Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦП.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
532.99 Кб
Скачать

54. Поняття та види застави

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст.572 ЦК).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 575 ЦК розрізняють такі види застав:

1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

3. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави не можуть бути:

- культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Договір застави укладається в письмовій формі. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню (якщо предметом застави є нерухоме майно), - з моменту його нотаріального посвідчення.

Право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив

предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет

застави.

55. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види та умови настання.

Цивільно-правова відповідальність — це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які спрямовані на відновлення порушених прав та полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.

Цивільно-правову відповідальність можна класифікувати за різними критеріями.

1. Залежно від підстави виникнення цивільно-правова відповідальність буває:- Договірна відповідальність виступає у вигляді санкції за порушення договору однією із сторін.

- Позадоговірна відповідальність має місце у разі заподіяння шкоду чужому майну чи здоров'ю, а також в інших випадках заподіяння шкоди, якщо між заподіювачем шкоди і потерпілою стороною не існувало договірних правовідносин.

2. Залежно від кількості осіб, які беруть участь у виконанні зобов'язання, застосовують:

- Часткова (дольова) відповідальність полягає в тому, що кожен із учасників зобов'язання несе відповідальність у межах своєї частки.

- Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, і при цьому кредитору надається право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників.

- Субсидіарна (додаткова) відповідальність застосовується тоді, коли у зобовязанні беруть участь два боржники, один з яких є основним, а другий – додатковим. Суть полягає в тому, що перед тим, як звернутися з вимогою до додаткового боржника, кредитор повинен притягнути до відповідальності основного боржника.

3. Залежно від обсягу відповідальності виділяють:

- повну (розмір відшкодованої шкоди не повинен перевищувати суму заподіяних збитків)

- обмежену

- підвищену (кратну) відповідальність (застосуванні до правопорушника додаткових санкцій у порядку та розмірах, визначених законом).

Умови цивільно-правової відповідальності: наявність шкоди (зменшення або знищення суб’єктивного цивільно-правового блага, що охороняється законодавством); протиправність поведінки боржника (порушує норму права); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (це об’єктивно існуючий зв'язок між виникненням обов’язку боржника щодо сплати боргу з наявністю конкретно встановлених підстав такого притягнення ); вина боржника (це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]