Гігієнічне навчання та виховання населення - одна із основних ланок первинної профілактики стоматологічних захворювань.

Гігієнічне виховання - це система набуття корисних навиків і звичок на основі знань правил здорового способу життя і переконання в необхідності їх виконувати.

Основною частиною комплексної системи первинної профілактики стоматологічних захворювань є гігієнічне виховання населення, яке складається з двох важливих розділів :

- санітарно-просвітньої роботи;

• навчання способам гігієни ротової порожнини.

Такі заходи доцільно проводити у відведених для цього приміщеннях шкіл ( класах гігієни), дошкільних закладів чи поліклініки ( кабінет гігієни),обладнаних належним чином ( таблиці, плакати, малюнки, стенди, слайди, раковини, дзеркала, шафи для зберігання засобів гігієни і профілактики).

Санітарно-освітня робота в організованих колективах та безпосереднє навчання дітей правилам догляду за ротовою порожниною -це два основних взаємопов’язаних розділів гігієнічного виховання підростаючого покоління.

Основний напрямок санітарно-освітньої роботи - збагатити населення знаннями про здоровий спосіб життя, причини стоматологічних захворювань та про заходи щодо запобігання їм. Організувати санітарно-освітню роботу в різних дитячих колективах можна за умов знання психології та вікових особливостей організму дитини, застосування необхідних форм та методів відповідно до складу конкретного колективу. Дитячий вік є найсприятливішим періодом для закріплення гігієнічних навичок на все життя.

Принципи гігієнічного навчання і виховання:

• важлим є комплексність впливу санітарно-освітніх заходів на дитину, у забезпеченні яких повинні брати участь чотири ланки: педагогічний колектив дитячої установи, медичні працівники, що здійснюють профілактику, батьки і діти. Комплексність забезпечується такими компонентами:

а) навчання методиці гігієнічних заходів;

б) постійний контроль за якістю виконання гігієнічних рекомендацій, з

метою

перейти від умінь до навиків і сформувати у дитини гігієнічні звички

звички.

• другим принципом є систематичність і безперервність, починаючи з періоду вагітності жінки, а потім протягом життя дитини;

третій принцип - диференціювання форм в залежності від вікових особливостей дитини. Такий підхід можливий при активній участі не тільки дитячих стоматологів, але і батьків, педіатрів, медичних сестер, педагогів.

Розрізняють активні і пасивні форми санітарно-освітньої роботи.

До активних форм належать методи безпосереднього спілкування медичних працівників з населенням. Це так звані уроки здоров’я, розмови, виступи, лекції, доповіді.

Пасивні форми передбачають видання науково-популярної літератури, статей, листівок, пам’яток, плакатів, санітарних бюлетнів, проведення виставок, показ кінофільмів. Перевагою активних форм санітарно- освітньої діяльності є безпосереднє спілкування з аудиторією. У свою чергу пасивні форми вирізняються тривалим впливом, і при цьому не обов’язкова присутність медичного працівника.

Активні методи, з одного боку, дозволяють врахувати контингент слухачів, з другого боку, - визначити рівень їх первинної підготовки, ступінь засвоєння матеріалу. Під час основної розмови відбувається первинне ознайомлення дорослого населення з конкретними аспектами проблемами, а завдяки допоміжним формам роботи ( додаткові заняття,батьківські куточки) формується уявлення.

У проведенні активних форм санітарно-освітньої роботи важливо дотримуватися етапності.

Перший етап - розмови або семінари з педагогами та медичними працівниками дитячої установи, під час проведення яких висвітлюють мету, завдання, заходи з профілактики стоматологічних захворювань, пояснюють роль вихователів та медичних працівників у здійсненні її.

Другий етап активної санітарно-освітньої роботи в організованих дитячих колективах проводять у формі розмови з батьками, які повинні турбуватися про стан зубів і органів ротової порожнини своїх дітей, бути зацікавленими в проведенні профілактичних заходів.

До третього етапу активних форм санітарно-освітньої роботи належать розмови та уроки здоров’я, які проводять з урахуванням вікових особливостей дітей. Для малюків віком 2-4 роки вони мають бути у формі гри. Починаючи з 3 років і до молодшого шкільного віку { 1 -3 -й класи), у дітей переважає реакція наслідування дорослим. У цей період дуже важливим є особистий приклад членів сім’ї та показ елементів догляду за порожниною рота вихователем чи медпрацівником дитячих установ. У середніх та старших класах лекція з питань гігієнічної культури має носити науковий характер і впливати на емоції слухачів.

Пасивні форми санітарно-освітньої роботи головним чином адресовані батькам та дітям, частково - медичним працівникам дитячих установ та педагогам. У школах, дошкільних установах та поліклініках засоби наочної агітації ( стенди, плакати, санбюлетні, вітражі тощо) доцільно розташовувати в кімнатах гігієни. Отже увесь комплекс санітарно - освітніх заходів повинен бути спрямованим на збереження здоров’я населення, профілактику стоматологічних захворювань.

