37. Інфляція попиту: аналіз в моделі ad-as.
Інфляція попиту – це таке зростання цін, яке спричиняється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту порівняно із сукупною пропозицією
Як свідчить рис. 6.1, при незмінній сукупній пропозиції, яку відображає крива AS, збільшення сукупного попиту від AD1 до AD3 викликає зростання цін від P1 до P3. Але слід звернути увагу на те, що в умовах різного рівня зайнятості реакція цін на однаковий приріст сукупного попиту є різною.
Припустімо дві протилежні ситуації. Перша – якщо економіка знаходиться в умовах неповної зайнятості і тому має значні резерви виробничих потужностей. В даній ситуації випереджаюче зростання сукупного попиту може викликати негайне збільшення сукупної пропозиції без підвищення цін або з незначним їх зростанням за рахунок тих галузей, які працюють в умовах близьких до повної зайнятості. На рис. 6.1. цій ситуації може відповідати переміщення кривої сукупного попиту від положення AD1 в положення AD2 і зростання цін від P1 до P2. Друга – якщо економіка перебуває в умовах повної зайнятості або наближених до неї і тому її виробничі потужності повністю або майже повністю завантажені. В такій ситуації надлишок сукупного попиту цілком або переважно трансформується в зростання цін, наприклад, від P2 до P3. Це пояснюється тим, що економіка не здатна збільшувати свої виробничі потужності, тобто нарощувати основний капітал, з такою ж швидкістю як зростає сукупний попит.
38. Інфляція пропозиції у моделі ad-as.
Інфляція витрат – це таке зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції (середніх витрат), що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції. Двома основними джерелами збільшення середніх витрат є підвищення цін на проміжну продукцію, тобто на матеріальні ресурси (сировину, паливо, електроенергію тощо) і збільшення номінальної зарплати, яке не супроводжується адекватним підвищенням продуктивності праці.
Якщо витрати на одиницю продукції збільшуються, то при заданих цінах на цю продукцію прибутки підприємств – виробників зменшуються. Це примусить їх зменшити виробництво продукції, тобто скоротити пропозицію, що при незмінному попиті викликає зростання цін. Рис. 6.2 демонструє умови, в яких виникає інфляція витрат. Він показує, що збільшення витрат на одиницю продукції переміщує криву сукупної пропозиції вліво вздовж нерухомої кривої сукупного попиту. Внаслідок цього ціни зростають від P1 до P2. При цьому інфляція витрат, як правило, супроводжується скороченням обсягів виробництва. Це означає, що інфляція витрат відбувається одночасно з падінням виробництва. Таке явище отримало назву “стагфляція”.
Інфляція попиту та інфляція витрат відбуваються не лише автономно. При певних умовах вони можуть знаходитися між собою у причинно-наслідковій залежності і викликати інфляційну спіраль “ціни – зарплата”. В переважній більшості вона започатковується зростанням цін у формі інфляції попиту. Реагуючи на підвищення цін робітники примушують роботодавців підвищувати номінальну заробітну плату. Це викликає зростання середніх витрат на виробництво продукції, скорочення обсягів виробництва та зменшення сукупної пропозиції і як наслідок – нове зростання цін у формі інфляції витрат. Така інфляційна спіраль продовжуватиметься до тих пір, поки номінальна заробітна плата буде адекватно реагувати на зростання цін.
39. Кейнсіанська та неокласична моделі безробіття та засоби його обмеження.
В макроекономічній теорії по-різному пояснюється механізм функціонування ринку праці. При цьому найбільш рельєфно щодо цього питання конкурують між собою дві теорії: неокласична та кейнсіанська.
Неокласична теорія. Ця теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку.
Неокласична модель ринку праці показує,що всі бажаючі працювати зможуть найти роботу за умов рівноважної ставки заробітної плати ЦWЕ. Якщо пропозиція зростає (зсув кривої Пpw в положення П’рw), то це призводить до зниження заробітної плати до Цwf і рівновага на ринку праці буде знаходитися в точці F.
Кейнсіанська теорія. При обгрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують зарплату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді . Але на відміну від неокласиків, кейнсіанці ставять попит на працю в залежність від сукупного попиту. Це означає, що в кейнсіанській теорії сукупний попит обумовлює не тільки обсяг продукції, який має бути вироблений економікою, а й ту кількість праці, що необхідна для її виробництва. Що стосується граничною продуктивності праці, то в кейнсіанській теорії вона використовується для визначення верхньої межі зарплати, на яку погоджуються підприємці при укладанні угод з робітниками. Звідси випливає кейнсіанська функція попиту на працю:
Попит на працю в розмірі Чо визначено у відповідності з величиною ефективного попиту , а Wo- це встановлена макс. ставка номінальної заробітної плати, при якій підприємці згодні придбати робочу силу в кількості Чо.