83

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ І Методологічні аспекти атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів 8

1.1. Уточнення основних понять дослідження 8

1.2.  Аналіз наукових праць та діючих нормативних документів з атестації 10

1.3. Професійна компетентність керівника ЗНЗ 17

1.4. Особистісні професійно-значущі якості директора загальноосвітньої школи й 20

РОЗДІЛ ІІ. Атестація керівників загальноосвітніх навчальних закладів 26

2.1. Менеджмент освіти 26

2.2. Організаційно-педагогічні засади оцінювання управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів 33

2.3. Організаційно-педагогічні засади атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів 39

2.4. Концептуальні основи атестації в системі професійного розвитку керівника освітньої установи 43

РОЗДІЛ ІІІ. Методичні рекомендації щодо організації та проведення атестації керівників навчальних закладів 51

3.1. Організації та проведення атестації 51

3.2. Атестація керівних кадрів загальноосвітніх навчальних закладів 65

3.3. Положення про атестацію керівників загальноосвітніх навчальних закладів 71

3.4. Діяльність директорів шкіл. Критеріальний підхід до оцінювання. 77

ВИСНОВКИ 95

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 102

ВСТУП

Актуальність дослідження визначається високою соціальною значимістю процесу атестації. Зміни соціальних умов, що спостерігаються в сучасному суспільстві, вимагають нового підходу до управління на будь-якому рівні. Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті передбачається модернізація управління освітою на засадах відкритості й демократичності. Першочерговими є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного і прогностичного супроводу управлінських рішень, здійснення моніторингу якості управління освітою, оцінювання ситуації споживачами освітніх послуг, визначення динаміки соціокультурних орієнтацій учасників навчально-виховного процесу, розвиток світоглядних очікувань і установок відповідно до загальної соціокультурної динаміки в країні та світі. Різнобічну оцінку діяльності керівника має з’ясувати атестаційна експертиза, результатами якої є атестація педагогічних працівників усіх рівнів.

Отже, сьогодні дедалі актуальніше постає питання атестації керівників закладів освіти. Однак у вітчизняних закладах освіти та системі управління вітчизняною освітою на всіх рівнях багато керівників не володіють уміннями та навичками оперативної адаптації до нових, швидкоплинних умов. Усе це зумовлює необхідність упровадження в практику нової системи атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ).

У практиці діяльності навчальних закладів з’явилася потреба в подальшій розробці наукових основ управлінської діяльності керівників. Але науково-обґрунтований механізм впливу на розвиток їх управлінського професіоналізму в теорії відсутній. Цього можна досягти за допомогою періодичного вимірювання відповідності діяльності директора навчального закладу займаній посаді, що є функцією атестації.

В умовах реформування освіти в Україні та зростання вимог до управлінської діяльності керівника ЗНЗ виникають реальні протиріччя між потребами підвищення наукового рівня його діяльності та наявного розвитку досліджень з цієї проблеми.

Такими протиріччями є:

• необхідність оновлення стратегічних цілей освіти, спрямованих на самокерований розвиток і відсутність відповідної підготовки керівників шкіл;

• тенденція переходу від управління з використанням однобічного впливу до управління на основі взаємодії з використанням рефлексивного розвитку суб’єктів управління та недостатня розробленість відповідної технології;

• необхідність спрямованої самоорганізації діяльності керівників ЗНЗ щодо підвищення управлінського професіоналізму, яку можна організувати за результатами атестації, та відсутність механізмів її здійснення з урахуванням самоорганізаційних процесів.

Важливо розробити більш досконалі критерії оцінки роботи, що адекватно відображали б сучасні вимоги до керівництва навчальним закладом, давали ґрунтовну оцінку різностороннім напрямам діяльності керівника як організатора узгодженої та ефективної роботи педагогічного й учнівського колективів.

Під час атестації враховується рівень творчого, неформального ставлення до справи, вимогливість у роботі з підлеглими за виконавчу дисципліну кожного члена колективу.

