ПРОГРАМА ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

З ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНЕ МОВОНАВСТВО»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ 1 КУРСУ ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХ МОВ

СПЕЦІАЛЬНОСТІ: МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА (англійська/німецька)

ІІ СЕМЕСТР

ЛЕКЦІЯ 1 ( ТЕЗИ)

ПОХОДЖЕННЯ МОВИ (2 год)

Мета вивчення: осмислити гіпотези про походження мови, їх гіпотетичність; з’ясувати загальні закономірності розвитку мов.

Провідна ідея: мова – складне соціальне явище, яке постійно розвивається за об’єктивними законами.

Основні проблемні соціальні, ідеологічні теорії походження мови.

Термінологічний мінімум: договірна, звуконаслідувальна, вигукова, ручна (кінетична), соціального договору, моногенезна теорії; зовнішні (позамовні, позалінгвістичні, або екстралінгвістичні) і внутрішні (внутрішньомовні, інтралінгвальні) чинники; диференціація, інтеграція, субстрат, суперстрат, контактування мов, синхронія, діахронія, адстрат, мова міжнаціонального спілкування, штучна мова.

План

1. Походження мови як проблема мовознавства. Найважливіші гіпотези про походження мови

2. Зв’язок розвитку мови та розвитку суспільства. основні процеси розвитку мов і діалектів.

3. Територіальна та соціальна диференціація мов. Закономірності розвитку мов.

4. Мова як засіб міжнаціонального спілкування. Штучні міжнародні мови.

Література

Основна

1. Ганич Д.І., Словник лінгвістичних термінів / Ганич Д.І., Олійник І.С. /- К. : Вища шк. Головне вид-во,1985.

2. Головин Б.Н. Введение в языкознание / Б.Н. Головин. 4-е изд. - М.: Высш. шк., 1983.

3. Дорошенко С.І. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник / Дорошенко С.І., Дудик П.С.. - К.: Вища шк., 1974.

4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник / Ю.О. Карпенко. - Киів-Одеса: Либідь, 1991.

5. Кодухов В.И. Введение в языкознание / В.И. Кодухов. 2-е изд. - М.: Просвещение, 1987.

6. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства / М.П. Кочерган. - К. : Академія, 2000.

7. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. - М.: Просвещение, 1987.

8. Реформатский А.А. Введение в языковедение. - М.: Просвещение, 1967.

9. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. - К. : Академія, 1996.

Додаткова

10.Донець С.Л. Вступ до мовознавства: Практикум / Донець С.Л., Мацько Л.1.. - К. : Вища шк., 1989.

11Ющук І.П. Лекції зі вступу до мовознавства: Навчальний посібник / І.П. Ющук . - К. : Вид. Міжнар. ін-ту лінгвістики і права, 1995.

Походження мови як проблема мовознавства. Питання про єдність мови й мислення тісно пов’язане з проблемою походження мови, яка мовознавцями вирішувалася по-різному. відомі такі гіпотези:

1. звуконаслідувальна гіпотеза – виникла в античності (Демокріт V–IV ст. до н. е.), широко поширилася в хvii–хіх ст. (Г.В. Лейбніц, В. Гумбольдт та ін.) – пояснює виникнення мови внаслідок наслідування людиною звуків навколишньої природи;

2. вигукова теорія – відома ще з давнини (епікурейці, лукрецій І ст. до н.е.), поширилася серед мовознавців xix–хх ст. (Г. Штейнталь, О.О. Потебня) – пояснює виникнення мови з природних вигуків, тобто інстинктивних реакцій на зовнішні подразнювачі;

3. теорія соціального договору – зародилася у працях демокріта й аристотеля, активно розроблялася філософами xviii ст. (Ж.Ж. Руссо, А. Сміт та ін.) – передбачає посередню домовленість людей про назви тих чи інших предметів, явищ, відношень;

4. теорія трудових вигуків – розробив французький учений Л. Нуаре, популяризували К. Бюхер, Г.В. Плеханов – пояснює виникнення мови з трудових вигуків, що супроводжують трудову діяльність людини;

5. кінетична теорія – послідовниками є німецький учений В. Вундт, М. Я. Марр – наголошує на тому, що люди спочатку спілкувалися жестами, а потім перейшли на звукову мову;

6. у гіпотезі Ф. Енґельса походження мови розглядалося в нерозривному зв’язку з розвитком людської свідомості й мислення, з походженням самої людини, як реалізація потреб людей у спілкуванні у процесі колективної праці. згідно з цими уявленнями існувало кілька центрів формування з груп людиноподібних мавп людських колективів, і, відповідно, первісних мов було кілька;

7. на противагу теорії полігенезу існує ще й теорія моногенезу – про походження усіх мов з однієї (А. Тромбетті, О. С. Мельничук, Біблійне учення).

