3. Інфраструктурні об’єкти. У першу чергу, сюди належать засоби розміщення та харчування туристів. А також магазини, джерела питної води, туалети, станції техобслуговування, тощо.

Нерідко саме наявність/доступність/якість інфраструктурних об’єктів забезпечує успішне функціонування об’єктів туристичних (і навпаки). Отже, щодо кожного туристичного об’єкту туристи мають бути забезпечені інформацією про те, де там можна поїсти, переночувати, відпочити, тощо. При цьому слід приділяти увагу якості інфраструктурних об’єктів, пропонуючи туристам лише найякісніші з них. Якщо існує можливість вибору між кількома інфраструктурними закладами, то можна провести щось на зразок конкурсу або тендеру між ними. Відібрані об’єкти варто позначати згаданим нижче брендовим логотипом.

4. Дороги. Зазвичай, дороги є однією з найбільш слабких і критичних ланок туристичної мережі в Україні. Але, як показує досвід багатьох наших регіонів, успішний розвиток туризму можливий не лише там, де є якісні дороги. Більш того, нерідко саме розвиток туризму стає поштовхом для розвитку і покращення дорожньої мережі в регіоні.

Втім, якісні автошляхи потрібні у першу чергу для розвитку автотуризму. Що стосується інших видів туризму, то тут є більше простору для маневру. Наприклад, кінний туризм практично не чутливий до якості доріг, скоріше навпаки – хороші дороги з твердим покриттям незручні для кінних прогулянок. Велотуризм також не потребує якісного асфальту (щоправда, бувають дороги майже непрохідні для велосипедистів, наприклад, бруківка або піщана грунтовка). Але ці види туризму наразі значно менш масові, ніж автотуризм. Отже, про інтереси автотуристів також необхідно піклуватися (наприклад, запропонувати автотуристам, що придбали велотур, зручну парковку зі знижкою). Ключ до успіху тут може полягати не тільки (і не стільки) у якісному ремонті доріг, скільки у об’єктивному інформуванні туристів про їх якість. Описи туристичних об’єктів та маршрутів, туристичні карти і буклети мають містити досить детальну інформацію про якість під’їзних шляхів, стан дорожнього покриття, тощо. Заздалегідь попереджені туристи не матимуть негативних вражень з приводу доріг, а негативні враження – це найгірший з можливих результатів турпоїздки.

5. Транспорт. Хоч автотуристи і є на сьогоднішній день найбільш масовою категорією туристів, проте, з багатьох міркувань, акцент краще робити на розвитку альтернативних видів туризму. І тут дуже важливим чинником стає транспортне сполучення, як зовнішнє, так і всередині району.

У першу чергу, туристів необхідно переконати у тому, що дістатися до Липовця легко і просто. Для цього їх необхідно забезпечити якомога більш повною інформацією щодо руху всіх видів громадського транспорту по всіх перспективних напрямках. Головним чином, від великих міст та обласних центрів, а також від вузлових залізничних станцій. Можливо, варто узгодити з транспортниками розклад руху так, щоб зробити його більш сприятливим для туристів.

Щодо внутрішнього транспорту, то тут корисно мати (і надавати туристам) контакти всіх перевізників та транспортних агенцій, щоб виклик таксі чи оренда автобуса не викликали жодних проблем. Тут в якості транспортного координатора також може виступати ТІЦ, який може домовитись з перевізниками про відповідні знижки.

6. Сувенірна продукція. Туристи зазвичай охоче купують місцеві сувеніри на згадку про свою поїздку. Отже, необхідно забезпечити їм таку можливість. Це не лише підвищить економічну рентабельність туристичних маршрутів, а й створить додаткову рекламу, а також стимулює розвиток мистецтв і ремесел.

Найкращими сувенірами є ті, що специфічні для даної місцевості, або містять відповідні назви чи малюнки. Приклад першого – наповнений космічною енергією камінець з астроблеми, вставлений у підставочку з написом «Липовецька астроблема». Приклад другого – сувенірна дошка чи магнітна плашка з назвою і гербом населеного пункту. Чудовими сувенірами є вироби народних майстрів. Особливим попитом зараз користуються вишиванки (які також можуть містити символіку Липовецького району). Сувенірами також можуть бути побутові старожитності (праски, прялки, глечики, фотографії, тощо), взяті на комісію, або придбані у місцевих жителів. В якості сувенірів можуть виступати також сувенірно оформлені харчові вироби місцевих жителів: алкогольні настоянки, домашні варені та консервації, солодощі, тощо. Оскільки утримувати спеціальний сувенірний магазин навряд чи буде рентабельно на перших порах, то найзручнішим місцем для продажу сувенірів є, знов таки, ТІЦ.

