Роздiл і. Нормативно-проектна база для ветеринарного центру та притулків для тварин

1.1 Ветеринарні установи та вимоги до створення ветеринарних пунктів

Ветеринарний комплекс являє собою будівлі та споруди ветеринарного призначення (міські станції боротьби з хворобами тварин, ветеринарні лабораторії, ветеринарні лікарні, амбулаторії, пункти та ін.) До ветеринарним об'єктів відносяться також споруди, що мають ветеринарно-санітарне значення.

Ветеринарні об'єкти для обслуговування домашніх тварин, що утримуються населенням міст та інших населених пунктів, розміщуються у місцях, зручних для їх обслуговування за умов дотримання ветеринарних вимог, щодо мінімального віддалення ветеринарного об'єкта від підприємств та житлової забудови.

Успіх роботи ветеринарної служби, організація заходів профілактики та боротьби з хворобами, розширення впливу її на зростання культури громадського тваринництва, його продуктивність в значній мірі залежить від правильного проектування, будівництва та експлуатації ветеринарних, виробничих і ветеринарно-санітарних об'єктів. Відповідно до вимог Міністерства сільського господарства СРСР були розроблені «Норми технологічного проектування ветеринарних об'єктів (НТП-Сх.8-67)». Ці норми поширювалися на проектування нових або реконструйованих тваринницьких ферм в колгоспах, радгоспах, птахофабрик і інших сільськогосподарських підприємств.

Ветеринарні установи та об'єкти, запроектовані в тваринницьких господарствах, передбачали в залежності від напрямку їх спеціалізації та розмірів здійснення лікувально-профілактичних, ветеринарно-санітарних і діагностичних досліджень.

Зооветеринарні розриви між загальногосподарськими ветеринарними об'єктами (ветлікарня) і іншими тваринницькими фермами передбачали не менше 150 м, птахівницькими – не менше 200 м, звірівницькими і кролеводчими – 1500 м. При розміщенні ветлікарні на території центральної садиби між нею, житловими і громадськими будівлями відстань повинна бути 300 м.

Розриви між ветеринарними об'єктами, залізничними, автомобільними дорогами загальнодержавного і республіканського значення I і II категорій становить не менше 300 м, автомобільними дорогами республіканського та обласного значення III категорії і скотопрогонів – не менше 150 м, інших доріг місцевого призначення IV і V категорій – не менше 50 м.

Ветеринарні об'єкти розрізняють місцевого (внутрифермского) і загальногосподарського призначення. Ветеринарні установи можуть обслуговувати кілька господарств, тваринництво цілого району (районні), а також ряду районів (міжрайонні), всю область (обласні). Відповідно до «Норм технологічного проектування» в номенклатуру ветеринарних об'єктів внутрифермского і загальногосподарського призначення включені наступні об'єкти: а) ветеринарні об'єкти – ветеринарна лікарня, ветеринарний пункт, лікувально-санітарний пункт для господарств з відстійним тваринництвом, ветеринарна лабораторія для птахофабрик і племптахозавод, ізолятор, б) виробничі, ветеринарно-санітарні об'єкти – забійно-санітарний пункт, ветеринарно-санітарний пропускник, споруди для обробки шкірного покриву тварин (ванни і майданчики). До виробничих об'єктів відносять і карантинні споруди.

При проектуванні і будівництві тваринницьких ферм з різною спеціалізацією і розмірами для окремих видів тварин повинні передбачатися такі основні ветеринарні об'єкти: ветпункт, ізолятор, ветсанропускник і споруди для обробки шкірного покриву тварин. Ветлабораторія проектується тільки на птахофабриках, племптахорепродукторі і племінних птахівничих конкурсно-випробувальних станціях.

Кожен з ветеринарних або виробничих ветеринарно-санітарних об'єктів загальногосподарського або загальнофермского призначення, як і ветеринарні лікувально-профілактичні, діагностичні та інші ветеринарно-санітарні установи, об'єкти і споруди складаються з окремих будівель, відділень, ланок, мають певний склад виробничих приміщень.

Загальні вимоги до ветеринарних пунктів широкого профілю

1. Ветеринарні послуги здійснюються юридичними особами та індивідуальними підприємцями, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення ветеринарної діяльності, якщо інше не встановлено законодавчими актами, а також державною ветеринарною службою. Безпосереднє надання ветеринарних послуг здійснюють спеціалісти ветеринарної служби.

2. Для надання ветеринарних послуг тваринам у притулках передбачено ветеринарний пункт.

Ветеринарні пункти призначені для амбулаторного та стаціонарного лікування тільки тих тварин, що знаходяться у притулку. Ветеринарна діяльність включає в себе здійснення профілактичних ветеринарно-санітарних, організаційних заходів щодо попередження та поширенню інфекційних та інвазійних хвороб і проведення діагностичних досліджень.

3. При проведенні діагностичних та лікувально-профілактичних заходів тварини повинні бути зафіксовані, методи фіксації, що наведені в додатку 2.

4. Облік і ведення ветеринарної документації проводиться у встановленому порядку згідно з чинним ветеринарним законодавством.

5. Номенклатура основних виробничих приміщень ветеринарного пункту і мінімальна норма їх площі (наведено в додатку 3).

6. У приміщеннях для утримання тварин слід передбачати механізацію напування, роздачі кормів, внесення підстилки, видалення екскрементів.

7. При проектуванні повинні передбачатися:

- Мобільні високонапорні автоматизовані установки для вологого прибирання та аерозольної дезінфекції та дезінсекції приміщень;

- Пристрої (верстати тощо) для фіксації тварин при лікуванні та проведенні профілактичних обробок;

8. У районах, де розрахункові перепади температур внутрішнього і зовнішнього повітря в холодний період року становлять більше 25 ° С, слід передбачати подвійне скління вікон.

9. Висоту від рівня підлоги до низу вікон у приміщеннях слід приймати не менше 0,8 – 1,2 м.

10. Внутрішні поверхні огороджувальних конструкцій (стіни, перегородки та стелі) у приміщеннях стаціонарів, ізоляторів і карантинів повинні бути гладкими і пофарбовані у світлі тони вологостійкими фарбами та стійкими до дезінфікуючих засобів.

Стіни приміщень манежу-адміністратора, приміщення для ветеринарних обробок тварин, мийної, стерилізаційної, лікувальних процедур, обробки спецодягу, мийної та сушильної у відділенні прийому та санітарної обробки тварин повинні бути до стелі облицьовані керамічною плиткою або плиткою з полімерних матеріалів.

11. При вході в карантинне приміщення та ізолятор повинні розміщуватися килимки (розміром по ширині дверного отвору, довжиною не менше 1 м), змочені дезінфікуючим розчином.

12. Підлоги, стіни, годівниці та інше обладнання карантинного приміщення і ізолятора повинні бути виконані з матеріалів, що легко піддаються дезінфекції, проведеної після звільнення приміщень від тварин. У карантинному приміщенні і ізоляторі не допускається використання годівниць, поїлок та іншого інвентарю, виготовлених з дерева.

13. Мийку приміщень та обладнання карантинного відділення та ізолятора здійснюють по мірі необхідності протягом робочого дня, а дезінфекцію – в кінці роботи.