Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦП.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
532.99 Кб
Скачать

48. Оформлення права на спадщину

(ст.1296-1301 ЦК)

Право спадкоємців на певне майно підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину(за законом чи за заповітом). В кожному свідоц­тві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається Свідоцтво про право на спадщину.

Отримання Свідоцтва про право на спадщину за загальним прави­лом є правом, а не обов'язком спадкоємця. Але в певних випадках спад­коємець без Свідоцтва про право на спадщину не зможе здійснити свої спадкові права. Так, без Свідоцтва неможливо отримати грошовий вклад, цінності, які належали спадкодавцю і були передані на збережен­ня, майно, яке знаходиться у третіх осіб, перереєструвати домоволодін­ня, транспортний засіб тощо.

Спадкоємець, який прийняв спадщину у склад якої є нерухоме майно, зобов'язанийзвернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину, як правило, видається держав­ною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини після закін­чення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на належну їм спадщину, видається кожному із них з визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Якщо спадкоємцем за заповітом чи за законом є дитина, зачата за життя спадкодавця, але ще не на­роджена, видача Свідоцтва про право спадщину і розподіл спадщини між спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Як­що у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний за­реєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну ре­єстрацію нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з момен­ту державної реєстрації цього майна.

49. Поняття та види цивільно-правових зобов’язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб’єктами в зобов’язанні виступають його учасники: кредитор і боржник. Кредитора називають активною стороною в зобов’язанні,а боржника – пасивною. У зобов’язанні можуть брати участь і ті особи, які не є сторонами. Їх називають треті особи.У зобов’язальних правовідносинах може брати участь один кредитор і один боржник. Але можливі випадки, коли на стороні кредитора чи на стороні боржника виступають декілька осіб. Йдеться про множинність у зобов’язанні.

Об’єкт зобов’язань – це те, на що спрямовані права та обов’язки суб’єктів, тобто уце певні дії щодо речей, грошей, послуг. Ці дії можуть передбачати: а) передачі речей у власність чи користування; б) виконання певної роботи; в) сплату грошей (відшкодування збитків).

Зміст зобовязання – це сукупність суб’єктивних прав та обовязків його учасників.

Види цивільно-правових зобовязаннь:

  1. Односторонні (в яких одній стороні належить право, а іншій – обов’язок) та взаємні (двохсторонні) (якщо кожна із сторін поруч із правами набуває ще й певних обов’язків)

  2. Однооб’єктні (кредитор має право вимагати від боржника виконання певної визначеної дії), альтернативні(змістом яких є право вимоги та відповідний йому обов’язок здійснити одну з кількох дій на вибір) і факультативні(це такі, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому надається можливість замість цієї дії виконати іншу)

  3. Зобов’язання з позитивним змістом (за яким боржник повинен виконати певну дію, а кредиторові належить право вимагати вчинення такої дії) та зобов’язання з негативним змістом (якщо кредитор вимагає від боржника, щоб той утримався від вчинення якої-небудь дії, а останні зобов’язаний її не вчиняти)

  4. Головні і додаткові (акцесорні) зобов’язання

  5. Договірні (виникають на підставі укладеного договору між сторонами), недоговірні (виникають не з договору, а в силу юридичного факту, що стався, та норми закону) та односторонньо-вольові (виникають із односторонніх правочинів).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]