Антенатальна профілактика зубощлепно -лицевих аномалій.

Екзогенні чинники:

• Вплив внутрішньоутробної інфекції на розвиток плода..

Внутрішньоутробна інфекція - це ураження плода інфекційним агентом до родів, або під час проходження пологових шляхів. Патогенні організми за певних умов спроможні проникнути через плацентарний бар’єр і завдати шкоди плодові. Це такі інфекції: токсоплазмоз, хламідіоз, герпетична інфекція. Вважають, що така інфекція може спричинити патологію скронево-нижньощелепних суглобів та резистентності твердих тканин зубів.

• Режим праці та відпочинку вагітної;

Вагітна жінка повинна спати більше на 2 години, ніж до вагітності, гуляти на свіжому повітрі, тому, що потреба вагітної жінки в кисні підвищується.

• Фізичне навантаження;

• Куріння;

Жінки, що палять народжують дітей з меншою масою тіла, а окис вуглецю спроможний інактивувати гемоглобін плоду і вагітної.

• Алкоголь порушує ріст плоду, призводить до розвитку аномалій головного мозку і скелета, вроджених вад розвитку ( недорозвинена в/щ, випнутий лоб, косоокість, розумова недостатність, вади розвитку ССС, аномалії розвитку кінцівок. Велику загрозу для плода алкоголь становить в ранні терміни вагітності.

• Лікарські препарати;

Будь-які лікарські препарати потрапляють через плаценту в організм плода. Так аспірин негативно впливає на систему згортання крові плоду, тому застосування в пізні терміни вагітності протипоказане.. Талідомін може викликати вади кінцівок і піднебіння (щілина твердого піднебіння).

• Харчування

їжа має містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів.

Білки. За недостатністю надходження блків сповільнюється ріст плода. Під час вагітності потреба в білках складає 1,3г\на день на 1 кг маси. Більшу частину мають складати білки тваринного походження. Рекомендують м’ясо, молоко, сир, яйця. Вуглеводи. Якщо в організм жінки протягом 8 годин не надходять вуглеводи, то це призводить до порушення обміну,знижується загальна опірність організму. Раціон вагітної має містити достатню кількість фруктів, ягід свіжих овочів.

Жири є енергетичним резервом організму. їх цінність полягає у тому, що до їх складу входять жиророзчинні вітаміни. Жири вживаються у вигляді вершкового масла, сметани і рослинної олії.

Мінеральні речовини.

Залізо необхідне як для плоду, так і для збільшеного об’єму крові вагітної, якщо жінка страждає на анемію. Це збільшує ризик внутрішньоутробної гіпоксії. Залізо міститься в печінці, червоному м’ясі, яблуках, чорній смородині, сушених фруктах.

Кальцій і натрій. Кальцій міститься в молоці, сирі, йогурті.

Вітаміни: В2, вітамін С, фолієва кислота.

Постнатальна профілактика ( після народження дитини)

Звичка смоктання пальця частіше з’являється в дітей, яких штучно вигодовують, під час засинання. Якщо дитина позбулася цієї звички до 3 років, може відбутися саморегуляція зубощелепової системи. Якщо звичка зберігається тривалий час ( до 4 -5 років), аномалія стабілізується, або прогресує. Звичка смоктання пальця може призвести до дистального зсуву нижньої щелепи , формування відкритого прикусу; може спостерігатись поява проміжків між зубами.

Звичка смоктання та прикушування губ, щік., різних предметів. Проявляється вона смоктанням або прикушуванням нижньої чи верхньої губи, язика, щік, обгризанням нігтів, ручки. Причинами є перевантаження, патологія носоглотки, неправильне положення голови під час сну, зміни в скронево-нижньощелеповому суглобі.. Це призводить до розвитку прогнатичного прикусу з протрузією та віялоподібним положенням верхніх різців, звуження щелеп, скупченністю нижніх різців.

Смоктання в\губи призводить до піднебінного нахилу різців в/щ. Смоктання щік призводить до формування різних форм косого прикусу, ця звичка може розвиватись після раннього видалення тимчасових молярів. Смоктання щік може призвести до звуження щелеп , до формування бічного прикусу.

Під час смоктання рогу подушки, кінчика ковдри, комірця голова повертається в бік; при цьому може розвиватись патологічна асиметрія обличчя і зубних рядів.

При звичці гризти олівці чи ручку між передніми зубами, при цьому між зубами можуть виникати проміжки; звичка лускати насіння приводить до появи узур на різальному краї різців або їх повороту.

Для усунення звички смоктання пальців маленьким дітям надівають жорсткі ліктьові пов’язки і рукавички з гумовими шипами.

Звичка смоктання і прикушування язика. Причиною є вкорочена вуздечка язика, збільшення мигдаликів, розростання аденоїдів, що приводить до порушення дихання, ця звичка приводить до деформації відкритого прикусу.

