86. Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому періоді. Чинники, які впливають на сукупну пропозицію. Крива as.
Сукупна пропозиція – той обсяг реального національного продукту, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін.
Крива пропозиції відрізняється в короткостроковому та довгостроковому періоді. В короткостроковому – це крива з позитивним нахилом (AS): підвищення рівня цін пов’язане зі збільшенням обсягів виробництва. В довгостроковому сукупна пропозиція – вертикальна пряма (LAS), яка відповідаю природному рівню ВВП й не залежить від рівня цін.
Позитивний нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції пояснюється негнучкістю цін на ресурси у короткостроковому періоді. Це означає, що на зміну рівня цін економіка буде відповідати обсягом задіяних ресурсів, а значить, обсягами виробництва. Вертикальне положення довгострокової кривої сукупної пропозиції пояснюється абсолютною гнучкістю цін на ресурси у довгостроковому періоді. Це означає, що у довгостроковому періоду ціни на ресурси змінюються пропорційно цінам на готову продукцію, а отже зайнятість ресурсів буде повною, а обсяг виробництва за будь якого рівня цін буде відповідати природному.
Кут нахилу короткострокової кривої сукупної пропозиції змінюється. При низьких обсягах виробництва він близький до горизонтального (кейнсіанський відрізок); при високих, які перевищують природний – крива набуває вертикального положення (класичний відрізок). Між ними лежить проміжний.
Сутність, джерела та характерні риси економічного зростання.
Економічне зростання — основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни — є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу в порівнянні із зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.
Економічне зростання означає:
збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в абсолютних вимірниках за певний проміжок часу;
збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в розрахунку на душу населення;
збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в розрахунку на одного зайнятого.
Незалежно від того, яке із наведених визначень обране для аналізу, економічне зростання завжди вимірюється річними темпами зростання за формулою:
Джерела економічного зростання. Приріст обсягу виробництва (∆Y) може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел: приросту праці (∆L); приросту капіталу (∆K); технічних нововведень (∆TN). Відповідно приріст обсягу виробництва за рік визначається таким фундаментальним рівнянням: ∆Y = a ∆L + (1 - a) ∆K + ∆ТN, де a, (1 - a) — відносні внески кожного фактора виробництва в економічне зростання відповідно до їхніх відносних часток у НД, які можуть змінюватися з часом.
Можливий і інший варіант. Трансформація виробничих факторів у продукт спирається на такі показники, як гранична продуктивність капіталу MPK, гранична продуктивність праці MPL. Звідси можна визначити вплив окремих факторів на приріст продукту. Вплив капіталу на приріст продукту визначається як: ∆V = MPK∙∆K; вплив праці ∆V = MPL∙∆L, тощо. Виходячи з цього: ∆V = MPK∙∆K + MPL∙∆L, тобто обсяг продукту визначається як сума добутків кожного фактора на його граничний продукт.
Всі фактори взаємопов’язані між собою. Наприклад, безробіття уповільнює темпи накопичення капіталу, низькі ж темпи капіталовкладень можуть стати причиною безробіття. Економічне зростання показано як переміщення кривої вправо (AC→BD). Це переміщення можливе за рахунок більш ефективного використання всіх факторів виробництва, тобто збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.