2. Бюджетне фінансування, його сутність, форми і методи

В узагальненому вигляді бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна сутність бюджетного фінансування полягає у тому, що за його допомогою формуються і реалізуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами, – з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду держави на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів.

В економічній літературі бюджетне фінансування розглядається у широкому та вузькому розумінні. Широке трактування цього фінансування стосується визначення його місця та ролі у регулюванні соціально-економічних процесів. У вузькому значенні бюджетне фінансування розглядається з боку держави як форма бюджетного механізму, а з боку суб’єктів господарювання – як форма фінансового забезпечення.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних коштів суб’єктам господарювання.

Бюджетне фінансування базується і здійснюється на основі наукових принципів. Враховуючи сутність бюджетного фінансування, його внутрішні якісні характеристики до принципів цього фінансування у фінансовій науці і практиці відносять: безповоротність; безоплатність; безстроковість; плановість; цільовий характер; фінансування не під план, а в міру виконання планів по виробничих показниках, мережі, штатах і контингентах; ефективне використання коштів; фінансування у міру поступлення доходів; оптимальне поєднання усіх джерел фінансування; дотримання режиму економії; повнота; справедливість і неупередженість; публічність та прозорість; контрольованість. При формуванні цих принципів, їхньому трактуванні доцільно опиратися на принципи бюджетної політики, адже бюджетне фінансування є інструментом її реалізації.

У теорії та практиці бюджетного фінансування важливе значення має правильний вибір й обґрунтування відповідних його форм. Під формами бюджетного фінансування розуміють способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені у бюджеті відповідно до наукових принципів. За наведеними критеріями можна виділити чотири найважливіші форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування, державні трансферти та бюджетне кредитування.

3. Розпорядники бюджетних коштів, їхня класифікація, функції, права та обов’язки

Розпорядниками бюджетних коштів є керівники міністерств, відомств, управлінь, відділів місцевих державних адміністрацій і виконкомів місцевих рад та установ, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків бюджету. Вони мають право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, наданими на відповідні заходи.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Залежно від ступеня підпорядкованості й обсягу наданих прав вони поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних коштів виконує такі основні функції:

— розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

— організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

— отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань тощо.

Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня – це такі розпорядники, які підпорядковані головному розпоряднику коштів і діяльність яких координується через нього. Як правило, такими розпорядниками є керівники бюджетних установ. Одержувачам бюджетних коштів конкретні суми асигнувань для фізичних та юридичних осіб, можуть надаватися лише через розпорядника якому він підпорядкований.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня виконують такі основні функції:

— готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх відповідному головному розпоряднику;

— отримують від головного розпорядника відомості про обсяги асигнувань, відповідно до яких у встановленому порядку складають кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації;

— подають кошторис на затвердження головному розпоряднику і повідомляють про це відповідний орган Державної казначейської служби тощо.

Нижчестоящі розпорядники коштів поділяються, в свою чергу, на розпорядників коштів другого та третього ступенів. Структура розпорядників бюджетних коштів залежить від системи управління відповідною галуззю та бюджету, з якого ця галузь фінансується.

Права і обов’язки розпорядників бюджетних коштів визначаються Бюджетним кодексом України, щорічними законами про державний бюджет, іншими законодавчими та нормативними актами України. Вони тісно пов’язані із функціями розпорядників і забезпечують їх якісне виконання.