Індивідуальна гігієна.

Для чистки імплантатів використовують м’яку нейлонову щітку. Кількість чисток - не менше 2 -х: зранку і ввечері ( після їди).

Вестибулярні і оральні поверхні чистять під кутом 45°, вертикальними рухами від ясен до зубів.

Для чистки шийок імплантів використовують йоршики, зубочистки і зубні нитки. Головне не допустити попадання нальоту між яснами і поверхнею імпланта, тому рухи зубної щітки вертикальні від ясен вверх по імплантах. В цей період можлива іррш ація порожнини рота розчинами антисептиків чи зубними еліксирами і полосканнями, що включають різні бактерицидні добавки (триклозан, хлоргексидин, але не високо концентровані.)

Перше гігієнічне спостереження за станом проводять через місяць. Рекомендовано зубні пасти : серія „ антитартаро” (ввечері), протизапальні - зранку.

Зубні пасти , що зменшують утворення зубних відкладень: „ Восход -З” і „ Восход - 4”, „ Бленд -а - мед компліт”, „ Колгейт тотал”, „ Маклінз”.

Зубні пасти з протизапальною дією: із серії „ Восход - універсал”,” Колібрі”, „ Лісна”,

„ Хвойна”, „ Шалфейна” „ Парадонтакс Ф”.

Зубні еліксири - „ Фітолент”, „ Восход”, ополіскувачі - „ Фітолон”, „ Біостом”.

Порфесійна гігієна.

Проводиться вперше через місяць після постійного протезування, а потім кожні 3 місяці. Під час кожного відвідування проводиться діагностичне дослідження, яке включає визначення гігієнічних і пародонтальних індексів, глибину кишені, рухомість імплантата.

Очищення протезів проводять за допомогою ручних низькообертових наконечників типу „ Oral - В”, звукових інструментів,частіше всього це пластмасові абразивні інструменти, а також нейлонові щітки.

Під час чистки не можна використовувати грубі металічні інструменти, а також звичайні металеві скейлери. їх використання приводить до хімічної інактивації, фізичних пошкоджень поверхні імплантата, можлива реакція між металом інструмента і металом імпланта, що в кінцевому результаті може призвести до корозії матеріалу імплантата і посилення утворення на ньому бляшки. При обробці імплантата стальними інструментами і інструментами з титановим покриттям порушується цілісність інактивуючої плівки.

Найбільш ефективну і щадячу дію мають резинові конуси з нанесеними на них поліровальними пастами. За допомогою цих інструментів можна проводити чищення не тільки надясневих , але і частково підясенневих частин імпланта.

Незнімну конструкцію на імплантатах очищають за допомогою гумових головок, фіксованих в наконечнику бормашини. Знімну конструкцію крім механічного очищення можна обробити ультразвуком.

Комплексна система профілактики стоматологічних захворювань. Диспансеризація населення.

Комплексна система профілактики- це комплекс заходів, направлених на попередження стоматологічних захворювань, що включають всі використані на цьому етапі методи профілактики, при участі служб по охороні здоров’я, санпросвіти, і самої групи населення. Вона включає методи, направлені на попередження загальних захворювань, методи, що підвищують резистентність зубів і пародонта. Умовно їх поділяють на основні і допоміжні.

Основні методи профілактики:

• загальний раціональний режим;

збалансоване харчування:

• раціональна гігієна порожнини рота; активна санітарно-просвітня робота;

Допоміжні методи:

обробка зубів ремінералізуючими розчинами;

призначення лікувальних паст;

• усунення травматичної оклюзії;

• корегуюча гімнастика;

Загальний раціональний режим ~ це комплекс соціально-гігієнічних заходів, що впливають на правильний, гармонійний розвиток індивідуума, що протягом свого життя активно працює на благо суспільства. Сюди відносять оптимальні умови годування, харчування, дозрівання, функціонування і старіння організму у відповідності з фізіологічними особливостями людини. Режим включає індивідуальні і гігієнічні заходи (режим праці, харчування, відпочинку, особиста гігієна).