Подальшим важливим етапом санітарно-освітньої роботи є навчання методам гігієни ротової порожнини.

Кожний медичний працівник щомісячно 4 години робочого часу повинен використовувати для санітарно-освітньої роботи серед населення.

Санітарно-освітня робота може бути:

• індивідуальною,

• колективною масовою.

Гігієнічне навчання і виховання вагітних жінок.

Перший етап гігієнічного навчання - робота з будучими мамами в жіночій консультації, вона ведеться по трьох направленнях:

1. переконання жінок в необхідній санації для попередження загрози патологічного впливу на стан плода внаслідок того, що зуби і щелепи кістки формуються внутрішньоутробно;

2. навчання жінки гігієнічним прийомам, виключає від’ємну дію на плід умов праці і побуту;

3. навчання догляду за дитиною, боротьба з шкідливими звичками. Важливо забезпечити явку вагітних на огляд і санацію порожнини рота з зубним щітками і пастою для навчання догляду за зубами і контролю за якістю. Необхідно проводити бесіди з жінками, де можна розказати про догляд за порожниною рота при вагітності, про шкоду куріння, алкоголю, прийому лікарських препаратів без призначень лікаря, про закладку і формування зубних тканин плоду, про грибковий стоматит у дітей 1- року життя, рекомендації про раціональне харчування. Програма занять і графік затверджується головним лікарем жіночої консультації чи поліклініки. Заняття проводяться:

• в перші 20 неділь вагітності - 1 раз в місяць;

• після 20 неділь - 2 рази в місяць;

• після 32 неділь -3-4 рази в місяць.

Слід звертати увагу майбутніх матерів на можливість спадковості дітей до стоматологічних захворювань, що може бути обумовлено не тільки генетичними факторами, а наслідком життя і побуту. Під час проведення бесід серед вагітних жінок необхідно ознайомити їх з принципами і термінами розвитку зубо-щелепової системи плоду, акцентувати увагу на дотримання засобів індивідуальної гігієни порожнини рота і попередженні захворювань під час вагітності.

Санітарно - освітня робота проводиться диференційовано серед дошкільнят раннього, середнього і старшого віку, а також вихователів, педагогів і медперсоналу дошкільних дитячих закладів і шкіл. Місцем її проведення є дошкільні дитячі заклади, школи, дитячі консультації і дитячі відділення стоматологічних поліклінік. В дитячих садках санітарно-освітня робота проводиться в групах, в школах - на уроках гігієни, дошкільнята, які не відвідують дитячий садок , захоплюються санітарно -освітньою роботою при відвідуванні стоматологічної поліклініки. Цю роботу перед прийомом лікаря проводить з дітьми навчений середній медичний персонал. При необхідності, наприклад, у випадку наявності виражених факторів ризику в процесі огляду лікар проводить індивідуальну бесіду. В кожній стоматологічній картці повинна бути відмітка про проведення санітарно-просвітньої роботи,

разом з відміткою про гігієнічний стан порожнини рота, навчанню індивідуальної гігієни порожнини рота і повторному контролю за її дотриманням. У відмітці про проведення санітарно -освітньої роботи повинні бути вказані рекомендації дитині у відношенні вибору засобів гігієни і методики догляду.

Гігієнічне навчання дітей в дошкільних і шкільних закладах - є важливою задачею з метою сформувати у них гігієнічні вміння, навички, і створити умови для переростання їх в потребу. Основна форма дії на дитину - це навчання з щоденним повторенням при обов’язковому повторенні прикладу дорослих. Навчати дітей гігієнічних навиків повинні батьки, вихователі, педагоги. Чим менший вік дитини, тим легше формується гігієнічний навик по догляду за порожниною рота, що переходить в стійку звичку. Тому починати санітарно - просвітню роботу треба з батьками і вихователями дитячих закладів. В умовах дитячого садочка навчання дітей методам чистки проводиться з врахуванням віку.

