Артилерійські постріли.

Артилерійський постріл на відміну від пострілу як явище становить частину артилерійської системи і складається з двох основних елементів – снаряду та бойового заряду. Артилерійські постріли розподіляються на бо-йові, практичні, холості, навчальні та спеціальні.

В бойовий артилерійський постріл в різних сполученнях можуть вхо-дити наступні елементи:

• Снаряд зі спорядженням;

• Трубка або підривник;

• Бойовий (пороховий) заряд;

• Гільза або картуз.

• Засіб запалювання бойового заряду

• Допоміжні елементи до бойового заряду: запалювач, вогнегасник, нор-мальна кришка (обтюратор), посилена кришка або пробковий пиж, елемент протиміднення, флегматизатор та устрій для ущільнення.

• Трасер.

Перші п’ять елементів є обов’язковими для переважної більшості арти-лерійських пострілів, наявність інших елементів визначаються калібром, призначенням, видом пострілу та умовами стрільби. Виняток з цього правила складають тільки постріли з картечами та суцільними бронебійними снаряд-дами (без розривного набою) , в комплект яких не входять трубки, або під-ривники.

Бойові постріли мають назву в залежності від типів снарядів, з якими вони комплектовані. Наприклад: осколковий постріл (з осколковим снаряд-дом), бронебійний постріл (з бронебійним снарядом).

Крім того, постріли можуть бути повністю та частково спорядженими. Останні відрізняються від перших відсутністю трубки або підривника (де во-ни мають бути), замість яких в гніздо снаряда вгвинчується холоста втулка.

Постріли з головними трубками та підривниками можуть зустрічатися як в остаточно так і в неостаточно спорядженому вигляді. По способу заряджан-ня бойові постріли поділялись на постріли патронного заряджання (або унітарні патрони), роздільно-гільзового заряджання та окремого картузного заряджання.

В пострілах патронного заряджання всі елементи з’єднані в ціле, так званий унітарний патрон.

В найбільш загальному випадку постріли патронного заряджання скла-даються з снаряда з трубкою або підривником, бойового заряду у гільзі та засобу запалювання (капсульної втулки або запалювальної трубки).

В залежності від устрою та розмірів заряду в постріл можуть входити ряд допоміжних елементів, які були перераховані раніше.

Порох бойових набоїв насипався безпосередньо в гільзу або в картуз, який би був вкладений в гільзу. Якщо порох не займав всього вільного об’є-му в середині гільзи (нижче донного зрізу снаряда), тоді використовувалися ущільнювальні пристрої. Бойові набої німецької артилерії, як правило, ні яких картонних деталей не мали, в відмінності від набоїв Радянської армії.

Рис. 1 - Постріли патронного зарядження німецької армії:

а – з 50мм осколковою гарматою; б – з 50мм бронебійно-трасуючим снарядом;

в – з осколково-трасуючою гранатою

В пострілах роздільно-гільзового зарядження снаряд не з’єднаний бойо-вим зарядом в гільзі. Такі постріли складаються з снаряду з підривником, бойового заряду в гільзі, засобу запалювання (капсульної втулки), нормаль-ної та посиленої кришок з картону.

Посилена кришка призначена для герметизації заряду в гільзі, для цього вона була залита зверху складом для герметизації і перед заряджанням гар-мати завжди вилучалася з гільзи. Для полегшення виймання кришок служить петля зі стрічки, яка накинута на кришку або закріплена на ній.

Бойові заряди в пострілах роздільно-гільзового заряджання в більшості випадків змінні і складаються з декількох навісок пороху, які розміщені і картузі з тканини.

Постріли картузового зарядження відрізняються від пострілів роздільно- гільзового заряджання відсутністю гільзи для бойового заряду, розміщеного в картузі з спеціальної тканини, та наявністю третього відокремленого еле-менту – засобу запалювання (ударної, електричної або витяжної трубки).

Практичні постріли використовувались для навчально-бойових стрільб і відрізнялися від бойових пострілів лише простими по устрою та дешевими снарядами, що забезпечували при стрільбі тільки необхідний ефект для спо-стереження за вибухами.