5.План та організаційна структура лекції:

№ п/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі в рівнях абстракції	Тип лекції. Засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення.	Розподіл часу
1. 2. 3.	Підготовчий етап Визначення актуальності теми, навчальних цілей лекції та мотивація Основний етап Викладення лекційного матеріалу за планом: 1.Ортодонтія як частина ортопедичної стоматології. 2.Зміст, мета, завдання. Поняття "ортодонтія" та "дитяче протезування". 3.Етіологія, патогенез зубо-щелепних аномалій. 4.Поняття"стоматологічне здоров’я","норма","патологія","профілактика". 5.Класифікація зубо-щелепних аномалій за Енглем та Калвелісом. Заключний етап Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання. Завдання для само- підготовки студентів.		Див. п.1 і 2 Тематична лекція. Питання, проблемні ситуації, задачі. Навчальна література. Питання. Завдання.	3хв. 80хв 7хв.

6.Зміст лекційного матеріалу:

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ОРТОДОНТІЇ

Термін "ортодонтія" (від грецьк. orthos — прямий і dontros — зуб) в перекладі означає "вирівнювання зубів", тобто вирівнювання неправильного положення зубів, чим і займалась ортодонтія на ранніх етапах свого розвитку.

Нині теоретичний і практичний зміст цієї медич­ної науки більш широкий, однак у силу традиції, що склалася в стоматології, фахівці продовжують корис­туватися цим терміном. Сучасна ортодонтія — це великий розділ стоматології, який вивчає анатомію і фізіологію жувальної системи у дітей, етіологію та патогенез зубощелепних аномалій і деформацій, функціональні і естетичні порушення, спричинені ними. Ортодонтія розробляє методи діагностики, лікування і профілактики цих аномалій і деформацій.

Важливим розділом сучасної ортодонтії є вивчен­ня змін у жувальній системі і в усьому організмі при виникненні зубощелепних аномалій і деформацій, а також у процесі ортодонтичного лікування. Орто­донтія займається також зубощелепним протезу­ванням з урахуванням особливостей розвитку дитя­чого організму.

Ортодонтія, як і вся стоматологія, тісно пов'язана з багатьма медичними науками: соціальною гігієною, педіатрією, отоларингологією, ендокринологією, хірургією та ін. Вона виділилась із ортопедичної стоматології. Велика кількість мануальних прийомів і методів лікування, що застосовуються в ортодонтії та ортопедичній стоматології, майже однакові.

Основним методом ортодонтичного лікування є апаратний, тобто лікування за допомогою спеці­альних апаратів. Це складає головну особливість ортодонтії.

У книзі "Ортодонтія", написаній болгарським вче­ним Сл. Давидовим (1971), зазначено, що в історії розвитку ортодонтії виділяють чотири періоди (за Соломоновим): перший — з 1728 до 1889 р.; другий — з 1890 до 1909 р.; третій - з 1910 до 1929 р.; четвер­тий — з 1930 р. і до нашого часу. Перший період — початок впровадження апаратного методу лікування аномалій. У 1728 р. француз П. Фошар описав зубощелепні деформації і ортодонтичні апарати для їх лікування. У той час лікарі тільки виправляли неправильне положення зубів. Широко використовувалися видалення зубів, аби створити місце для переміщуваних зубів. У 1839 р. Лефулон вперше створив місце переміщуваному зубові шляхом розширення зубної дуги. Саме він запропонував термін "ортодонтія".

Другий період — виникнення наукової ортодонтії. її засновником вважають американця Енгля — першого профе­сора з ортодонтії. В 1889 р. він запропонував класифікацію аномалій окремих зубів і аномалій змикання зубних рядів (прикусу), яку використовують і донині. Енгль значно вдоско­налив ортодонтичну апаратуру, винайшов універсальний апарат, який названо його ім'ям — дугою Енгля. Цей апарат у різних модифікаціях застосовується і сьогодні. Метою ортодонтичного лікування в цей період було досягнення ідеальної оклюзії без видалення зубів.

Третій період розвитку ортодонтії — вік для початку ліку­вання визначався індивідуально, застосовувались апарати з біологічно заміряними силами (Мершон). Крім того, було розроблено експериментальну основу біоморфології орто­донтичного лікування (Опенгейм, 1911), удосконалювалися методи лікування і конструкції апаратів.

Четвертий період характеризується розробкою спеціальних методів діагностики аномалій та деформацій (індекси, теле­рентгенографія та ін.); впровадженням нових методів їх лікування (лікувальна гімнастика, щитова терапія та ін.), винаходом нових ортодонтичних апаратів. У цей період почала розвиватися функціональна щелепно-лицьова ортопедія. Засновником функціонального напрямку в ортодонтії був російський вчений А. Я. Катц. У 1933 р. він запропонував програму з профілактичної ортодонтії, розробив план і основи ортодонтичного лікування функціонально діючими апаратами.

У тридцяті роки в системі вищої освіти були створені стоматологічні інститути, стоматологічні факультети медінсти­тутів і науково-дослідні інститути стоматології, що сприяло подальшому розвитку ортодонтії.