Особливістю дітей 2 -3 років є імпульсивність, навіюваність, схильність до копіювання дорослих. Для дітей характерно нестійкість, швидка зміна негативних емоцій позитивними. Світ сприймається у формі гри. Тривалий вид діяльності для них від’ємний, так, як веде до формування негативного відношення до заняття, внаслідок перевтоми. Рівень мислення характеризується малим словесним запасом і неможливістю до логічної побудови . З дітьми цього віку роботу рекомендовано будувати з використанням ігрових елементів, з використанням малюнків, плакатів, іграшок, ляльок, зубних щіток, паст. Така гра-бесіда повинна бути короткою і продовжуватися на декількох заняттях. Діти через казкових персонажів повинні засвоїти, що вживання овочів і фруктів, полоскання рота після вживання їжі, чистка зубів, обмеження солодощів зміцнюють зуби не тільки у знайомого персонажа казки але і учасника гри (зайця, кролика ...). Рекомендується у формі гри показати дітям як правильно чистити зуби. Бажано не робити повчальних інтонацій. Доцільно використовувати зауваження і ставити в приклад тих дітей, які успішно оволодівають тими чи іншими навиками. При навчанні слід повторити і закріпляти навики. Перше навчання чистки зубів проводиться у вигляді гри - чистки зубів лялькам, на муляжах, „дегустації „ зубної пасти ( обов’язково - дитячої ароматизованої). Далі безпосередньо навчання дітей ведеться вже в гігієнічних кімнатах кожної групи, індивідуально з кожною дитиною навченим вихователем . Щоденно процедура полягає у навчанні дітей наступним маніпуляціям до повного їх засвоєння: миття рук, полоскання рота, змочування зубної щітки і видавлювання зубної пасти, рухам зубної щітки. Спочатку діти чистять зуби 1 раз в день після обіду перед денним сном. Після засвоєння дітьми навиків батькам рекомендують прослідкувати за правильним виконанням чистки зубів удома, після вечері.

Дітям 4-6 років заняття необхідно проводити інакше. На 5 -му році життя словесний запас збільшується. Діти навчаються називати якості предметів, деталі, можуть порівнювати величину, розміщення предмету відносно себе. Вони вже володіють інформацією про догляд за порожниною рота. У них вищий ступінь свідомості, тому бесіди і уроки гігієни потрібно проводити в популярній формі, з конкретним наміром дати дітям певні знання про органи порожнини рота,.

Звертають увагу на розмір щіток, їх стан. В ході бесіди виясняють чи має дитина свою щітку. Для закріплення знань можна використовувати загадки , давати дітям питання.

При роботі з батьками в лекціях і бесідах звертають увагу на покази до використання певних лікувально-профілактичних зубних паст, на фактор ризику розвитку карієсу, про своєчасну заміну зубних щіток, і їх правильному виборі і зберіганні. Вихователі і медперсонал навчаються визначенню гігієнічного стану порожнини рота у дітей, основам міогімнастики.

Діти б років активні, дисципліновані, уважні на занятті. З врахування орієнтації в просторі необхідно закріпляти у них вміння розрізняти зуби лівої і правої сторони, верхні і нижні, передню І задню поверхню. Слід навчати дітей почерговості чистки зубів. Необхідно переконувати в тому, що зуби потрібно якісно чистити.

Для формування культурно-гігієнічних навиків у молодших школярів потрібно використовувати метод медико-педагогічного переконання. Складовими частинами якого є бесіда, розповідь, демонстрація діафільмів, кінофільмів, наочних посібників, демонстрація техніки чистки зубів і засобів догляду за порожниною рота. Бесіди з дітьми повинні бути недовготривалі - не більше 10 хв.

В молодших класах необхідно пояснювати дітям будову, функції і значення органів порожнини рота в житті людини. Потрібно розказувати про причини захворювання зубів, ясен і слизової оболонки порожнин рота, про роль органів щелепно-лицевої ділянки. З цією метою необхідно підготовити пам’ятки для учнів. Батьки повинні знати про вміст в оброблених харчових продуктах цукру і інформувати дітей про те, які продукти харчування і солодощі не впливають на хвороби зубів і пародонту. Виступ перед дітьми краще проводити у формі діалогу. Навчання навикам гігієни проводять в спеціальних кімнатах чи класах гігієни, де є необхідне оснащення і відповідно наглядні посібники.

Учні середніх і старших класів на уроках здоров’я повинні вивчати анатомію і фізіологію органів порожнин рота, основні причини стоматологічних захворювань, способи їх попередження. При наявності сформованих навичок починаючи з 12 -13 років необхідності в постійному контролі немає.

Функціями активу старшокласників є підготовка рефератів і інформаційно - агітаційних текстів по питанням попередження стоматологічних захворювань, де необхідно підкреслювати важливість зубів для нормального соціального функціонування, важливо переконати в необхідності виключити шкідливі звички ( куріння, алкоголь, наркотики), звертається увага на роль зубних відкладень в розвитку стоматологічних захворювань. Індивідуально проводиться робота з дітьми, які мають косметичні недоліки, пов’язані з зубо-щелеповою патологією.

Дорослим з захворюваннями пародонту лікарі повинні пояснити діагноз, мету лікування і необхідність повторного відвідування. Слід інформувати хворих про можливість загострення хвороби після лікування, якщо не будуть дотримані правила гігієни порожнини рота. Лікарі повинні виправляти любі неправильні уявлення про гігієну порожнини рота і лікування хвороб пародонта і зубів.