3 Заходи безпеки при поводженні з вибуховими пристроями війсь-кового призначення

Заходи безпеки з вибуховими предметами що піддалися дією пожежі (вибуху)

1. Усі боєприпаси, що побували у вогнищі пожежі (вибуху) класи-фікуються з погляду їхнього подальшого збереження, транспортування і по-водження за наступних групами небезпеки:

- небезпечні;

- безпечні.

2. До небезпечних боєприпасів відносяться:

Остаточно і неостаточно споряджені боєприпаси і їхні елементи, які були під впливом пожежі (вибуху), у результаті чого спостерігається част-кове або повне порушення їх первісне заданих розмірів (форм). Візуально дані порушення виражаються через сліди ударів, задимленості, різного виду механічних ушкоджень, деформації і порушення як корпусів і елементів боєприпасів, так і їхньої тари.

Як правило, боєприпаси даної групи хаотично розкидані не тільки на місці пожежі (вибуху), але і на території, що прилягає до неї.

3. До безпечних боєприпасів відносяться:

Остаточно або неостаточно споряджені боєприпаси і їхні елементи, що знаходяться у вогнищі пожежі (вибуху), але через збіг обставин не були під його впливом. Візуально боєприпаси даної групи по своєму зовнішньому вигляді відповідають вимогам першої і другої категорії. Як правило зазначені боєприпаси після пожежі (вибуху) залишаються на старих місцях збереження в справній або частково ушкодженій тарі.

4. Класифікація і поділ боєприпасів по групах небезпеки вироблятися візуальним шляхом командиром групи збору перед їхнім збором і при пода-льшому первинному сортуванні на місці пожежі (вибуху).

5. Небезпечні боєприпаси підлягають знищенню встановленим порядком безпосередньо на місці пожежі (вибуху) при неможливості транспортування або на підривному полі.

6. При визначенні неможливості транспортування боєприпасів з місця їхнього перебування після пожежі (вибуху) (через високу імовірність перед-часного вибуху при їхній евакуації) приймається рішення на їхнє знищення на місці. Час, порядок і спосіб знищення боєприпасів визначається оператив-ною групою з урахуванням місцевості і вимог безпеки. Боєприпаси, що під-лягають знищенню на місці, відзначаються прапорцями.

7. Безпечні боєприпаси після їхнього збору і сортування надалі вико-ристовуються згідно рішення військової частини.

Зовнішні ознаки для класифікації боєприпасів як основних для подальшого використання:

Артилерійські, мінометні і гранатометні постріли в остаточному і нео-статочному спорядженні. Снаряди, міни, гільзи. Різного роду механічні ушкодження, що перешкоджають подальшому використанню вибухонебез-печних предметів і їхніх елементів по прямому призначенню, такі як: тріщини, відколи металу корпуса снаряда; деформація вічка під підривник, балістичного наконечника; деформування частково або цілком відірваність порожнин стабілізатора; дефекти ведучих або обтюрируючого паска; руйнування кільця стабілізатора; часткове вигоряння ВВ розривного снаряда; вм'ятини і руйнування корпуса головної і ракетної частини. Сильні ум’ятості, роздутість, складки, тріщини, розриви корпусів гільз. Деформація дна, і різьблення під капсульну втулку. Наскрізні проколи, тріщини, ум’ятості, складки “зморшки” корпусів гільз, що згоряють, піддонів і циліндрів. Відділення піддонів від корпусів гільз, що згоряють.

Ручні гранати і запали до них. Деформовані, пом’яті, розколені корпуси, що частково вигоріли ВВ розривного заряду; сильно деформовані (пом'яті) рукоятки і тара з запалами.

Патрони стрілецької зброї; піротехнічні і сигнальні засоби. Наскрізні тріщини, ум’ятості на корпусі ракетних частин, патронів; зрізі, корпусі або фланці гільзи; сильна деформація коробок з кулями і сигнальними засобами.

Ракетні снаряди. ПТУР Тріщини, пробоїни, ум’ятості на корпусі ракетної частини, дефекти крил стабілізаторів, що направляють штифтів, неспіввісністю снарядів, ум’ятості контейнерів, корпусів ПТУР.

Підривники. Значні механічні ушкодження (глибокі вм'ятини, розриви корпуса, мембрани і т.п.). Сильно деформовані і герметизуючи ковпаки. У складі реактивних снарядів, гранатометних, мінометних пострілів, ПТУР у тих випадках, коли відбулося спрацьовування реактивних двигунів, зарядів і як наслідок їхній розліт і розкид. Розкид електромеханічних підривників у складі й у тарі - типу ГНВ, ВП, У-15, И-238, підривники до ПТУР (через можливість їхнього спрацьовування від заряду статичної електрики на руках і одязі працюючого, а також при проходженні в радіусі 5... 10км від місця робіт грозового фронту).

Трасери, засоби запалення. З тріщинами, механічними ушкодженнями корпуса, різьблення, відколи запалювального складу більш 1/3 поверхні або глибиною 0,5мм, видимі тріщини на поверхні основного або запалювального складу.

