Самостійна робота студентів № 5- 2 години

Тема 9 «Оподаткування підприємств: податок на прибуток, пдв, мито, акцизний податок»

Основні тези лекції

Податок на прибуток

Податок на прибуток має відношення до прямого податку. Він стягується з прибутку, що отримала організація, підприємство, установа банку. Прибуток для сплати даного податку визначається, як дохід, що отримала організація за виключенням встановлених законодавством сум та знижок.

Податок на прибуток стягується з юридичних осіб, що займаються господарською діяльністю  на території України, які являються і резидентами і не резидентами.

 Ставки податку на прибуток

З 1 січня 2014 року ставка податку на прибуток становить 18 відсотків.

З 1 січня 2015 ставка зменшиться ще на 1% і становитиме 17 відсотків

З 1 січня 2016 ставка податку буде ще зменшуватись і встановиться на рівні 16 відсотків.

Об’єкт оподаткування податку на прибуток.

Згідно розділу 3 «Податок на прибуток» статті 134 «Об’єкт оподаткування» пункту 134.1.1 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 року №2755 – 6 об’єктом оподаткування являється прибуток, що утворився з джерел  на території України або за її межами.  Цей прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість товарів, що були реалізовані, або виконані роботи, наданих послуг та на суму інших витрат звітного періоду, що визначені в статтях 138-143 Податкового кодексу України з урахування правил що вставлені в ст. 152 «Порядок обчислення податку» ПКУ.

 Формула обчислення прибутку

П=Д-С-ІВ

Де П - це прибуток

Д - дохід

С - собівартість

ІВ - інші витрати

Що таке дохід і його склад наведені в ст. 135-137 Податкового кодексу України. Загальний дохід складається із доходів від операційної діяльності та інших доходів.

Собівартість – це грошове вираження затрат підприємства, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, послуг чи робіт.

До інших витрат відносять:

• Загальновиробничі витрати

• Адміністративні витрати

• Витрати на збут

• Інші операційні витрати

• Фінансові витрати

• Інші витрати від звичайної діяльності, окрім фінансових витрат(ст.138.10.6 ПКУ)

• Інші витрати, що наведені в статті 138 п.138.12 ПКУ.

Платники податку на прибуток

Платників податку на прибуток можна умовно розділити на три групи:

• Резиденти

• Нерезиденти

• Спеціальні платники

До резидентів відносять:

• Юридичні особи, що утворені и здійснюють свою діяльність згідно закону України з місцезнаходженням.

• Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї.

• Фізичні особи – резиденти, що проживають на території України.

При цьому платником податку на прибуток є не всі резиденти, а лише ті що наведені в ст. 133 « платники податку» ПКУ, а саме:

• Суб’єкти  господарювання – юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

• Відокремлені підрозділи платників податку, що вказані  в статті 133 «Платники податку» п.133. 1.1 ПКУ

• Підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, що отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту.

• Неприбуткові установи та організації, але лише у тому випадку, коли  прибуток отриманий від неосновної діяльності.

До числа нерезидентів згідно Податкового кодексу України що повинні сплачувати податок на прибуток відносять:

1. Іноземні компанії, організації, що утворилась згідно з законодавством інших держав, їх зареєстровані згідно з законом України філії.

2. Дипломатичні представництва, консульські організації та представництва інших держав, що знаходяться на території України.

3. Фізичні особи, що не є резидентами  України (лише ті що наведені в п.133.2 ПКУ)

Згідно податкового законодавства податок на прибуток мають право не платити підприємства, сукупних дохід яких не перевищує 3 000 000грн., а розмір заробітної платні працівників, не менше аніж подвійна мінімальна. При цьому вони повинні бути створені після 1 квітня (але не шляхом реорганізації), або раніше за умови, що задекларований річний дохід не перевищував  3 000 000 грн. протягом останніх трьох років.

 Для застосування нульової ставки  щодо податку на прибуток існують деякі обмеження по видам діяльності:

1.На операції в сфері нерухомості

2.На операції з валютою

3. На операції в сфері розваг

4. На суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

5. Оптових покупців

6. Суб’єктів, що пропонують фінансові послуги для підприємців .

ПДВ

Податок на додану вартість в Україні - це непрямий податок, який  входить в ціну товару, послуги та сплачується покупцем, але до бюджету його перераховує продавець.

Податок на додану вартість регламентується в розділі 5 «Податок на додану вартість » Податкового кодексу України від 02.12. 2010р. № 2755-VI

ПДВ складається  в двох частин: податковий кредит і податкове зобов’язання.

Податковий кредит – це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання  за звітний період.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, отримана або нарахована платником у звітному періоді. Це сума податку, яку суб’єкт ведення господарської діяльності нараховує на вартість, що додається до товару або послуги.

До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

Ставки податку на додану вартість (пдв) згідно Податкового кодексу України.

з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2014 ставка ПДВ складає 20 відсотків

з 1 січня 2015 року вона складатиме 17 відсотків.

0 ставка застосовується до операцій, що перелічені в ст. 195 «Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 0 відсотків» ПКУ

Перелік документів що дають право на податковий кредит стосовно податку на додану вартість.

1. Податкова накладна(п. 198.6 ПКУ)

2. Митна декларація (п.198.6)

3. Жалоба  на постачальника (з доданою до неї копій товарних чеків та інших розрахункових документів, що засвідчують сплату  податку у зв’язку з купівлею товарів або послуг) надана разом декларацією за звітний період. (п. 201.10 ПКУ). Для цього має існувати хоча б одна  з наступних підстав:

3.1.постачальник відмовляється видати вам податкову накладну по ПДВ

3.2.постачальниу видав податкову накладну по ПДВ, але порушив порядок іі заповнення

       4. Білети, рахунки(п.п «а» п.201.11 ПКУ)

             4.1. транспортний білет

             4.2. рахунок за готель

             4.3.рахунок, що виставляється платнику податку за послуги зв’язку

            4.4. рахунок, що виставляється платнику  податку за інші послуги, вартість яких визначається за показниками приборів обліку.

       5. Касовий чек (п.п «б» п. 201.11 ПКУ)

    Місце поставки товарів або послуг в ПДВ.

Згідно за статтею 185 « Визначення об’єкту оподаткування» пункту 185.1. Податкового кодексу України до об’єкту оподаткування попадають лише ті поставки  товарів або послуг, місце поставки яких розташоване на митній території України. Правила, згідно яких необхідно визначити місце поставки в кожному конкретному випадку наведені в п. 186.1 ПКУ. Загалом і в цілому, в залежності від того, як ми визначимо  таке місце поставки, в кожному конкретному випадку, робиться висновок про наявність або відсутність об’єкта оподаткування податку на додану вартість.

 Звітність. Звітні періоди по  ПДВ 2014.

Податковий кодекс України  передбачає два основних звітні періоди: місяць і квартал.

1. Місяць передбачений  у всіх випадках, якщо ПКУ не передбачене інше.(п.202.1 ПКУ)

2.  Квартал

       2.1. для осіб що знаходяться на загальній системі оподаткування

          2.1.1. Для осіб, що мають право сплачувати податок на прибуток по ставці 0%(п.п. «б» п. 154.6 ПКУ)

Мито

1. Мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та Митним кодексом України, який нараховується та сплачується відповідно до Митного кодексу України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) сезонне мито;

4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з МКУ, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 Митного кодексу України.