Мінометні постріли.
Під мінометним пострілом слід розуміти поєднання мін та бойового заряду. Мінометні постріли розподілялися на бойові, практичні, навчальні та спеціальні. Призначення всіх цих пострілів таке ж саме, що і призначення відповідних артилерійських пострілів. В бойовий мінометний постріл вхо-дить:
Міна;
Рис. 2 - Мінометний постріл:
1 – корпус; 2 – підривник (трубка); 3 – основний бойовий заряд; 4 – гільза;
5 – додатковий заряд; 6 – капсуль
Підривник або трубка;
Бойовий (пороховий) заряд;
Гільза для основного заряду;
Засіб запалювання основного заряду (капсуль).
Мінометний постріл складається з корпусу зі спорядженням, підривника або трубки, основного бойового заряду в гільзі, з капсулем та додаткових зарядів.
Артилерійські снаряди.
Снаряд служив для знищення та подавлення живої сили противника, руйнування його захисних споруд та знищення танків, бронемашин, літаків, матеріальної частини, озброєння.
Оболонка снаряда може складатися з одним або двома провідними по-ясками, головки, що пригвинчується до гвинтового дна. Всі деталі оболонок, за винятком головних поясів, виготовлялися з сталі або сталистого чавуну.
Рис. 3 - Оболонки снарядів:
1 – корпус; 2 – пригвинтна головка; 3 – вгвинтне дно; 4 – ведучий пояс;
а – суцільнокорпусний; б – з пригвинтною головкою; в – з вгвинтним дном
На практиці частіше за все зустрічаються оболонки слідую чого устрою.
Корпус з ведучим пояском, головка і дно складають одне ціле. Такі суцільно корпусні оболонки властиві осколковим снарядам малих калібрів, багатьом осколковим та осколково фугасним снарядам середніх калібрів та рідше великих калібрів.
корпус з ведучим пояском та дно складають одне ціле, а головка – відокремлену деталь. Такі оболонки властиві запалювальним снарядам, шрапнелями, осколковим та осколково-фугасним середніх та рідше малих і великих калібрів.
оболонки складаються з корпуса з ведучим пояском та вгвинченого дна. Такий устрій оболонок властивий бронебійним, бетонобійним, освітлю-вальним та агітаційним снарядам усіх калібрів, а також фугасним снарядам великих калібрів. В бронебійних снарядах малих калібрів роль вгвинченого дна частіше грав корпус підривника.
Ведучі пояски виготовлялися, як правило, з мідних смугових та рідше кільцевих заготівок. З метою економії міді в деяких випадках використову-валися залізокерамічні та біметалеві ведучі пояски.
Залізокерамічний поясок складався з пористого заліза, насиченого яким-небудь складом, наприклад сумішшю парафіну з графітом, для пониження коефіцієнта тертя пояска по поверхні каналу ствола при пострілі.
Біметалевий поясок складався з зварювальних між собою залізною і мід-ною смуг.
Згідно прийнятому методу класифікації – по бойовому методу призна-чення – снаряди поділяються на три групи: основного, спеціального та допоміжного призначення.
До снарядів основного призначення відносяться: фугасні, осколкові, ос-колково-фугасні, кумулятивні, шрапнелі, картечі, бронебійні, бетонобійні, хімічні та запалювальні. До цієї ж групи належать і всі снаряди комбінованої дії: осколково-трасуючі, осколково-запалювально-трасуючі, бронебійно-тра-суючі , бронебійно-запалювально-трасуючі.
Фугасними, осколковими та осколково-фугасними снарядами на відміну від інших снарядів раніше надано загальне найменування – гранати.
Снаряди спеціального призначення це – димові, освітлювальні, агітацій-ні та трасуючі, а допоміжного призначення – лафетопробні, плитопробні, практичні, пристрілювальні та навчальні.
Крім цього, в залежності від калібру всі снаряди поділяються на три групи: снаряди малих, середніх та великих калібрів.
В наземній артилерії до снарядів спеціальних калібрів відносяться снаряди калібру менше 76мм. До снарядів середніх калібрів – від 76 до 155мм та великих калібрів – більше 155мм. В зенітній артилерії снаряди калібру більше 100мм відносяться до великих калібрів.
По відношенню до калібру гармати артилерійські снаряди можуть бути каліберні та підкаліберні.
До першої групи відносилися всі звичайні снаряди номінальний калібр яких дорівнює калібру гармати.
Підкаліберні снаряди мали калібр менший калібру гармати, та викори-стання їх мало за мету надати снаряду більшу початкову швидкість за раху-нок зменшення ваги снаряда. Для правильного ведення по каналу ствола та-кий снаряд споряджувався піддоном або відцентрованими кільцями, які утворювали головну частину, таку ж як калібр гармати.
Колишня німецька армія використовувала підкаліберні снаряди в 105мм та 149-мм гарматах. Найбільш широко такі снаряди використовувалися в протитанкових гарматах і гвинтівках.
Засоби ближнього бою.
Ручні осколкові гранати.
Ручні осколкові гранати призначаються для ураження осколками живої сили противника у ближньому бою.
Ручна граната РГД-5: наступальна, радіус розльоту осколків близько 25 метрів. Середня дальність кидку гранати – 40–50 метрів. Вага спорядженої гранати – 310 грамів. Час горіння запалу – 3,2-4,2 с.
Ручна осколкова граната РГД-5 складається із корпусу з трубкою для запала, розривного заряду та запалу.
Ручна граната РГ-42: наступальна, радіус розльоту осколків близько 25 метрів. Середня дальність кидку гранати – 30-40 метрів. Вага спорядженої гранати – 420 грамів. Час горіння запалу – 3,2-4,2 с.
Ручна осколкова граната РГ-42 складається із корпусу з трубкою для запала, металевої стрічки, розривного заряду та запалу.
Ручна граната Ф-1: оборонна, радіус розльоту осколків близько 200 метрів. Середня дальність кидку гранати – 35–45 метрів. Вага спорядженої гранати – 310 грамів. Час горіння запалу – 3,2-4,2 с.
Ручна осколкова граната Ф-1 складається із корпусу, розривного заряду та запалу.