Зв’язок розвитку мови та розвитку суспільства. основні процеси розвитку мов і діалектів. У процесі функціонування й розвитку конкретна мова постійно змінюється. Ці зміни зумовлені як екстралінгвальними, так і внутрішньомовними чинниками. основою розвитку мови є розвиток суспільства, однак внутрішні закони розвитку мови пов’язані з розвитком суспільства опосередковано. Серед внутрішніх законів розвитку виділяють: загальні (закон поступового накопичення елементів нової якості й відмирання елементів старої якості, закон безперервного розвитку різних структурних рівнів мови) та конкретні (закон відкритого складу у старослов’янській мові).

Різні ланки мови, її структурні рівні змінюються з різною швидкістю.

В історії розвитку мови діють два основних процеси:

1. диференціація (від лат. differenciatio – розходження), унаслідок чого з однієї мови виникає дві / кілька мов;

2. інтеґрація (від лат. integratio – об’єднання), результатом якої є утворення з кількох мов однієї.

Основні етапи історичного розвитку загальнонародних мов:

• мова племені (властива для родоплеменного первіснообщинного ладу);

• мова народності (рабовласницьке і феодальне суспільство);

• національна мова (капіталістичне й соціалістичне суспільство).

Із виникненням мов народностей формуються літературні мови (кодифіковані, нормалізовані мови, які, маючи письмову форму, задовольняють різноманітні потреби суспільства). Літературні мови відіграють значну роль у період формування національних мов. основні ознаки літературної мови: поліфункціональність, відшліфованість, стандартність, нормативність, наддіалектність, наявність усної і письмової форми. якщо в епоху середньовіччя як літературні мови вживалися чужі (навіть мертві), то виникнення нації зумовлює появу на живій народній основі національних літературних мов як вищої форми вияву національної мови.

Територіальна та соціальна диференціація мови. Внутрішня єдність мови не виключає різноманітності форм її виявів і функціонування. наприклад, територіальне відокремлення окремих частин суспільства породжує територіальну диференціацію мови. усередині єдиної загальнонаціональної мови утворюються місцеві її різновиди (діалекти / говірки). Ступінь своєрідності діалектів залежить від конкретно-історичних умов їх формування.

Соціальні розшарування суспільства зумовлюють різні види соціального членування мови. в умовах розвиненого класового суспільства всередині єдиної загальнонародної мови виділяють:

• соціальні діалекти (вони відрізняються переважно лексико-семантичними, фразеологічними та стилістичними особливостями) притаманні представникам різних прошарків і класів суспільства;

• професійні діалекти (відрізняються передусім лексичними особливостями) притаманні представникам різних професійних груп;

• спеціальні мови (жаргон, арго) вживаються для задоволення потреб спілкування окремих груп людей, об’єднаних спільною виробничою діяльністю, навчанням, службою (жаргон) або потребою в таємній чи антисуспільній діяльності (арго).

розмаїття цілей і сфер суспільного використання мови породжує її стилістичну диференціацію.

• Мова виникає як необхідний наслідок розвитку виробництва та інших суспільних відносин у трудовому колективі — люди мають що сказати один одному. І водночас мова служить опорою для виникнення вищих форм психічного відображення, для формування людської особистості. Як писав Ф.Енгельс, спочатку праця, а потім разом з нею членороздільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок.

• Мова як засіб міжнаціонального спілкування. Штучні міжнародні мови Мова міжнаціонального спілкування - мова, що використовується представниками різних народів та груп дня спілкування одне з одним, при цьому представники таких груп є носіями різних мов.

Штучна мова - спеціально створена семіотична система.

• До штучних мов належать універсальні мови, створені дія міжнародного спілкування, що являють собою сурогати природних мов есперанто - штучна міжнародна мова для рівноправного міжнародного спілкування, створена доктором Людовіком Лазарем Заменгофом у 1887 році в підсумку десятирічної праці; її можна швидко вивчити, а завдяки своїй простій і правильній побудові вона є легкою в застосуванні; вона була створена з метою міжнародного вживання; упродовж більше сотні років есперанто вживається усно та письмово; щороку есперанто є єдиною робочою мовою сотень міжнародних з'їздів, зустрічей і фестивалів.

• ідо - штучна мова, створена на основі есперанто як друга після есперанто універсальна міжнародна мова, яка була б дуже легкою у вивченні для носіїв усіх національних мов; на відміну від англійської, яка є природною і часто не регульованою мовою, ідо проектувалась, як мова зі сталою граматикою, орфографією і лексикографією.

