Бронхіальна астма

Приступ може спричинятися використанням медикаменти формі аерозолю під час перебування хворого на бронхіальну астму у стоматологічному кабінеті.

Клініка. Звичайно приступ починається із задухі-кашлю, тахікардії.

Диференційна діагностика. Приступ бронхіальної астми слід відрізняти від анафілактичного шоку (зниження артеріального тиску, алергічні прояви на шкірі, набря слизової оболонки) та від аспірації сторонніх предметів, останньому випадку з анамнезу довідуємось про наявність в роті сторонніх тіл перед їх аспірацією. Слід пам'ятати, що у маленьких дітей приступи бронхіальної астми розвиваються, як правило поступово, тому що гіперемія та набряк слизової оболонки бронхів у них виникає повільно.

Лікування. Застосовують аерозолі астмопенту, бероте чи іншого В₂-адреностимулятора. Забезпечують вдихан зволоженого кисню. При відсутності бронхолітика підшкірно вводять 0,3 мл 0,1% розчину адреналіну або таку ж кількість 5% розчну ефедрину. Показана госпіталізація.

Профілактика. Докладний збір анамнезу, премедикація пацієнтів з бронхіальною астмою при стоматологічно лікуванні {див. "Шок анафілактичний"). Перед відвідуванням стоматолога хворий повинен отримати дозу бронхолітика, як звичайно вживає.

Прогноз. Як правило, сприятливий.

Втрата свідомості (зомління)

Короткочасна втрата свідомості виникає у зв'язку з гострою судинною недостатністю (зниження тонусу судин), яка призводить до тимчасової знемізації головного мозку.

Причини. Значний нейропсихічний вплив (хвилювання, страх, перевтома, болісність маніпуляцій, задушливе приміщення) особливо у людей астенічної конституції, зокрема, при наявності вегето-судинної дистонії.

Клініка, Втраті свідомості передує відчуття слабості, нудота, потемніння в очах, пітливість. Втрата свідомості триває, як правило, від декількох секунд до декількох хвилин. При огляді відзначається блідість шкіри, зниження температури, можливий ціаноз слизових оболонок, пітливість, розслаблення скелетних м'язів. Пульс сповільнений або прискорений, слабкого наповнення (ниткоподібний).

Диференційна діагностика. Диференціюється з колапсом, при якому виражені явища судинної недостатності, свідомість збережена. При анафілаксії, якій передує введення ліків, втрата свідомості настає не відразу.

Лікування. Хворого кладуть на спину з опущеною донизу головою, забезпечують доступ свіжого повітря, звільняють від тісного одягу. Для рефлекторно-збуджувальної дії збризкують обличчя холодною водою, або наносять легкі удари по щоці (дають ляпаса), на відстані 2-3 см від носа дають понюхати вату з 10% розчином нашатирного спирту та проводять розтирання в скроневій ділянці. При відсутності належного ефекту підшкірно вводять по 1 мл кордіаміну та 10% розчин кофеїну.

Гематома

Гематома - внутрїшньотканинний крововилив, який при певній локалізації може бути загрозливим для життя.

Етіологія та патогенез. Травма з розривом судин, ускладнення при ін'єкції, особливо при пониженні зсідання крові та крихкості судин. Крововилив може бути інтерстицІальним, порожнинним або пульсуючим. Внаслідок крововиливу виникає асептичне запалення тканин.

Клініка. На місці локалізації гематоми спостерігається обмежена, болюча припухлість, є відчуття розпухання, пульсація, флюктуація. При поверхневому розташуванні на слизовій оболонці наявні почервоніння, синюшність. Небезпеку для життя становить гематома, локалізована в ротоглотці, оскільки вона може викликати стенотичну асфіксію.

Лікування. Припинення кровотечі в гематомі будь-яким способом (див. "Кровотечі"). При значній величині гематоми ЇЇ пункція, трахеотомія, холодні прикладання за показаннями.

Прогноз. Гематома може спричинити асфіксію, нагноєння і перейти в абсцес. У цілому ж прогноз сприятливий.

Профілактика. При проведенні анестезії дотримання необхідних вимог для попередження пошкодження судин. При травмі щелепової ділянки, внутрішньоротовій травмі своєчасне виявлення внутрішньоротової гематоми, вживання заходів щодо ЇЇ обмеження (припинення кровотечі).