45. Характеристика личных неимущественных прав авторов объектов патентного права. Право авторства. Соавторство. Признаки права авторства.

К личным неимущественным правам авторов относятся:

1. Пр. на подачу заявки.

При подаче заявки автор решает след.вопрос: или получить патент и пользоваться имущественными правами (прибылью),в течении действия патента (20лет), или же хранить свое изобретение в тайне (режим «ноу-хау»).

Если первое решение – заявка.

Автор подает заявку в след.случаях:

1)изобретение не служебное

2)изобретение служебное, по истечении 4х месяцев, когда работодатель отказался подавать заявку со дня изобретения

3)совместная подача заявки автором и работодателем

При создании изобретения изобретатель сообщает работодателю об этом в письменном виде. Работодатель обязан в течении 4х месяцев подать/ не подать заявку.

2. Пр. авторства – предоставленная законом возможность действительному создателю изобретения считать себя автором и требовать признания авторства от иных лиц.

Закон признает и охраняет право авторства с момента: создания изобретения и выражения его во внешней объективной форме, позволяющее осознать ее окружающими лицами.

Автором признается лицо, творческим трудом которого создан объект патентного права, изобретение (новые отличительные признаки).

Все др. лица имеют пр. на вознаграждение за участие в создании изобретения.

Признаки авторского права (пр. авторства):

-личное

-неотчуждаемое

-абсолютное (все окружающие лица не посягают)

-срока не имеет

3. Пр. на авторское имя заключается в том, что имя автора обязательно указывается в заявке, патенте, при упоминании изобретателя в печати и т.п.

Если несколько лиц участвовало в создании изобретения возникает сооавторство. Единственным критерием соавторства является творческий труд в создании изобретения. Поэтому не признаются изобретателями ф.л., которые не внесли личного творческого вклада, а оказывали изобретателям техническую, организационную, материальную и иную помощь, в том числе руководили созданием произведения.При рассмотрении споров о соавторстве, истец должен доказать свой вклад в суде в создании новых отличительных признаков.

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.