У роботах О. Ануфрієвої, В. Бондаря, Л. Даниленко, Г. Дмитренка, Г. Єльникової, О. Зайченко, І. Зязюна, В. Кременя, В. Маслова, В. Пікельної окреслено системну сутність управлінської діяльності керівника закладу освіти, розкрито її критеріальну основу.

Сучасні науковці розглядають проблеми управлінської діяльності в інформаційному (Л. Калініна, О. Спірін), компетентнісному (Л. Бірюк, А. Богуш, В. Мельник), професійному (Н. Островерхова, Л. Савенкова), критеріальному та технологічному (Т. Рогова, М. Сметанський), рефлексивному й адаптивному (П. Третьяков, Т. Шамова, Є. Ямбург) та інших контекстах. У педагогічній, психологічній науково-методичній літературі розглядаються питання атестації, критерії оцінки діяльності як керівника, так і педагогічного працівника навчального закладу, аналізуються різні підходи до цього питання. Таким проблемам присвячено роботи В. Звєрєвої, Н. Немової. Питання атестації загальноосвітніх навчальних закладів, розробка моделі атестації, програма її проведення досліджуються Г. Єльниковою.

Проте в сучасній вітчизняній педагогічній науці недостатньо уваги приділено організаційно-педагогічним засадам атестаційного процесу, системному узагальненню роботи в передатестаційний період, дослідженню організації атестації на місцях, розкриттю особливостей цієї роботи в умовах розвитку процесів державотворення, демократизації суспільних відносин.

Актуальність та недостатня розробленість визначеної проблеми зумовили вибір теми дослідження: “Організаційно-педагогічні засади атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів”.

Об’єктом дослідження є система атестації керівника ЗНЗ в Україні.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні засади здійснення атестації керівника ЗНЗ.

Мета дослідження полягає у визначенні організаційно-педагогічних засад оцінки управлінської діяльності керівників ЗНЗ та науково-теоретичному обґрунтуванні, розробці й апробації відповідної моделі атестації керівника.

Гіпотеза дослідження передбачає, що атестація керівників ЗНЗ забезпечить ефективність педагогічного процесу, дасть змогу на її основі досягти підвищення управлінського професіоналізму керівників і спрямованого розвитку загальної середньої освіти в регіоні при здійсненні таких організаційно-педагогічних умов:

• визначення змісту, структури атестації та технології проведення атестаційної процедури з розробкою і використанням кваліметричної субмоделі діяльності керівника ЗНЗ;

• розмежування атестації директора й атестації ЗНЗ та створення спеціального програмного забезпечення аналізу результатів атестації за допомогою комп’ютерних технологій для розвитку керівного потенціалу шкіл регіону;

• упровадження самоатестації керівників шкіл для розвитку їх рефлексивного самоаналізу та самокоригування управлінської діяльності на основі прозорості атестаційної процедури.

Виходячи з мети й гіпотези дослідження, його головними завданнями є такі:

1. Проаналізувати наукову літературу, що стосується теми дослідження, вивчити досвід вітчизняної та зарубіжної практики щодо атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

2. Визначити організаційно-педагогічні засади оцінки управлінської діяльності директора школи, в тому числі відповідні критерії; обґрунтувати, розробити й апробувати модель атестації керівника ЗНЗ.

3. З’ясувати вплив атестації керівника на результат діяльності загальноосвітнього навчального закладу та розвиток освіти в регіоні в цілому.

4. Розробити науково-методичні рекомендації для органів управління загальною середньою освітою в районі та області з питань організації і проведення атестації керівників ЗНЗ.

Методологічною основою дослідження є теорія управлінської діяльності, закони суспільного розвитку, особистісно-орієнтований та синергетичний підходи до управління навчальними закладами, концепція становлення особистості керівника.