• інтерлінгва - натуралістична штучна міжнародна мова, оприлюднена в 1951 році Міжнародною асоціацією допоміжної мови під керівництвом А. Ґоуда.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 1

ТЕМА ПОХОДЖЕННЯ МОВИ (2 год)

Мета вивчення: : осмислити гіпотези про походження мови, їх гіпотетичність; з’ясувати загальні закономірності розвитку мов.

Провідна ідея: мова – складне соціальне явище, яке постійно розвивається за об’єктивними законами.

Основні проблемні соціальні, ідеологічні теорії походження мови.

Термінологічний мінімум: договірна, звуконаслідувальна, вигукова, ручна (кінетична), соціального договору, моногенезна теорії; зовнішні (позамовні, позалінгвістичні, або екстралінгвістичні) і внутрішні (внутрішньомовні, інтралінгвальні) чинники; диференціація, інтеграція, субстрат, суперстрат, контактування мов, синхронія, діахронія, адстрат, мова міжнаціонального спілкування, штучна мова

План

1. Походження мови як проблема мовознавства. Найважливіші гіпотези про походження мови

2. Зв’язок розвитку мови та розвитку суспільства. основні процеси розвитку мов і діалектів.

3. Територіальна та соціальна диференціація мов. Закономірності розвитку мов.

4. Мова як засіб міжнаціонального спілкування. Штучні міжнародні мови.

Література

Основна

1. Ганич Д.І., Словник лінгвістичних термінів / Ганич Д.І., Олійник І.С. /- К. : Вища шк. Головне вид-во,1985.

2. Головин Б.Н. Введение в языкознание / Б.Н. Головин. 4-е изд. - М.: Высш. шк., 1983.

3. Дорошенко С.І. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник / Дорошенко С.І., Дудик П.С.. - К.: Вища шк., 1974.

4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник / Ю.О. Карпенко. - Киів-Одеса: Либідь, 1991.

5. Кодухов В.И. Введение в языкознание / В.И. Кодухов. 2-е изд. - М.: Просвещение, 1987.

6. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства / М.П. Кочерган. - К. : Академія, 2000.

7. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. - М.: Просвещение, 1987.

8. Реформатский А.А. Введение в языковедение. - М.: Просвещение, 1967.

9. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. - К. : Академія, 1996.

Додаткова

10.Донець С.Л. Вступ до мовознавства: Практикум / Донець С.Л., Мацько Л.1.. - К. : Вища шк., 1989.

11. Ющук І.П. Лекції зі вступу до мовознавства: Навчальний посібник / І.П. Ющук . - К. : Вид. Міжнар. ін-ту лінгвістики і права, 1995.

Питання для самоконтролю

1. У чому різниця між походженням мови загалом і походженням конкретної мови?

2. У чому полягає гіпотеза походження мови?

3. Розкрийте суть вигукової (афективної) гіпотези походження мови?

4. Які факти заперечують гіпотезу соціального договору?

5. Де виникла гіпотеза трудових вигуків?

6. Розкрийте суть кінетичної гіпотези.

7. Які причини викликають зміни в мові?

8. Що таке диференціація та інтеграція мов?

9. До чого може призвести контактування мов?

10. Що таке схрещення мов?

11. Хто є автором ономатопоетичної гіпотези походження мови?

Завдання

Вправа 1. Зіставте висловлювання про походження мови і поясніть сутність поданих гіпотез.

1. «Найдавнішу добу існування людей на землі палеонтологи й археологи розділили за типом кам’яних знарядь на давньокам’яний (палеоліт), середньокам’яний (мезоліт) і новокам’яний (неоліт). Новокам’яний вік тривав приблизно від 66 5000 до 2500 років до Н. Х. Саме про цю добу ми можемо сказати, що тоді жили люди, які були схожі на нас і розмовляли різними мовами, про існування яких ми можемо лише здогадуватися. Ці віки були передісторією людства, тому що власне історія почалася разом з винайденням письма в країнах Старого Світу близько 3000 років до Н. Х. Наскільки незначною є за своєю тривалістю історична доба, можна зрозуміти з такого порівняння. Існування планети Земля оцінюється приблизно в 5 або 4,5 мільярдів років. Якщо уявити цей час у вигляді однієї доби з 24 годин, то тоді одна година буде дорівнювати 180 мільйонам ро-

ків, одна хвилина – 3 мільйонам, одна секунда – 50000 років.

Якщо палеоліт з його ще досить твариноподібними неандертальцями закінчився приблизно за 120000 років до Н. Х., то в цей час люди вже повинні були навчитися говорити «по-людськи», і це всього лише за якихось дві з чимось секунди в історії нашої планети! Якщо Африка (або точніше – східна Африка) була колискою людства, яке поступово розселилося на всіх континентах і островах,... не виключено, що саме Африка була місцем виникнення першої людської мови. Питання про один центр або про

кілька центрів виникнення людського мовлення залишається без точної відповіді».