Порушення функції смоктання. За неправильного Штучного вигодовування припускають таких помилок:

• у виборі матеріалу, з якого виготовлена соска (кращими є силіконові соски);

• у виборі форми і розмірів соски ( по формі соски є соски, що відповідають довжині піднебіння, і ареолярні, залежать від висоти верхньої губи і довжини ротової щілини);

• у розмірі та кількості отворів соски ( до 3 місяців-рекомендують соску з одним отвором, із 3 місяців - із двома або трьома отворами, а з чотирьох соска з перемінним отвором. За використанням соски з великим отвором змінюється характер рухів н\щ , що може призвести до дистального положення н\щ.. За використанням соски з маленьким отвором, збільшується навантаження на мімічні м’язи, що може призвести до недорозвинення передньої ділянки щелеп.

» у положенні пляшечки. За штучного вигодовування пляшечку з молочною сумішшю або кашею потрібно розташовувати таким чином, щоб вона не прилягала до нижньої щелепи, а була нахилена до неї під кутом.

Порушення функції жування..

Функціональний подразник, що виникає при жувальному навантажені, є стимулятором для правильного росту і розвитку щелепних та інших кісток лицевого скелета. Під час довільного жування виникає рівномірний розподіл навантаження на обидва боки жувального апарату.

Одним із видів порушення жування вважають звичку жування на одному боці, що сприяє виникненню косого прикусу, а в деяких випадках - мезіодистального прикусу. Іншим порушенням цієї функціє є звичка „ ледачого жування”, яке визване вживанням дитиною м'якої їжі. У таких дітей в тимчасовому прикусі відсутні фізіологічні проміжки між зубами, характерна їх скупченість.

Неправильне ковтання.

Ковтання становить собою суму рухових реакцій, завдяки яким їжа переміщується з порожнини рота через стравохід у шлунок. У 5 -6 місячному віці, із прорізуванням перших зубів, починається процес перебудови ковтання (інфантильного) , де язик впирається і відштовхується від піднебінних поверхонь різців - це соматичне ковтання. Під впливом причин : штучне вигодовування із застосуванням довгої соски або соски з великим отвором; порушення активності м’язів язика, м’якого піднебіння, годування дитини рідкою та напіврідкою їжею, патологією верхніх дихальних шляхів, смоктання пальця, не відбувається перебудови способу ковтання , і стаючи дорослою, людина продовжує під час ковтання впиратися язиком у зімкнуті губи або щоки. Інфантильний тип ковтання призводить до формування відкритого прикусу, особливо в передній ділянці зубних рядів. Під час неправильного ковтання зуби не зімкнуті, губи і щоки контактують з язиком. Відбувається додаткове скорочення м’язів : напружуються мімічні м'язи в ділянці кутів рота, підборіддя, іноді тремтять, стуляються повіки, витягається шия і нахиляється голова; на підборідді з’являються мілкі заглибини - симптом „ лимонної шкірки” або „ наперстка”; можуть спостерігатися втягуання губи або щік.

Ротове дихання

Розрізняють носовий, ротовий і змішаний типи дихання. При носовому диханні повітря яке проходить через ніс зігрівається, відбувається його механічне і біологічне очищення ( повітряний струмінь звільняється від неорганічних і органічних домішок). Неорганічні домішки, викидаються разом зі слизом, мікроорганізми зазнають бактерицидної дії слизу. Перевага носового дихання в тому, що повітря, завдяки насиченності слизової оболонки кровоносними судинами і слизовими залозами зволожується.

Ротове дихання призводить до деформації кісток лицевого скелета. А саме, тверде піднебіння набуває вигляду високого куполоподібного („готичне піднебіння”). Проходить деформація альвеолярних відростків - звуження в ділянці премолярів і молярів. За тривалого порушення функції дихання внаслідок розростання аденоїдів визначаються широка спинка носа, вузькі ніздрі, нерухомі крила носа, незімкнені сухі губи. Формується вузьке опукле обличчя із збільшеною довжиною нижньої чатини „ подвійне підборіддя”. Порушення постави.

В ортодонтії приділяється увага положенню тіла, особливо голови, під час сну. Звичка спати в одній позі - тільки на спині, на животі або на боці, а також із підкладанням під щоку руки - сприяє несиметричному розвитку щелеп, зсуву щелепи в бік. Неправильне положення голови під час сну в поєднанні з патологією носоглотки ( звичка спати зі схиленою на груди головою або закинутою вгору, витягуючи шию для полегшення дихання) призводить до розвитку прогенії. Спання в позі зі схиленою головою на груди також призводить до неправильного розвитку щелеп. При такій поставі змінюється тонус шийних м'язів ( що сприяє глосоптозу - опущенню язика), виникають „запалі груди”, випинаються лопатки..