7. Події. У першу чергу – фестивально-ярмаркові заходи. Дозволяють сконцентрувати туристів в одному місці в один час, значно підвищують рентабельність обслуговування туристів, сприяють згуртуванню громади та зростанню популярності району.

В кожному районі має бути щонайменше один власний тематичний фестиваль-ярмарок (чим більше, тим краще). Час його проведення має бути зручним для місцевих жителів. Якщо такої традиції ще нема, її варто створити. В різних регіонах України вже існують фестивалі картоплі, кавунів, вареників, писанок, меду, тощо. В США майже кожен населений пункт має свій щорічний фестиваль (не стільки для туристів, скільки для згуртування громади). Простір для фантазії необмежений. Можна прив’язувати фестивалі до традиційних народних свят: Купала, Обжинки, Масляна. У фестивалів має бути оргкомітет і початкове фінансування. Складовими фестивалю можуть бути: жива музика, благодійні розпродажі та аукціони, торгівля сувенірами і виробами майстрів, конкурси з нагородженням переможців, розваги і змагання для молоді, вшанування кращих людей району, тощо.

8. Брендинг. Для успішного туристичного маркетингу дуже важливо мати бренд, який легко запам’ятовується. На рівні району доцільно створити туристичну мережу, всі об’єкти якої будуть позначені однаковим логотипом і брендовою назвою (наприклад, Липовеччина Туристична).

Власником логотипу може бути комунальне тур-підприємство, яке планується створити в рамках проекту. Єдиний логотип зручний для просування на ринку і створює довіру у туристів. Ним можна позначати всі розроблені турпродукти, а також надавати право користування ним тим підприємцям, які будуть включені до туристичної мережі регіону.

9. Туристичний Інформаційний Центр (ТІЦ). Це має бути не лише джерело інформації, але й координаційний центр усієї туристичної інфраструктури. Фактично, це туристичний фасад регіону, перше, з чим стикається турист, те, що формує його перше (найбільш вагоме) враження.

Зазвичай, ТІЦ – це приміщення з комп’ютером (і доступом до Інтернету), де туристи можуть отримати відповіді на свої запитання, придбати чи отримати безкоштовно рекрамно-інформаційні матеріали (карти, схеми, буклети, краєзнавчі видання, тощо), придбати сувенірну продукцію. Фінансування діяльності ТІЦу здійснюється за рахунок:

• грошей, що сплачують власники туристичних та інфраструктурних об’єктів за розміщення їхньої реклами (візиток, буклетів, банерів) у приміщенні ТІЦу та на відповідному сайті;

• комісійних від продажу сувенірної та друкованої продукції;

• комісійних від продажу турпродуктів (наприклад, велотурів) та послуг (розміщення, супроводу, прокату, тощо).

ТІЦ може бути як окремою юридичною особою (комерційною або громадською), так і підрозділом вже існуючої. В контексті даного проекту зручно зробити ТІЦ підрозділом районної Ради.

Завдяки підтримці місцевої влади, у Липовці є можливість виділити для ТІЦу приміщення і вакансію. Логічно було б керівником ТІЦу зробити посадову особу, відповідальну за розвиток туризму в регіоні. А додатковий заробіток може створити вагому мотивацію до діяльності. На перших порах з цією роботою може впоратись одна людина. До її обов’язків має входити:

• редагування, наповнення та оновлення туристичного сайту/порталу;

• пошук партнерів серед власників туристичних та інфраструктурних обєктів та організація співпраці з ними;

• наповнення приміщення ТІЦу друкованою продукцією (карти, схеми, буклети, краєзнавчі видання, візитки, тощо);

• наповнення та актуалізація контактно-інформаційної бази даних (телефони та адреси всіх, хто може зацікавити туристів (наприклад, дзвонять туристи: «Ми тут заїхали у Зозів, і нам дуже сподобався ставок. Не підкажете, де тут можна човна напрокат взяти? А переночувати тут є де?»).

• забезпечення сувенірною продукцією (пошук майстрів, укладання угод з ними, власне торгівля);

• спілкування з туристами (особисте, по телефону, електронною поштою).