Кропив'янка. Набряк квінке.
Кропив'янка та набряк Квінке - це реакція гіперчутливості негайного типу на медикаменти, харчові алергени, слину комах.
Клініка, Кропив'янка та набряк Квінке починаються через декілька хвилин, іноді годин від контакту з алергеном.
Кропив'янка починається з свербіння шкіри, загального нездужання, еритеми, макул, папул, можливе підвищення температури,
Набряк Квінке починається з набряку різних ділянок шкіри. Особливо небезпечний набряк Квінке обличчя, шиї та гортані. У хворих виникає кашель, задишка, ларингоспазм, можливий бронхоспазм і асфіксія. 1 кропив'янкою, і набряком Квінке може починатись анафілактичний шок.
Лікування. Елімінація алергеиа (див. "Шок анафілактичний").
Невідкладна терапія при набряку гортані (див. "Шок анафілактичний").
Десенсибілізуючі засоби при кропив'янці: антигістамінні -дімедрол, супрастин або тавегіл.
При наростанні асфіксії - трахеотомія (конікотомія).
Прогноз. При своєчасному та ефективному лікуванні сприятливий, неефективне консервативне лікування набряку Квінке гортані призводить до асфіксії.
Профілактика. Досконалий збір анамнезу щодо з'ясування реакцій з боку шкіри на ліки чи наявності у хворого атопічного дерматиту. У стоматологічному кабінеті необхідно мати набори інструментів та медикаментів для лікування кропив'янки та набряку Квінке (Додаток 1).
шок
Шок – життєзагрозливий стан організму, який характеризується різкими розладами гемодинаміки та функцій ЦНС, дихальної та ендокринної систем і обміну речовин. Під час шоку різкому пригніченню життєво важливих функцій організму передує короткочасне збудження.
Причини. Гостра травма, реакція на гемотрансфузію, введення деяких лікарських препаратів, психічне збудження та ряд інших сильних подразників. У стоматологічній практиці це насамперед анафілактичний шок як гіперергічна реакція організму на введення анестетика, антибіотика чи іншого медикаменту. При цьому комплекс антиген - антитіло, пошкоджуючи клітинні мембрани, призводить до розвитку набряку тканин (набряк гортані, бронхоспазм), втрати тонусу судин І депонування в них крові, гіповолемії та гіпоксії. Розрізняють травматичний шок - при травмі зубощелепової ділянки або надмірно болісному лікарському втручанні; септичний шок — при розлитих гнійних запальних процесах.
Клініка. Для травматичного шоку характерні збереження або ж затьмарення свідомості, апатія, блідість шкіри, "гусяча шкіра", вкрита холодним потом, холодні кінцівки, поверхневе часте дихання, тахікардія, слабкий пульс, зниження артеріального тиску та тонусу м'язів, втрата рефлексів. Ця клінічна картина спостерігається при основній — торпідній фазі шоку, якій передує порівняно короткочасна (декілька хвилин) еректильна стадія, при якій людина збуджена, що виражається надмірною рухливістю, веселістю, балакучістю, визначається нормальний або підвищений артеріальний тиск, пришвидшені дихання та пульс. Чим виразніша еректильна стадія, тим важче протікає торпідна стадія, після якої можуть наступити незворотні зміни в організмі та смерть.
При септичному шоці хворого морозить, температура різко змінюється протягом доби. Відзначається тахікардія, аритмія, пониження артеріального тиску, задишка. Може з'являтися збудженість, корчі, втрата свідомості, галюцинації та симптоми гострої ниркової недостатності.
Диференційна діагностика. Життєво важливе значення має своєчасне розпізнавання першої стадії шоку. При шоці свідомість збережена. На відміну від колапсу, шок має характерну першу еректильну фазу. Для розвитку колапсу характерна наявність специфічного фону (див. "Колапс"). Анафілактичний шок також диференціюється з медикаментозною реакцією (див. "Кропив'янка").
Лікування. Від своєчасності надання першої допомоги при іиаці значною мірою залежить результат лікування, спрямованого насамперед на блокування причинного фактора та забезпечення підтримки життєдіяльності організму.
При травматичному шоці проводиться зупинка кровотечі, знеболювання та іммобілізація, корекція гемодинаміки, вводяться антигістаміннї препарати.
З метою знеболювання вводяться як місцеві анестетики (провідникова, інфільтраційна анестезії, блокади), так і анальгезуючІ препарати центральної дії (промедол, морфін). При загрозі асфіксії введення морфіну протипоказане.