(Білецький А. О. Про мову і мовознавство. – К., 1997. – С. 45).

2.Сучасна людина – це підвид «людина розумна розумна» (Homo sapiens sapiens), у середині якого виділяють наявність рас. Видова класифікація є найбільш сучасною…

Чарльз Дарвін висунув сіміїдну (від лат. simia – мавпа) теорію, яка обґрунтовує походження людини від викопних вищих (людиноподібних) мавп.

В ущелині Олдувай, на півночі Танзанії, у шарі давнини приблизно 2 млн. років виявлено залишки стійбища давніх мисливців і кістки чотирьох мавпоподібних людей (Homo habilis…), які нагадували австралопітекових мавп, але таких, що вже перетнули

межу, яка відділяє людину від тваринного царства. Тут же знайдено череп австралопітека… і дуже грубі кам’яні знаряддя, що належать до найдавнішої епохи палеоліту… Шар, що лежить вище, давністю 1, 4 – 1 млн. років містив кістки людей, які займали проміжне положення між Homo habilis і пітекантропом. Ще вище – кістки олдувайської, або шелльської людини (давністю 490 тис. років). Верхні шари в Олдуваї належать до ашельської культури.

Стоянки такої ж давньої людини було відкрито і в інших місцях планети. Відомі знаряддєві гомініди в Євразії (інтергляціал Бібер / Донау, 2,3 – 2 млн.), в Індонезії (Моджокерто, Ява; менше 2,3 – 1,5 млн.), у Франції (Сен-Вальє), на Алтаї (Улалінка,

Горно-Алтайськ, 2,3 млн)». (Клесов А. А., Тюняев А. А. Происхождение человека

(по данным археологии, антропологии и ДНК-генеалогии)). – М., 2010. – С. 72–74).

3. «Психологічно лінгвістичний акт полягає в тому, щоб надати знаку символічної зачущості. Цей психологічний процес відрізняє мову людини від мови тварини. Неправильно протиставляти одну з них іншій, говорячи, що друга – це мова природна, а перша – штучна й умовна. Людська мова не менш природна, ніж мова тварин, але людська мова належить до більш високого порядку явищ у тому розумінні, що людина, яка надала знакам об’єктивної значущості, може її змінювати до нескінченності завдяки її умовності. Різниця між мовою людини і мовою тварин полягає в оцінці природи знака...»

(Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. – М., 1937. – С. 24 – 25 [Цит. за: Кондрашов Н. А. Сборник задач и упражнений по введению в языкознание: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101. – 2-е изд., перераб.. – М.,

1991, с. 19]).

Вправа 2. Заповніть таблицю відповідно до зазначених рубрик, розкрийте сутність проблеми.

Гіпотеза моногенезу Основні представники Сутність гіпотези

Гіпотеза полігенезу Основні представники Сутність гіпотези

ЛЕКЦІЯ 2 ПОХОДЖЕННЯ ПИСЬМА (ТЕЗИ) (2 год)

Провідна ідея: людство пройшло довгий шлях від "предметного" письма до "буквенно-звукового".

Основні проблеми: закономірності розвитку письма.

Термінологічний мінімум: письмо, предметне письмо, квіпуси, вампуми, піктографія, ідеографія, ієрогліф, фонологічне письмо, складове письмо, консонантне письмо, кирилиця, глаголиця, документування, кодування, код, знак, графіка, алфавіт, орфографія.

План

1. Основні етапи розвитку письма.

2. Предметне письмо.

3. Піктографічне письмо.

4. Ідеографічне письмо.

5. Фонографічне (звукове) письмо.

6. Графіка. Принципи орфографії.

Література

Основна

1. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства / М.П. Кочерган. — К., 2000. — С. 26-29, 31-34, 164-180, 249-260.

2. Семчинський С. В. Загальне мовознавство / С.В. Семчинський. — К., 1996. — С. 20-212, 219-242.

3. Головин Б. Н. Введение в языкознание / Б.Н. Головин. — М., 1963. — С. 8-14, 169-182.

4. Маслов Ю. С. Введение в языкознание / Ю.С. Маслов. — М., 1987. — С. 238-261.

5. Кодухов В. И. Введение в языкознание / В.И. Кодухов. — М., 1987. — С. 139-155.

6. Ющук І. П. Вступ до мовознавства / І.П. Ющук. — К., 2000 . — С. 54-63.

7. Дорошенко С.І. Вступ до мовознавства / С.І. Дорошенко, П.С. Дудик. — К., 1974 . — С. 105-117.