Теоретичну основу дослідження складають наукові праці з філософії освіти – роботи І. Зязюна, В. Кременя, С. Подмазіна; теорії управління – В. Афанасьєва, А. Маслоу, М. Мескон, А. Файоль; з теорії управління освітою та організації діяльності закладів освіти – В. Бондаря, Л. Даниленко, В. Лозової, В. Маслова, В. Пікельної, М. Поташника, В. Симонова, М. Скаткіна, П. Третьякова, К. Ушакова, Є. Хрикова, Т. Шамової, Г. Щукіної; з теорії адаптивного управління – Г. Єльникової, П. Третьякова; з теорії і практики моделювання управлінської діяльності – В. Пікельної, О. Хомерики, В. Дахіна та ін; кваліметричний підхід до математичної обробки результатів, висвітлений у роботах Г. Данилової, Г. Дмитренка, Г. Єльникової, О. Єльникової, З. Рябової; праці соціологів, педагогів, філософів, психологів з цих проблем, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, нормативна база Міністерства освіти і науки України про атестацію педагогічних кадрів.

Джерельну базу становить спеціальна література з досліджуваної теми, практика роботи обласних управлінь, відділів освіти райдержадміністрацій (міськвиконкомів) з організації, підготовки та проведення атестації на місцях.

Методи дослідження: 1) теоретичні – аналіз науково-практичних джерел, вивчення публікацій світової мережі Інтернет для визначення практичного стану проблеми; систематизація й класифікація основних термінів і понять; узагальнення здобутої інформації, абстрагування; теоретичне моделювання. Методи аналізу й синтезу застосовувалися під час створення моделі оцінки діяльності керівника навчального закладу. Кваліметричний підхід та факторно-критеріальний аналіз покладено в основу математичної оцінки діяльності керівника навчального закладу та аналізу здобутих результатів; 2) емпіричні – спостереження, анкетування, опитування, тестування, аналіз документації для з’ясування впливу атестації на розвиток управлінської діяльності керівника ЗНЗ, зміст, механізми та технологія атестації; статистична обробка результатів дослідження; аналіз інформаційно-комп’ютерного інструментарію для ефективної реалізації кваліметричного підходу до отримання та обробки даних; вивчення управлінського досвіду для визначення сучасних методів та підходів до атестації керівних кадрів освіти. Для здійснення розрахунків та створення аналітичної бази даних отриманих результатів було використано комп’ютерні технології.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше обґрунтовано та розроблено модель атестації керівника ЗНЗ; визначено організаційно-педагогічні засади атестації керівників як складової частини атестації загальноосвітнього навчального закладу, що може проводитися відокремлено від останньої; уточнено і доповнено критерії оцінки управлінської діяльності керівника ЗНЗ шляхом виділення окремих показників діяльності директора загальноосвітнього навчального закладу та групування їх за критеріями і факторами; подальшого розвитку набули поняття поточної та періодичної оцінки управлінської діяльності керівника ЗНЗ через адміністративне та самооцінювання діяльності керівника.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дослідження апробовані та використовуються в діяльності органів управління освітою для атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів і можуть поширюватись на управлінську практику загальноосвітніх навчальних закладів і установ загальної середньої освіти інших регіонів.

Розділ і Методологічні аспекти атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів

1.1. Уточнення основних понять дослідження

Сьогодні в  усіх сферах життєдіяльності світового співтовариства відбуваються зміни ціннісних орієнтацій, що зумовлено тенденціями перетворень економічного та політичного характеру на  межі ХХ–ХХI століть. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження пріоритетів сталого розвитку потребують радикальної модернізації освітянської галузі. Провідним напрямом розвитку суспільства стає безперервна освіта, яка є обов’язковою умовою стабільної соціалізації. Зараз для підвищення особистої конкурентоспроможності людина змушена послідовно підвищувати професійну кваліфікацію протягом своєї трудової діяльності. Для того щоб це уможливити, необхідно підготувати фахівців, які мають високий рівень професійної самостійності та мобільності. Поступово утверджуємо розуміння необхідності прийняття компетентнісного підходу в професійній освіті як підґрунтя навчання, оскільки саме знання є незмінним стратегічним ресурсом суспільства. Оволодіння базовими засадами компетентнісного підходу, що суттєво змінює принципи визначення цілей освіти, відбору змісту освіти, організації освітнього процесу й  оцінювання освітнього результату, стає нагальною потребою професійної освіти. «Освіта сьогодні має сформувати нову людину — компетентну, освічену, виховану — патріота, фахівця» [25]. Суттєва модернізація системи освіти передбачає передусім оновлення управлінської діяльності керівників освітніх закладів. Нові життєві умови виявляють потребу та необхідність будувати індивідуалізовану конкурентоспроможну освітню політику. Керівник навчального закладу відіграє в  цьому процесі ключову роль. Він перебуває в центрі соціально-економічних і  педагогічних перетворень, координує, спрямовує працю педагогів, від його економічної грамотності, ініціативності, уміння приймати самостійні рішення стратегічного та  тактичного характеру залежить ступінь успішної роботи закладу в цілому. За переліком Національного класифікатора професій України (ДК 003:2010), чинного з 1 листопада 2010 року, посада керівника (директора і заступника директора з навчально-виховної роботи) загальноосвітнього навчального закладу належить до  групи «Керівники підприємств, установ та  організацій» (код КП 1210.1) і  професійну назву роботи керівника середнього навчального закладу визначено як «Директор навчально-виховного закладу (середньої загальноосвітньої школи, спеціалізованої школи, гімназії, інтернату)». Закон України «Про загальну середню освіту» перелічує умови, за яких фахівець може посісти посаду керівника загальноосвітнього навчального закладу: він має бути громадянином України, мати вищу педагогічну освіту на  рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не  менше трьох років, успішно пройти атестацію керівних кадрів освіти у  порядку, встановленому Міністерством освіти України [17]. У Положенні про загальноосвітній навчальний заклад визначено, що «керівництво загальноосвітнім навчальним закладом здійснює його директор» [7] і  перелічено ті ж характеристики, за  якими особа може обіймати посаду керівника ЗНЗ згідно із Законом «Про загальну середню освіту».

У  роки існування командно-адміністративної системи роль керівника школи було чітко визначено в  межах загальної ідеології. У  державному управлінні провідна роль належала функції контролю і  цю тенденцію було закріплено в  освіті наказом 1939 року «Про покращення контролю за  роботою шкіл та  вчителів та  про боротьбу з  фактами окозамилювання в  оцінці знань учнів». Згідно з  наказом головною функцією управління, тобто провідною діяльністю керівника, ставав контроль, що відповідало загальній ідеологічній платформі державного управління. Директивний стиль управління закріпив централізацію керівництва на  всіх рівнях, зміцнив авторитарний стиль управління, встановив жорстку регламентацію діяльності учнів, педагогів і  самих керівників. За  таких умов не  було потреби опікуватись маркетингом, фінансово-економічними питаннями, технологічним оновленням засобів здійснення навчально-виховного процесу. Потреби в  спеціальній управлінській підготовці не  було. Проте на  сьогодні ситуація інша. Для успішного управління за  нинішніх соціально-економічних умов ринкової економіки напівпрофесійна діяльність вже є  неприпустимою. Зараз, на  думку багатьох учених, потрібні якісні зміни і  в мисленні керівника навчального закладу. Він повинен мати теоретичну підготовку з  питань сучасного менеджменту, оперувати новими поняттями, бути здатним виділяти та  системно розв’язувати актуальні проблеми, бачити перспективи роботи навчального закладу, планувати стратегію його подальшого розвитку. Оновлене мислення керівника навчального закладу звільнить його від стереотипів, допоможе проявити індивідуальність, відчути особисту відповідальність за  свій вибір і  за людей, з  якими працює, зосередитись на  результатах діяльності, а  не на  намірах і  засобах, сприятиме творчості. Можна спостерігати тенденцію до  професіоналізації управління загальноосвітнім навчальним закладом.