Під терміном „ збалансоване харчування” розуміють потребу в необхідних для підтримання оптимального здоров’я і працездатності кількості і пропорцій білків, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів і води. Фізіологічна потреба організму в харчових речовинах залежить від віку, статі, енергетичних затрат, стану нервової системи, умов середовища.

Раціональна гігієна це правильний догляд за порожниною рота з використанням засобів гігієни.

Усунення травматичної оклюзії Стабілізація зубів і зубних рядів, створення благоприємних умов для пародонта (пришліфовування зубів).

Комплексну профілактику слід проводити в першу чергу в жіночих консультаціях, дитячих садочках, школах, ПТУ, технікумах, вузах, заводах фабриках і в інщих організованих колективах населення на базі спеціального приміщення ( спеціалізованих класів).

Для організації комплексної системи профілактики повинні проводитися стоматологічні обстеження організованих груп - вагітних, дітей і дорослих..

Основним реєстраційним документом, що заповняється в ході первинних і вторинних оглядів є „ Карта оцінки ефективності первинної профілактики стоматологічних захворювань”.

Перед впровадженням програми профілактики в певному районі необхідно зібрати відомості:

1. Демографічні дані:

• знати чисельність населення, що проживає в даній місцевості, щорічний приріст населення ( в %), відсоток міського населення, необхідно уточнити кількість дітей у віці від 0 до 6 років і від 7 до 17 років, кількість дитячих садочків, шкіл в даній місцевості.

2. Фактори навколишнього середовища:

• кількість вживання цукру (рахується по об’ємах проданого цукру за певний період часу) , фторовавість води.

3. Стоматологічні послуги:

• кількість стоматологів, гігієністів і середнього медичного персоналу.

• число стоматологічних поліклінік., кількість хворих, що відвідують поліклініку. Критерії ефективності проведеної профілактики.

Організаційна ефективність оцінюється на рівні охоплення контингенту дітей профілактичними заходами у повному обсязі (з 1 -го року після початку цієї роботи). Медична ефективність може бути розрахована не раніше як через 2 роки після початку запровадження методу в певному колективі дітей. Оцінюєть її за такими показниками:

1. за зменшенням поширення карієсу;

2. за зниженням інтенсивності розвитку карієсу;

3. за зниженням інтенсивності розвитку проросту карієсу.

Оцінюють показники на підставі порівняння з аналогічними даними у дітей, не охоплених профілактикою( за 1 рік).

Економічний ефект розраховують за даними про вартість лікування карієсу, насамперед неускладненого. Економічні вигоди дає і зменшення обсягу лікувальної роботи завдяки зниженню карієсу, оскільки точно підібрані інтервали між оглядами в диспансеризації дозволяють своєчасно і з максимальним ефектом використовувати для кожної дитини запобіжні засоби і цим знизити приріст карієсу і його ускладнень.

Диспансеризація - це є активне спостереження за здоров’ям всього населення чи окремих контингетів, у вивченні умов праці і побуту, забезпечені збереження здоров’я, попередження захворювань шляхом проведення лікувально-профілактичних, санітарно - гігієнічних і соціальних заходів.

Диспансеризація стоматологічних хворих передбачає раннє виявлення хвороб зубів, пародонту, слизової оболонки рота, лікування і усунення причин їх виникнення ( з умовою їх праці і побуту).

Основні задачі диспансеризації:

• активне виявлення хворих;

• повне клінічне обстеження;

• проведення комплексу лікувально-оздоровчих заходів;

• динамічне спостереження за станом хворих;

• санітарно-просвітня робота;

• узагальнення даних про ефективність диспансеризації.

Диспансеризація населення включає:

1. Щомісячний медичний огляд всього населення з проведенням встановленого об’єму лабораторних і інструментальних досліджень;

2. Визначення і оцінювання стану здоров'я з метою виявлення осіб, що мають фактори ризику, які ведуть до розвитку захворювань.

