6. Видатки бюджетів на охорону навколишнього природного середовища

Проблеми раціонального використання та охорони природних ресурсів набули значної ваги в нашій країні. Це зумовлено передусім тим, що впродовж багатьох десятиліть в господарське життя країни було залучено значний потенціал природних ресурсів (землі, води, лісу) до виробничого обороту. Іншими словами, панував екстенсивний характер використання природних ресурсів, який призвів до суттєвих негативних наслідків пов’язаних з використанням, деградацією та забрудненням земель і водних джерел, нераціональним використанням мінерально-сировинних ресурсів. Ці чинники, як і відсутність необхідних обсягів інвестицій для оновлення технологій та здійснення природоохоронних заходів, так і недостатнє фінансування, спричинили незадовільний стан довкілля.

Відповідно до чинного законодавства, видатки на природоохоронні заходи на державному та регіональному рівнях здійснюється згідно з розділом бюджетної класифікації „Охорона навколишнього природного середовища”, у якому передбачені такі напрями видатків:

1) Запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища.

2) Охорона та раціональне використання природних ресурсів:

3) Утилізація відходів:

4) Ліквідація іншого забруднення навколишнього природного середовища:

5) Збереження природно-заповідного фонду:

6) Дослідження і розробки у сфері охорони навколишнього природного середовища:

7) Інша діяльність у сфері охорони навколишнього середовища:

Основними причинами щорічного невиконання екологічних програм і природоохоронних заходів в Україні слід вважати необґрунтовану експлуатацію природних ресурсів, порушення вимог законодавства і залишковий принцип фінансування. За розрахунками на охорону навколишнього природного середовища, недопущення і ліквідацію надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха витрачається 11–19% платежів за використання природних ресурсів і збору за забруднення довкілля. Фактично сальдо від екологічних платежів спрямовується на відшкодування інших видатків зведеного бюджету України. З цієї причини екологічні платежі не виконують свого основного призначення, що свідчить про неефективність механізму фінансового забезпечення природоохоронних заходів. З огляду на це, потребує уточнення й координації організаційний механізм розподілу коштів із бюджетів різного рівня на природоохоронні цілі.

Таким чином, формування державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища та здійснення заходів, спрямованих на збереження і відновлення екологічної рівноваги, значною мірою залежить від ефективного використання всіх важелів та інструментів ринкового механізму. Без урахування цього аспекту неможливо досягти бажаних результатів у соціально-економічній сфері.

7. Видатки бюджетів на розвиток інфраструктури країни

Найважливішою функцією бюджету країн з ринковою економікою є забезпечення потреб економічних суб’єктів у тих товарах і послугах, які не можуть бути надані підприємцями. Беручи до уваги те, що послугам окремих галузей інфраструктури притаманні риси суспільних благ, зобов’язання щодо їхнього надання покладаються на бюджет. Адже, незважаючи на те, що користування об’єктами інфраструктури зумовлює загальноекономічні вигоди, через значні обсяги коштів, необхідних для створення цих об’єктів, або через складність одержання плати за користування інфраструктурою, бюджетні ресурси є основним джерелом таких видатків. З огляду на зазначене, важливим напрямком бюджетних видатків, доцільність якого не викликає заперечень майже в жодного з економістів, є спрямування їх у розвиток інфраструктури країни. До інфраструктури зазвичай відносять галузі національної економіки, що обслуговують інші сфери економіки країни (транспорт, зв’язок, телекомунікації, інформатика і житлово-комунальне господарство).

Практиці формування бюджетних видатків на розвиток інфраструктури властиві значні проблеми, проявом яких є незадовільний стан основних фондів галузей інфраструктури, посилення невідповідності рівня бюджетних послуг потребі господарюючих суб’єктів, що призводить до перешкоджання подальшому економічному зростанню в країні. З огляду на зазначене, сьогодні особливої актуальності набуває питання радикального реформування бюджетних видатків на розвиток інфраструктури.

Зважаючи на обмеженість бюджетних ресурсів, їх доцільно концентрувати насамперед на тих інвестиційних проектах, які неможливо реалізувати без залучення коштів бюджету. Через це, інвестиційні потреби державних чи комунальних підприємств, які належать до галузей інфраструктури, здебільшого можливо забезпечувати за рахунок підвищення ефективності їхньої фінансово-господарської діяльності. Вирішити це завдання можна, зокрема, за допомогою встановлення тарифів на економічно обґрунтованому рівні, застосування яких дасть змогу одержувати доходи, які забезпечуватимуть не лише поточні витрати підприємств, але й їхню інвестиційну діяльність.

Необхідною умовою підвищення ефективності бюджетних видатків на розвиток інфраструктури є поліпшення бюджетного планування, ширше застосування формалізованих методик оцінювання доцільності бюджетних інвестицій, підвищення бюджетної прозорості. Перспективним напрямком участі держави у фінансуванні інфраструктурних проектів є їхня реалізація спільно з приватним сектором. У дослідженнях Міжнародного валютного фонду зазначається, що необхідними умовами благополучної реалізації державно-приватних партнерств є: розвинена нормативно-правова база, що регламентує діяльність державно-приватних партнерств; досконалий порядок відбору і реалізації державно-приватних партнерств; збалансовані договірні зобов’язання між державою та приватними партнерами.