Розвиток ортодонтії в Україні пов'язаний значною мірою з київською кафедрою ортодонтії, заснованою в 1923 р. Для цієї кафедри характерний функціонально-фізіологічний напрямок досліджень. В опублікованих наукових працях і підручниках співробітники кафедри особливу увагу приділяли нерозривному зв'язку між станом порожнини рота і орга­нізмом у цілому. У 40—50-ті роки були опубліковані роботи М. М. Ванкевич, М. М. Хотимської та інших фахівців з питань етіології, діагностики, лікування і профілактики зубощелепних аномалій. У 1952 р. вийшов перший підручник в Україні з ортодонтії, написаний І. Л. Злотником.

Стрімкий розвиток київської ортодонтичної школи в 60-ті і наступні роки зумовлений дослідженнями А. І. Бетельмана, А. І. Позднякової, 3. Ф. Василевської А. Д. Мухіної, М. М. Хо­тимської, Ю. М. Александрової, С. Й. Криштаба та ін.

Кафедра пропедевтики ортопедичної стоматології і орто­донтії була заснована в 1982 р. Кафедру очолював проф. 3. С. Василенко, а згодом — С. Й. Криштаб.

А. І. Бетельман зі співавторами і самостійно видав декілька підручників з ортопедичної стоматології. Ці підручники мали розділи з ортодонтії і неодноразово перевидавалися. Серед них був і перший підручник українською мовою для учнів зуботехнічних відділень медичних училищ. Підручники для студентів медінститутів і лікарів-стоматологів були написані колективом працівників, кафедри (3. Ф. Василевська, А. Д. Му­хіна, С. Й. Криштаб та ін.).

Подальший розвиток ортодонтії в кращих традиціях київської школи пов'язаний із працями співробітників кафедр ортодонтії і пропедевтики ортопедичної стоматології Київсь­кого державного медичного університету під керівництвом акад. П. С. Фліса, проф. В. П. Неспрядька.

Теоретичний і практичний розділи ортодонтії розроб­лялися також в Одесі, Полтаві, Харкові та ін. На початку 60-х років був заснований Одеський НДІ стоматології з відділом ортодонтії, яким керував Е. Я. Варес. У відділі розроблялися методи лікування аномального положення верхнього ікла (О. Н. Зощук, 1964), звуження верхньої щелепи (В. Н. Володкін, 1962), вивчалися питання організації диспансерного обслу­говування дітей із зубощелепними деформаціями (А. Д. Осад­чий, 1957) та ін. Закономірності росту щелеп, лікування мікрогнатії, штампування базисів із термопластичних матеріалів — основні напрямки розробок Е. Я. Вареса (Одеса, Львів, 1962, 1964, 1967). У Полтаві в 1964 р. була організована кафедра ортопедичної стоматології. Завідувач кафедри проф. Г. Б. Шилова очолила дослідження фізіологічного напрямку в ортопедії і ортодонтії. Кафедрою стоматології дитячого віку нині керує проф. І. П. Падалко. Напрямки досліджень кафедри: зміни у висково-нижньощелепному суглобі в процесі ортодонтичного лікування, особливості ортодонтичних втручань при змінному прикусі та ін. (В. А. Сирик, Н. П. Сисоєв). У Харкові М. А. Нападов розробив і застосував нову технологію виготов­лення ортодонтичних апаратів із самотверднучих пластмас. Першим в Україні він впровадив в ортодонтії психотерапев­тичний метод (гіпноз), а в 1967—1968 рр. видав у двох томах ортодонтичний атлас.

У 1979 р. у Москві був виданий навчальний посібник "Ортодонтия и протезирование в детском возрасте", написаний українськими авторами — Г. М. Варавою і К. М. Стрєлковським. За участю проф. С. Й. Криштаба цей посібник було перероблено і перевидано у 1987 р. (Київ).

В Україні ортодонтична допомога дітям і підліткам надається безкоштовно в дитячих стоматологічних полі­клініках, що мають у своєму складі ортодонтичні відділення чи кабінети, а також у стоматологічних відділеннях, кабінетах для дорослих.

Найефективнішим є територіальний метод обслуговування ортодонтичних хворих. Дільниці по наданню ортодонтичної допомоги створюють на основі педіатричних і дитячих стома­тологічних дільниць. Кожну дільницю, куди входить 6—12 шкіл, 10—12 дитячих садків, обслуговують два лікарі-ортодонти. Вони беруть участь у проведенні планової санації порожнини рота, навчають дитячих стоматологів, як виявляти дітей з зубощелепними аномаліями. Останніх обов'язково направляють до лікаря-ортодонта.

Лікар-ортодонт також має оглядати дітей і підлітків в організованих колективах, своєчасно усувати причини, що призводять до зубощелепних деформацій і спричинюють відхилення в розвитку жувальної системи.

Завдання і функції кожного працівника ортодонтичного кабінету чи відділення (завідувача, лікаря-ортодонта, зубного техніка, медичної сестри,гігієніста зубного) встановлені відповідно до рівня їх кваліфікації і викладені в посадових інструкціях.

ОРТОДОНТИЧНІ АПАРАТИ