- •1. Поняття, предмет і система цивільного права.
- •2. Цивільне законодавство: поняття, система, аналогія закону, аналогія права.
- •3.Цивільні правовідносини.
- •Цивільна правоздатність фізичної особи. Обмеження правоздатності.
- •Поняття та види цивільної дієздатності фіз. Особи.
- •6.Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності
- •8.Визнання фізичної особи недієздатною
- •9.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •10.Оголошення фізичної особипомерлою
- •11.Опіка та піклування
- •12.Поняття та ознаки юридичної особи.
- •13.Порядок виникнення і припинення юридичних осіб.
- •14. Поняття та види господарських товариств
- •15. Припинення існування юридичної особи
- •18. Поняття та зміст права власності. Суб’єкти
- •19.Підстави набуття права власності
- •22.Способи захисту цивільних прав та інтересів
- •23. Представництво: поняття та види
- •24. Довіреність: поняття, види, форма, строк дії, підстави припинення.
- •25. Позовна давність: поняття, види, початок перебігу
- •26. Зупинення та переривання перебігу позовної давності. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •27. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •29. Поняття та зміст права власності. Суб’єкти права власності
- •30. Підстави набуття права власності.
- •31. Підстави припинення права власності.
- •32. Поняття та види права спільної власності.
- •33. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.
- •34. Сервітут: поняття, підстави встановлення та припинення.
- •35. Суперфіцій та емфітевзис як види речових прав на чуже майно.
- •37. Негаторний позов як засіб захисту права власності.
- •38. Поняття та види права інтелектуальної власності.
- •40. Особисті немайнові та майнові права автора.
- •42. Усунення від права на спадкування.
- •43. Спадкування за заповітом. Форма заповіту.
- •44. Право на обов’язкову часткуу спадщині та підстави її зменшення.
- •45. Підстави спадкування за законом
- •46. Коло спадкоємців за законом. Зміна черговості при спадкуванні за законом.
- •47. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія
- •48. Оформлення права на спадщину
- •49. Поняття та види цивільно-правових зобов’язань.
- •50.Сторони у зобов'язанні. Відступлення права вимоги та заміна боржника у зобов’язаннях.
- •52. Поняття та види неустойки
- •53. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
- •54. Поняття та види застави
- •55. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види та умови настання.
- •56. Обставини, що звільняють від відповідальності у цивільному праві
- •57. Цивільно-правовий договір: поняття, істотні умови, порядок укладення.
- •58. Договір купівлі-продажу: поняття та юридична характеристика
- •59. Права покупця у разі придбання товару неналежної якості.
- •60. Права покупця щодо обміну товару належної якості.
- •61. Договір поставки: поняття та юридична характеристика
- •62. Договір дарування. Пожертва.
- •63. Договір довічного утримання (догляду)
- •64. Договір найму (оренди): поняття, загальна характеристика, види
- •67. Договір підряду: поняття та юридична характеристика. (г. 61 ст.837 цк)
- •70. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.
- •71. Договір зберігання: поняття, види та юридична характеристика.
- •72. Договір страхування: поняття та юридична характеристика. (г. 67 Ст. 979 цк)
- •73. Підстави для відмови страховика від здійснення страхової виплати (ст. 991 цк)
- •75. Договір комісії. (г. 69 Ст. 1011.)
- •76. Договір позики. (Глава 71 Стаття 1046 цк)
- •77. Кредитний договір. (Стаття 1054 цк)
- •78. Поняття та види недоговірних зобов’язань.
- •79. Моральна шкода та обставини, які впливають на її розмір. Глава 82
- •81. Зобов’язання, що виникають внаслідок публічної обіцянки винагороди.
- •2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу
- •82. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист та у стані крайньої необхідності.
- •83. Відшкодування шкоди, завданої малолітніми та неповнолітніми особами.( Ст. 1178- 1179)
- •85. Умови та підстави відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
- •86. Поняття та ознаки джерел підвищеної небезпеки.
- •87. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. (Ст. 1187- 1187)
- •88. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.
- •89. Відшкодування шкоди, завданої смертю. Стаття 1200.
- •90. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. (Глава 83 цк)
82. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист та у стані крайньої необхідності.
Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист
Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.
Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.
Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності
Шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.
Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.
Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.
83. Відшкодування шкоди, завданої малолітніми та неповнолітніми особами.( Ст. 1178- 1179)
Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.
Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою
Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
84. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою, фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою. Недієздатною є фізична особа, яка визнана такою судом в порядку ст. 39 ЦК України, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Недієздатні особи є неделіктоздатними, тобто не несуть відповідальності за шкоду, завдану ними після визнання їх недієздатними.
Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.
Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.
Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
Шкода, завдана фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, відшкодовується нею на загальних підставах. Відповідно до ст. 36 ЦК суд може обмежити дієздатність фізичної особи. Фізичним особам, цивільна дієздатність яких обмежена, призначається піклувальник. Особливість обмеження дієздатності таких осіб полягає в тому, що будучи обмеженими у можливості вчиняти правочини, одержанні заробітної плати, пенсій, стипендій та інших доходів, ці особи є повністю деліктоздатними, тобто самостійно несуть відповідальність за завдану ними шкоду на загальних підставах.
Якщо особа, дієздатність якої обмежена, завдала шкоди спільно з іншими особами, вони спільно несуть перед потерпілим солідарну відповідальність на нормами ст. 1190 ЦК.
Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі. Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.
Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.