Флегматизатори, кришки, кружки, циліндрики й інші вироби з картону.

Порвані, зім’яті, зі складом, що обсипається, (у місцях згину аркушів більш 2мм по ширині), сильно деформовані (що втратили форму), з розривами на згинах глибиною більш 1/4 товщини картону, що обгорів.

Заходи безпеки при знаходженні вибухонебезпечних предметів.

Основною задачею є проведення комплексу необхідних організаційних, оперативних і технічних заходів, що забезпечують у найкоротший термін одержання достовірної інформації про дійсну вибухонебезпечність підозрі-лого предмета, припустимих (безпечних) дій з ним, локалізацію і ліквідацію надзвичайної ситуації на місці виявлення предмета при дотриманні основних принципів безпеки.

2. Усіма роботами на місці події керує старший, організовує необхідну взаємодія з службами що забезпечують проведення робіт, (підрозділу МВС, МО, Швидкої допомоги, енерго-газо-водопостачання; адміністрацією міста, району, об’єкта й ін.).

3. По прибуття на місце події старший разом із вибухотехніком з’ясовує оперативну обстановку і доводить неї до всіх членів ОСГ. Спільно зі спе-ціалістом-вибухотехніком, а при необхідності, і з іншими членами ОСГ, уста-новлює достовірні зведення про підозрілий предмет, а саме:

- Місце установки предмета;

- Особа або коло осіб, що знайшли предмет;

- Час виявлення предмета;

- Дії з предметом під час його виявлення;

- Дії з предметом після його виявлення аж до прибуття ОСГ;

- Характерні риси предмета, звуки, запаху (зі слів очевидців).

4. Проаналізувавши інформацію, що надійшла, про підозрілий предмет, спеціаліст-вибухотехнік проводить його обстеження, у процесі якого визна-чає:

- Зовнішні ознаки ВП;

- Розміри небезпечної зони при можливому вибуху;

- Необхідність залучення додаткових технічних засобів і фахівців.

Починаючи з цього моменту і до закінчення проведення вибухотехніч-них робіт (обстеження предмета, евакуація, знешкодження) функції старшого на МП виконує фахівець-вибухотехнік.

5. Вибухонебезпечність підозрілого предмета визначає тільки фахівець-вибухотехнік на підставі результатів первинних досліджень.

6. Основними задачами фахівця-вибухотехніка при проведенні є:

- Встановлення ознак ВП;

- Установленні факту вибухонебезпечності підозрілого предмета, що перевіряється;

- Установлення ступеня підготовленості ВП до вибуху;

- Визначення припустимих (безпечних) дій з ВУ, що забезпечують пер-винні вибухотехнічні дослідження;

- Визначення можливості евакуації ВУ в спецмашині;

- Визначення необхідності знешкодження ВП на місці його виявлення;

- Установлення технічної можливості здійснення знешкодження ВУ без-посередньо на місці події.

7. За результатами первинних досліджень підозрілого предмета фахі-вець-вибухотехнік робить висновок про:

- Вибухонебезпечності (не вибухонебезпечності) підозрілого предмета;

- Ступеня підготовленості до вибуху;

- Необхідності знешкодження;

- Способи знешкодження;

- Неминучості вибуху;

- Технічної можливості знешкодження;

- Можливості евакуації.

8. Вибухонебезпечними предметами вважаються:

- Вибухові матеріали і ВП;

- Предмети, у яких у результаті первинних досліджень були виявлені ознаки ВП і вибухових матеріалів;

- Предмети, уміст яких наявними засобами визначити не представилося можливим.

9. Виходячи з результатів обстеження, вимог безпеки, можливих на-слідків вибуху, наявної технічної оснащеності, фахівець-вибухотехнік про-водить комплексну оцінку майбутніх вибухотехнічних робіт, зв'язаних зі знешкодженням і евакуацією предмета. Доповідає старшому дані, отримані в ході обстежень, результати комплексної оцінки і пропонує (усно) варіант плану здійснення робіт із предметом, що, з урахуванням оперативної ситуа-ції, узгоджується зі старшими.

В особливих випадках, зв'язаних з можливими великими обсягами руй-нувань, передумовами розпилення небезпечних речовин і інших екстрема-льних ситуацій, план доповідається Керівництву й узгоджується з ним.

10. Після проведення первинних досліджень і аналізу оперативної об-становки на місці події фахівець-вибухотехнік приймає рішення про:

- Евакуації предмета на Посаду контролю вибухонебезпечних предметів (ПКВП при його наявності);

- Знешкодженні ВУ на місці події.

Евакуації на ПКВП підлягають вибухонебезпечні предмети з метою їх-нього подальшого лабораторного дослідження (у т.ч. розснарядження або знешкодження, а також тимчасового збереження).

