Лекція № 2

Тема: Загальне вчення про хворобу. Патогенна дія на організм факторів зовнішнього середовища. Роль спадковості і конституції в розвитку патології.

1. Актуальність теми.

Знання причин та умов виникнення хвороб ____ для поняття порушень житідіяльності організму, визначення суті хвороби. Спадкові хвороби ___ мутаціями. Вивчення причин та патогенезу їх виникнення дають можливість майбутнім медичним працівникам проводити профілактику спадкових хвороб.

2. Цілі лекції

Знати:

• причини й умови виникнення хвороб;

• класифікацію причин захворювань;

• причини виникнення спадкових хвороб;

• класифікацію спадкових хвороб;

• поняття про мутації;

• хромосомні та генні хвороби;

• методи діагностики та профілактики спадкових хвороб.

3. План

1. Причини й умови виникнення хвороб.

2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища.

3. Класифікація етіологічних факторів

4. Поняття про спадковість

5. Види мутацій

6. Етіологія спадкових хвороб

7. Спадкові, хромосомні та генні хвороби.

8. Методи діагностики, профілактики,лікування спадкових хвороб.

1. Причини й умови виникнення хвороб

Етіологія (від грец. aitia — причина) — це вчення про причи­ни й умови виникнення хвороби.

Із позицій детермінізму кожна хвороба має свою причину. Це той фактор зовнішнього або внутрішнього середовища, без якого неможливий розвиток саме даного захворювання. Причина обо­в'язкова і завжди матеріальна. Вона проявляє себе у взаємодії з організмом і надає специфічності викликаній нею хворобі. Наприк­лад, туберкульоз викликається паличкою Кока, гіпотермія — низь­кою температурою зовнішнього середовища, променева хвороба — іонізуючою радіацією, цинга — дефіцитом вітаміну С. В одних випадках зв'язок між причиною і наслідком очевидний, в інших — прихований, але не підлягає запереченню, що тільки ці й ніякі інші фактори здатні спричинити перераховані вище хвороби.

Згодом з'ясувалося, що наявність причини — це ще не наяв­ність хвороби. Ніяких хворобливих змін не спостерігається, на­приклад, у бацилоносіїв чи імунізованих осіб. Проте, хвороби лег­ко виникають у виснажених хворих, осіб старечого віку, дітей, а також у людей із несприятливими умовами побуту і праці. Отже, для того, щоб причина себе проявила, необхідні відповідні умови.

Під умовами розуміють фактори, які самі по собі не спроможні викликати дану хворобу, але впливають на її початок, перебіг і закінчення. На відміну від причини, вони не обов'язкові для виник­нення хвороби і не визначають її характерних ознак. Іншими сло­вами, коли на організм діє причина, то хвороба може виникнути і при наявності, і при відсутності деяких умов. Відомо, що найчас­тіше причиною запалення легень є пневмокок. Як правило, хвороба починається на фоні простуди, яка знижує опірність до цього збудника, але якщо пневмокок надто вірулентний, він може спричинити запалення і без попередньої простуди.

Умови поділяються на сприяючі, тобто такі, що роблять орга­нізм схильним до захворювання, і несприяючі, які запобігають його розвитку. І ті, й другі можуть бути внутрішніми і зовнішні­ми. До внутрішніх сприяючих умов належать спадкова схиль­ність до певної хвороби, зумовлена особливостями генотипу, па­тологічна конституція, яка проявляється діатезами, дитячий або старечий вік, іноді — стать. Із зовнішніх сприяючих умов най­більше значення мають голодування або нераціональне харчу­вання, фізичне навантаження, тривалий емоційний стрес, пере­несені раніше хвороби, холод, отруєння, іонізуюче опромінюван­ня. Навпаки, перешкоджають розвитку хвороби такі внутрішні умови, як видовий і уроджений імунітет. Людина не хворіє на чуму собак і кішок, діти до одного року — на кір і скарлатину, особи із серповидноклітинною анемією резистентні до малярій­ного плазмодія. До зовнішніх умов, що запобігають захворюван­ням, належить повноцінне харчування, правильна організація праці й відпочинку, заняття фізкультурою, дбайливий догляд за хворими, дітьми і людьми похилого віку.

Усі перелічені фактори, які були названі умовами, реалізують себе у взаємодії з організмом, впливаючи на його реактивність. Цим терміном позначають фундаментальну здатність живого від­повідати на зміни зовнішнього середовища доцільними реакція­ми. Підвищенням або зниженням реактивності, а, отже, і резис­тентності (опірності) організму до конкретного патогенного чин­ника, пояснюється сприятлива або запобіжна роль умов у виникненні хвороби.

Серед сучасних медиків поширений термін "фактори ризику". Ним позначають внутрішні й зовнішні умови, які збільшують ві­рогідність появи хвороби. Факторами ризику інфаркту міокарда вважаються артеріальна гіпертензія, ожиріння, цукровий діабет, гіпокінезія, куріння. До факторів ризику атеросклерозу належать стрес, ожиріння, спадкова гіперліпідемія, цукровий діабет.