1. Поняття, предмет і система цивільного права.

Цивільне право - це система правових норм, які регулюють на засадах диспозитивності, ініціативи і юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини, що складаються між майново та організаційно відокремленими суб'єктами цивільних правовідносин (фізичними, юридичними особами, державою, територіальними громадами) з метою задоволення їх законних інтересів.

Предметом цивільного права виступають: 1) особисті немайнові відносини; 2) майнові відносини; 3) відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності.

Особисті немайнові відносини виражають не потенційну, а реальну можливість особи бути їх носієм та виникають насамперед з приводу благ, що забезпечують природне існування людини, і благ, що забезпечують її соціальне життя.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності поділяються на відносини, що регулюються нормами авторського права, суміжних прав, прав на наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промисловий зразок та інші об'єкти творчості.

Нарешті, третя група, це майнові відносини - це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб'єкта до іншого. За змістом вони поділяються на: 1) відносини власності та відносини, що виникають при володінні та (або) користуванні чужим майном; 2) відносини, що складаються у сфері товарообігу.

Майнові відносини, які складають основну, переважну частину предмета цивільно-правового регулювання характеризуються такими специфічними ознаками: а) майнова відокремленість учасників; б) рівноправність і незалежність учасників; в) еквівалентно-оплатний характер.

Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками:

• юридичною рівністю сторін. Кожна зі сторін має свій комплекс прав і обов'язків і не підпорядкована іншій;

• диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам надається право визначити свої взаємовідносини на власний розсуд повністю або частково в межах, передбачених законом;

• особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний, господарський чи третейський суд);

• наявністю майнової відповідальності сторін.

2. Цивільне законодавство: поняття, система, аналогія закону, аналогія права.

Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми

Дія цивільного закону у часі починається з моменту вступу їх в силу (набрання ними чинності) та триває до втрати ними правової сили у встановленому законом порядку. За загальним правилом закон вступає в силу через 10 днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене власне законом, але не раніше від дня його опублікування. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної сили у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Якщо ж цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності.

Дія актів цивільного законодавства у просторі припускає визначену територію, на яку поширюються норми цивільного права. Цивільно-правові нормативні акти в Україні діють на всій території держави або на визначеній його частині в залежності від виду і характеру цих актів. Фізичні та юридичні особи однієї держави можуть знаходитися в цивільних правовідносинах із громадянами іншої держави. Тому кожна держава допускає в певних випадках застосування іноземного закону.

Дія цивільного закону за колом осіб характеризується тим, що він може поширюватися в межах території своєї дії на всі особи - як фізичні, так і юридичні. У силу прямої вказівки закону він може застосовуватися лише до визначених учасників відповідних відносин. Наприклад, Закон України "Про господарські товариства" поширюється тільки на господарські товариства.

Цивільне законодавство розмежовується на загальне і спеціальне. ЦК відноситься до числа загальних нормативних актів, оскільки він розрахований на регулювання всіх майнових відносин, охоплюваних цивільним правом. До числа спеціальних відносяться нормативні акти, що поширюють свою дію тільки на визначені види відносин (умови пе­ревезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом визначається Статутом автомобільного транспорту). Спеціальні акти видаються у відповідності з ЦК і не можуть йому суперечити.

Цивільному законодавству, на відміну від кримінального, відомий інститут аналогії (ст. 8 ЦК України).

Під аналогією законурозуміють застосування до неврегульованих цивільних відносин норми, що регулює подібні суспільні відносини. Застосування закону за аналогією можливо лише при наявності наступних умов:1) необхідно, щоб відносини були майновими або особистими немайновими за своїм характером і складали предмет правового регулювання цивільного права; 2) необхідно, щоб ці цивільні відносини не були врегульовані безпосередньо нормами цивільного права; 3) необхідно, щоб була норма, яка б регулювала подібні цивільні відносини. Подібність цивільних відносин визначається за їх структурою (об'єкт, суб'єкти, зміст).

В деяких випадках, законодавець сам вказує на необхідність застосування аналогічного закону. Так, наприклад, відносини по купівлі-продажу і відносини по міні певного майна подібні між собою. Тому для недопущення зайвих повторів законодавець встановив в ст. 716 ЦК України, що до договору міни застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із відносин сторін.

Під аналогією праварозуміють заповнення прогалин в законодавстві на підставі загальних засад (принципів) цивільного законодавства. Застосування закону за аналогією можливо лише при наявності наступних умов:

1. Необхідно, щоб відносини були майновими або особистими немайновими за своїм характером і складали предмет правового регулювання цивільного права.

2. Необхідно, щоб ці цивільні відносини не були врегульовані безпосередньо нормами цивільного права.

3. Необхідно, щоб не було норми, яка б регулювала подібні цивільні відносини, тобто спір не можливо вирішити на підставі аналогії закону.