ШОК АНАФІЛАКТИЧНИЙ
В основі анафілактичного шоку — алергічна реакція негайного типу між антигеном та антитілом. Роль антигена може виконувати будь-який медикамент, що у тій чи іншій формі контактує з організмом, наприклад, анестетик, введений пероральло, парентерально, аплікований на шкіру чи слизову оболонку або лише вдихнутий при розпилюванні аерозолю. Обов'язковою є попередня сенсибілізація організму цо вказаного антигену.
Диференційна діагностика. Провісником анафілактичного шоку є поява одразу ж після введення препарату або й під час його введенля загальної слабості, сильного головного болю, гострого болю за грудиною, в животі, раптової блідості. Слід врахувати, що діти можуть не точно вказувати на появу цих симптомів. Щоб відрізнити початок розвитку анафілактичного шоку від втрати свідомості, слід пам'ятати, що при анафілактичному іноді свідомість зберігається і спостерігається тахікардія. Можливі швидке виникнення набряку Квінке, бронхоспазму та дихальної недостатності, поява гіперемії, аж до ціанозу шкіри, задишка. Хворий неспокійний, скаржиться на свербіння. Розвивається гіпотензія, ниркова недостатність і може настати смерть.
Форми анафілактичного шоку:
Блискавична форма настає через 1-2 секунди після введення алергена: втрата свідомості, судома, розширення зіниць, відсутність реакції на світло, зниження артеріального тиску, дихання утруднене, тони серця зникають. Через 8-10 хв настає смерть.
Важка форма виникає через 5-7 хв після введення алергена: відчуття пашіння тіла, утруднене дихання, біль голови, ослаблення тонів серця, зниження артеріального тиску, розширення зіниць.
Середня форма розвивається приблизно через ЗО хв після введення алергена: на шкірі з'являються алергічні висипки, свербіння.
Можливі такі варіанти цієї форми анафілактичного шоку:
кардіогенний з набряком легень;
астмоподібний з бронхоспазмом, набряком гортані, ларинго- спазмом;
церебральний з психомоторним збудженням, судомами, втратою свідомості;
абдомінальний, який проявляється симптомами "гострого живота".
Причини смерті при анафілактичному шоці:
~ гостра дихальна і серцева недостатність;
набряк мозку;
гостра ниркова недостатність;
крововиливи у життєво важливі органи (головний мозок, наднирники).
Схема невідкладної допомоги при анафілактичному шоці:
Одночасно слід виконувати всі заходи ! ! ! І припинити надходження алергена в організм
• відсмоктати введений розчин шприцом, зробити розтин (для анестетиків, введених інфільтративно), промити ротову порожнину (для усунення медикаментів), накласти джгут (якщо препарат вводився в руку чи ногу)
навколо
ділянки ін'єкції препарату інфільтрувати
шкіру та
підшкірну
клітковину 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну
з 5
мл
ізотонічного розчину
ввести пеніциліназу, якщо вводився пеніцилін
якщо алерген потрапив через шлунок — промивання шлунка та кишківяика, потім ентеросорбенти (активоване вугілля, еятеросгель)
при неефективності - плазмаферез
II одночасно ввести:
• адреналін 0,3-0,5 мг п/ш
5-10мг/хв довенно, повторити 2 рази через 5 хв чи
0,1 мг у 10 мл ізотонічного розчину в ендотрахеальну трубку
• довенно струминно глюкокортикоїд
гідрокортизон 15-300 мг чи
преднізолон 100 мг > чи
дексаметазон 4-20 мг
ЇМ одночасно провести інтубаціго трахеї при всіх варіантах та формах, окрім абдомінальної; катетеризацію сечового міхура і ввести зонд у шлудок через носові ходи
одночасно еуфілін (амінофілін) 8 мг/кг на год
оксигенотерапія
при порушенні серцевої діяльності та зупинці дихання -
відповідні реанімаційні заходи.
Дослідження, які необхідно провести в процесі надання медичної допомоги;
аналіз крові з гематокритом
аналіз сечі
погодинний діурез
ЕКГ-моніторинг
електроліти крові.
СПОСОБИ ВВЕДЕННЯ ТА ДОЗУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ,які використовуються
ПРИ АНАФІЛАКТИЧНОМУ ШОЦІ УДІТЕЙ
Лікарські Спосіб _
Дозування
препарати введення
1
.Адреноміметики п/ш,
д/м, д/в адреналін у
5% р-ні глюкози
ОД мл на рік життя,
але не більше 1,0 мл
норадреналіну д/в не більше 1,0 мл гідротартрат 0,1%
мезатон д/м, д/в, п/ш вводиться д/в
у 100,0 мл ізотонічного розчину
2. Водорозчинні гормони д/м, д/в одноразово 0,5-1,0 мл
• преднізолон незалежно від віку