджету ООН до бюджетів різних інституцій, напрями діяльності яких не мають вузькогалузевого характеру та членство в яких набуто на підставі міждержавних договорів.

Фінансування зовнішньополітичної діяльності України здійснюється виключно з державного бюджету. Проте важливе місце в реалізації зовнішньої політики відведено органам місцевого самоврядування, в штат яких включено посади дипломатичних радників.

Певну специфіку мають видатки державного бюджету на ведення роботи постійних представництв при міжнародних організаціях. У даному контексті бюджетні кошти використовуються для забезпечення просування ініціатив України в міжнародних організаціях, створення позитивного іміджу нашої держави, досягнення максимальної користі як політичного, так і економічного характеру.

Видатки на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів для сфери міжнародних відносин, забезпечення перебування в Україні іноземних делегацій, пов’язаних з офіційними візитами, реалізацію Міністерством закордонних справ повноважень з проведення зовнішньої політики за кордоном, організацію і контроль за діяльністю закордонних дипломатичних установ мали незначну частку в структурі видаткової частини державного бюджету, позаяк за останні роки вони не набагато перевищували 1% від загального обсягу видатків.

Зважаючи на комплекс проблем, характерних для практики фінансування зовнішньополітичної діяльності в Україні, Міністерством закордонних справ у даному контексті визначено пріоритетні завдання. В найближчій перспективі вони мають стати тими основоположними заходами, на яких базуватиметься механізм виділення бюджетних коштів на управління у сфері державної політики щодо зовнішніх відносин, на функціонування Міністерства закордонних справ, дипломатичних представництв і консульських установ, представництв при міжнародних організаціях, на будівництво та реконструкцію приміщень для розміщення дипломатичних установ, а також на розширення мережі власності України за кордоном, на фінансування візитів за кордон Президента, народних депутатів, урядових й інших делегацій з метою реалізації зовнішньополітичних інтересів нашої держави.