2. Щитоподібна залоза, топографія, будова.

Щитоподібна залоза ( glandula thyroidea) розташована на шиї попереду від гортані, охоплюючи її спереду та з боку. Зверху залоза прилягає до щитоподібного хряща, звідки і отримала свою назву. Вага залози 30-40 г. (у новонародженого – 1 г). залоза добре постачається кров’ю (вона посідає І місце серед органів за кількістю крові, яка протікає за одиницю маси).

Щитоподібна залоза обмежена сполучнотканинною капсулою, від якої у паренхіму відходять перетинки і розділяють її на часточки. Структурно-функціональною одиницею щитоподібної залози є фолікули. Кожний фолікул оточує густа сіть кровоносних та лімфатичних капілярів. У порожнині фолікула є білковий колоїд (тиреоглобулін), який містить 0,5% йоду від його загальної кількості. У кишечнику сполучення йоду, які поступають з водою і харчовими продуктами, всмоктується у кров у складі йодида, що досягає залози і йде на побудову тиреоглобуліну. Він накопичується у порожнинах фолікулів і в залежності від потреб організму розщеплюється, утворюючи два гормони, що вміщують йод – трийодтиронін і тироксин. Їх основна функція – стимуляція окислювальних процесів у клітині. Гормони завдають вплив на водний , білковий, вуглеводний, жировий обмін, ріст, розвиток і диференціювання тканин.

Поряд з вищеназваними гормонами, в щитоподібній залозі спеціальними клітинами утворюється гормон тирокальцитонін, який знижує рівень кальцію в організмі і є антагоністом парат – гормону (гормон при щитоподібних залоз).

2. Прищитоподібні залози, топографія, будова.

При щитоподібні залози (glandulae parathyroidae), дві верхні і дві нижні, розміщені симетрично на задній поверхні щитоподібної залози. Вони являють собою маленькі округлі утворення товщиною 2-3 мм. Вага кожної залози становить 50 мг. Їх поверхня гладка, блискуча, має жовтувато-коричневий колір. Залози вкриті сполучнотканинною капсулою, від якої у паренхіму відходять перетинки. Паренхіма залози представлена епітеліальними ендокринними клітинами – пара тиреоцитами, які виробляють парат гормон. Цей гормон регулює обмін кальцію в організмі і підтримує його вміст на певному рівні. Він стимулює діяльність остеокластів, які руйнують проміжну речовину кісткової тканини і сприяють підвищенню солей кальцію у крові.

2. Надниркові залози, топографія, будова.

Наднирники (glandulae suprarenalis) – парний орган, розташований у за очеревинному просторі над верхнім полюсом нирки, на рівні X – XII грудних хребців. Форма залози – трикутна. Вага одного наднирника 12 – 13 г, розміри – вертикальний – 30-60 мм, передньо-задній – 5-8 мм.

Паренхіма залози складається із коркової та мозкової речовини. Кіркова речовина розташована із зовнішньої сторони, на неї припадає 90% маси залози. Мозкова речовина розташована при середньо.

У кірковій речовини розрізняють 3 зони: клубочкову – розташовану зовні, пучкову – посередині та сітчасту, розташовану глибше (див. мал.. «Мікроскопічна будова надниркової залози»).

Клубочкова зона виробляє мінералокортикоїди – гормони, які регулюють переважно мінеральний та водний обмін.

Пучкова зона виробляє глюкортикоїди – гормони, які впливають головним чином на вуглеводний та білковий обмін.

Сітчаста зона виробляє статеві гормони – андрогени (за структурою та фізіологічними властивостями близьки до тестостерону яєчок), естрогени та прогестерон – жіночі статеві гормони.

Мозкова речовина надниркової залози виробляє гормони: адреналін та порадреналін, які посилюють скоротливість серця, звужують судини, підвищують артеріальний тиск.