3. Дообстеження потребуючих з використанням методів діагностики.

4. Виявлення захворювань на ранніх стадіях з послідуючим проведенням комплексу лікувально-оздоровчих заходів і динамічного спостереження за станом здоров’я населення.

При проведенні диспансеризації населення планується:

• підвищення рівня і якості щорічного огляду і диспансеризації з проведенням необхідних обстежень;

• розширення участі різних спеціалістів;

• розширення об’єму обстежень.

• Виявлення і усування причин, що визивають захворювання..

Виділяють два етапи диспансеризації:

1-й - відбір контингенту на диспансерне спостереження;

2. -й - власне диспансерне спостереження, що включає лікувально-оздоровчі заходи.

На першому етапі диспансеризації відбір хворих для диспансерного спостереження проводиться під час звертання хворих за стоматологічною допомогою чи в процесі медичного огляду. На першому етапі планують оглядати інвалідів, учасників ВВ війни, вагітних жінок, робітників певних професій. Після відбору проводиться їх групування в залежності від виду патології, її важкості, віку хворого, давності захворювання.

На другому етапі диспансеризації хворих поділяють на дві підгрупи:

а) ті, що отримують лікування;

б) ті, що знаходяться під наглядом.

Хворі першої підгрупи отримують повний курс комплексної терапії, другої - оглядаються профілактично ( контролюється якість чистки зубів, санації порожнини рота), при необхідності їм призначають курс лікування з метою профілактики загострення захворювання. В залежності від характеру протікання захворювання визначається кратність оглядів. На цьому етапі розширена кількість лабораторних і інструментальних обстежень, збільшена кількість спеціалістів, які беруть участь в диспансеризації Оцінюється кожний етап диспансеризації. Оцінка першого етапу складається з :

• повноти обсягу диспансеризації; своєчасністю виявлення захворювання;

• своєчасністю взяття на диспансерний огляд..

Критеріями оцінки другого етапу диспансеризації є:

• повнота проведення лікувальних і оздоровчих заходів; дотримання строків оглядів;

• процент осіб, переведених із групи активного лікування в групу спостереження.

Для аналізу ефективності диспансерного спостереження їх поділяють на 4 групи:

1. - практично здорові особи в стадії стійкої компенсації захворювань (без

стоматологічних захворювань, гінгівіти обумовлені неякісним станом порожнини рота, неякісними пломбами);

2. - хворі з легким протіканням в стадії компенсації з рідкими загостреннями;

3. - хворі з субкомпенсованим протіканням захворювання, частими загостреннями,

тимчасово недієздатні в період загострення;

4. - хворі з декомпенсованим протіканням хвороб, порушенням функцій органів і систем, обмежена працездатність.

Особи, що відносяться до першо групи підлягають спостереженню 1 раз на рік.

До другої -2 -3 рази на рік.

До третьої групи -3 -4 рази на рік.

До четвертої - щомісячно.

Переведення хворих з однієї групи в іншу проводить комісія на чолі з головним лікарем по лікувальній роботі. В кінці року на кожного диспансерного хворого складається експертиза і записується в історію хвороби.

На першому етапі диспансеризації дорослого населення проводяться огляди терапевтом, стоматологом, гігієністом зубним, акушером-гінекологом, хірургом.

На другому етапі проводяться лабораторні і інструментальні дослідження, залучення більшої кількості спеціалістів.

Важливою умовою ефективності диспансеризації є оформлення документації: наказ № 50 від січня 1988 року Основна документація:

1. Медична карта стоматологічного хворого форма № 0 43- У, де У - „усовершенствована” Заводять на кожного хворого, де вносять дані про обстеження.

2. Листок щоденного обліку роботи лікаря - стоматолога, форма 037 -У -88;

3. Зведена відомість обліку лікаря -стоматолога. Форма № 039 -У -88 заповнюється один раз в місяць.

3. Карта диспансерного обліку. Форма № 030