11. Усі подальші вибухотехнічні роботи з предметом здійснюється за планом фахівця-вибухотехніка тільки після висновку з небезпечної зони сто-ронніх осіб і забезпечення її охорони. Висновок людей і охорону зони орга-нізує старший ОСГ через можливості представників МВС, місцевої адмі-ністрації, а у виняткових випадках – силами складу ОСГ.

12. Під час обстеження і проведення вибухотехнічних робіт усі члени ОСГ знаходяться на безпечній відстані, виконуючи свої функціональні обо-в'язки або забезпечують охорону небезпечної зони, визначеної фахівецем-вибухотехніком.

13. Евакуацію предмета (ВУ) з місця події здійснює фахівець-вибу-хотехнік відповідно до плану, розробленим при проведенні первинних до-сліджень, після висновку з небезпечної зони всіх сторонніх осіб.

14. Підготовку до евакуації на місці події організує старший ОСГ. У процесі підготовки до евакуації забезпечується висновок людей з небезпечної зони, присутність служби швидкої медичної допомоги, пожежної служби, а при необхідності – аварійних служб комунального господарства, також служб МЧС, ГО й ін.

15. Після прибуття на ПКВП фахівець-вибухотехнік передає черговому по ПКВП предмет і заповнює бланк: «Завдання на проведення дослідження і знешкодження вибухонебезпечного предмета». Усі подальші дії з предметом здійснюють співробітники ПКВП.

16. Знешкодження ВУ на місці його виявлення (установки) здійснює-ться при наявності можливості його спрацьовування в процесі дослідження або евакуації і виробляється за узгодженням зі старшим ОСГ.

17. Результати виїзду на місце виявлення предмета, підозрюваного на ВУ, оформляється довідкою (рапортом), а при необхідності, протоколом огляду місця події, актом про знешкодження й іншими документами.

18. При одержанні сигналу про замінування об'єкта і погрозі вибуху ОСГ висуваються на місце події відповідно до загальних правил виїзду групи.

19. Після прибуття на місце старший ОСГ вступає в контакт із пред-ставниками адміністрації об'єкта й органів МВС. При виявленні підозрілого предмета ОСГ діє відповідно до вищевикладеного.

20. Пошук ВУ здійснюється співробітниками МВС із залученням спеціа-льно навчених собак.

21. Предмети, що не містять, розкриваються на місці для підтвердження зробленого висновку і передаються ініціаторові завдання.

4. Устрій, маркування та класифікацію набоїв до стрілецької зброї. Класифікація та загальна будова патронів до стрілецької зброї

Патрон стрілецької зброї, це боєприпас, що являє собою збірну одини-цю, яка складається з кулі, порохового заряду, капсуля-запальника і гільзи (рис.4).

У залежності від калібру патрони стрілецької зброї поділяються на:

- патрони малого калібру - до 6,5мм;

- патрони нормального калібру - від 6,5 до 9мм;

- патрони великого калібру - понад 9мм.

За призначенням патрони поділяються на бойові і допоміжні.

Бойові патрони - це патрони стрілецької зброї, призначені для уражен-ня живої сили і техніки противника.

До бойових патронів відносяться: пістолетні, автоматні, гвинтівкові, великокаліберні, а також патрони зі зменшеною швидкістю кулі, призначені для ведення беззвучної стрільби.

Допоміжні патрони - це патрони стрілецької зброї, призначені для виконання допоміжних задач. Під допоміжними задачами розуміються: навчання, імітація стрільби, перевірка міцності механізму запирання стрі-лецької зброї і т.д.

У зв'язку з цим допоміжні патрони поділяються на: зразкові, холості,

з посиленим зарядом, високого тиску, учбові.

Зразкові патрони призначаються для перевірки балістичних властиво-стей стрілецької зброї і в якості еталону при випробуваннях патронів. Вони

виготовляються по кресленнях бойових патронів, але з меншими допусками.

Рис. 4 - Патрон стрілецької зброї: 1 - куля; 2 - пороховий заряд; 3 - капсуль-запальник; - гільза

Холості патрони - патрони, що не мають кулі, і призначені для імітації стрільби. Деякі холості патрони використовуються також для метання гра-нат.

Патрони з посиленим зарядом призначені для перевірки міцності механізму запирання зброї.

Патрони високого тиску призначені для перевірки міцності стволів стрілецької зброї.

Учбові патрони - це патрони, що не мають порохового заряду і речовин, що ініціюють і призначені для навчання прийомам поводження зі зброєю.

Зразкові патрони призначаються для перевірки балістичних властиво-стей стрілецької зброї і в якості еталону при випробуваннях патронів. Вони виготовляються по кресленнях бойових патронів, але з меншими допусками.

Холості патрони - патрони, що не мають кулі, і призначені для імітації стрільби. Деякі холості патрони використовуються також для метання гра-нат.

Патрони з посиленим зарядом призначені для перевірки міцності меха-нізму запирання зброї.

Патрони високого тиску призначені для перевірки міцності стволів стрілецької зброї.

Учбові патрони - це патрони, що не мають порохового заряду і речовин, що ініціюють і призначені для навчання прийомам поводження зі зброєю.