3. Бюджетне регулювання, його сутність, завдання і методи

Збалансування місцевих бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їхніх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільчих процесів у межах бюджетної системи. Такий перерозподіл проводиться між центральним бюджетом та місцевими бюджетами, а також через механізми вилучення бюджетних ресурсів з місцевих бюджетів територій з відносно високим рівнем дохідного потенціалу і спрямування бюджетних ресурсів до місцевих бюджетів менш забезпечених у фінансовому відношенні адміністративно-територіальних формувань.

У вітчизняній бюджетній практиці використовуються наступні два методи бюджетного регулювання: метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету (такі доходи одержали назву регулюючих); надання фінансової допомоги бюджетам в певній визначеній сумі (у вигляді міжбюджетних трансфертів).

Результативність методу відсоткових відрахувань пояснюється зокрема й тим, що в якості регулюючих доходів традиційно у нас використовуються такі, які характеризуються: рівномірністю надходження в часі; достатньо великими розмірами надходжень; рівномірністю надходження по території країни; захищеністю від дії економічних та інших факторів, які могли б спричинити коливання в обсягах доходів.

В сучасних умовах важливе місце в процесі бюджетного регулювання займають трансферти; разом із запровадженням у дію Бюджетного кодексу України, вони стали основним методом бюджетного регулювання. Такі зміни відповідають кращому досвіду зарубіжних країн, який підтверджує тенденцію зростання ролі бюджетних трансфертів, що знаходить відображення у збільшенні їхньої питомої ваги у сукупних доходах місцевих бюджетів.

Діючим законодавством передбачено застосування міжбюджетних трансфертів наступних видів: дотації вирівнювання; субвенції; кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; додаткові дотації.

4. Система міжбюджетних трансфертів

Бюджетний кодекс України дав визначення поняття „міжбюджетні трансферти” – як кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Перший вид міжбюджетних трансфертів – це дотації вирівнювання, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетам. Визначальною є назва, з якої випливає, що основною метою даного виду трансфертів є здійснення вирівнювання доходної спроможності бюджету, який її отримує, тобто, проведенняв кінцевому підсумку, згідно раніше визначеного нами поняття фінансового вирівнювання.

Другий вид міжбюджетних трансфертів – це субвенції; вони можуть надаватися як з державного, так і місцевих бюджетів. Характерною ознакою субвенцій є цільове використання одержаних коштів, основні напрямки якого визначено: здійснення програм соціального захисту; компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; виконання інвестиційних проектів; утримання об’єктів спільного користування чи ліквідація негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування; виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань; інші цілі.

Третій вид трансфертів представляє передачу коштів до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Так, наприклад, у випадках, коли прогнозні показники доходів місцевого бюджету перевищують розрахунковий обсяг його видатків (обрахованих із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів), то для такого місцевого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України. З метою стимулювання нарощування доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, до обчисленого обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, застосовується коефіцієнт вирівнювання, який диференціюється залежно від рівня виконання таких доходів (від 0,6 до 1).

Четвертий вид міжбюджетних трансфертів – це інші дотації, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетам. Наприклад, місцевим бюджетам надаються додаткові дотації на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок наданих державою податкових пільг.