Лекція 1-2. Вступ. Коротка характеристика фізико-географічних умов Кіровоградщини.
Історична довідка щодо досліджень природного середовища Кіровоградської області
Фізико-географічна характеристика області
Історична довідка щодо досліджень природного середовища Кіровоградської області
Кіровоградська область розташована між Дніпром і Південним Бугом із сходу на захід, від лісостепової Черкащини до степової Миколаївщини з півночі на південь, на висоті 108-269 м над рівнем моря, має площу 24,6 тис. кВ.ки. Це центральна частина України, характер поверхні – хвиляста рівнина.
По території протікає 438 річок загальна довжина яких 5558км. Найбільші з них – Дніпро, Південний Буг, Інгул, Інгулець,Ю Синюха, Велика Вись, Чорний Ташлик. На річках та в балках створено 84 водосховища, 2185 ставків загальною площею 25628 га. Лісистість території області складає 7,2%. Водойми та болота займають 69,8 тис.га, рілля – 1775,6 тис.га. Розоранність території області одна з найбільших в Україні. В надрах Кіровоградщини є алмази, золото, графіт, уран, залізна та нікелева руда, буре вугілля, горючі сланці, вогнетривкі каоліни, різноманітні будівельні матеріали.
В 60-роки ХХ століття на території області значними темпами велося будівництво великих промислових підприємств, вугільних розрізів, кар’єрів з видобутку руд, графітів, вугільних та уранових шахт, а також великих водосховищ, через які біли затоплені десятки гектарів низинних земель. Розорювалися схили балок, що призводило до замулювання джерел, річок, ставків. Застосовувалася велика кількість добрив, пестицидів, гербіцидів. Майже не витрачалися кошти на відновлення природного середовища, якому декілька десятиріч завдавалася шкода інтенсивним розвитком промисловості та сільського господарства.
Серед природознавців, біологів-дослідників України довгий час панувала думка, що в області внаслідок значного антропогенного впливу практично не залишилось характерних природних комплексів. Дійсно, природна біорізноманітність нашого краю майже не вивчалася до 1991 року, в області не біло наукових установ біологічного спрямування, які б досліджували природу області. Найбільш вагомі дослідження на територіях, які зараз належать Кіровоградскій обасті провели в ХІХ-ХХ століттях В.Докучаєв, Г. Танфільєв, Й. Пачоський, В. Дохтуровський. Проте вони були фрагментарними і розрізнені як за територією, так і за проблематикою досліджень. Звичайно, вони не могли дати уявлення про природне різноманіття краю.
До того ж, за останні 100 років природне середовище Кіровоградської області зазнало значних антропогенних змін.
У 1989 році в області було створено комітет з охорони природи, який пізніше був реорганізований в обласне управління екологічної безпеки. І тільки з цього часу починається більш-менш цілеспрямоване дослідження природи Кіровоградщини.
Перше цілеспрямоване фундаментальне дослідження флори, фауни та ланшафьів області було здійснене у 1991-1994 роках Міжвідомчою комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України, за замовленням Державного управління екологічно безпеки в Кіровоградскій області. Проводилося обстеження переважно тих територій, які були визначені як перспективні щодо створення заповідних територій різного рангу охорони. В результаті проведених досліджень кількість заповідних територій в Кіровоградській області збільшилася з 24 (1991) до 180 (2009). Природно-заповідні території Кіроворадщини на даний момент залишаються хоч і найбільш дослідженими, але далеко не повністю і недостатньо детально вивченими, але велика територія області, флора та фауна населених пунктів, різноманітних екотопів і зараз залишається широким полем для досліджень
Фізико-географічна характеристика області
Кіровоградщину не випадково називають «Степовою перлиною». Область розташована в Межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на Правобережжі України.
Кіровоградська область розташована в центральній частині України. В околицях смт Добровеличківка знаходиться географічний центр України, позначений пам’ятним знаком, встановленим у 1990 р. Площа Кіровоградської області 24,6 тис кв. км (14 місце в Україні). Переважна частина території області знаходиться на пПравобережжі Дніпра. Лише смт Власівка розташоване на лівому березі.. Крайня західна точка області лежить на південний захід від м. Гайворона, східна – збігається з берегом Дніпродзержинського водосховища поблизу с. Куцеволівка Онуфріївського району, північна – знаходиться на узбережжі Кременчуцького водосховища, південна – розташована на південь від с. Юріївки Бобринецького району. Область простягається із заходу на схід на відстань 335 км, а з півночі на південь – майже на 150 км.. Вона розташована на відносно невеликій відстані від Чорного моря – приблизно 130 км.
Кіровоградська область була утворена 10 січня 1939 р. з 12 районів миколаївської, 10 – Одеської, 5 – Київської, 2 – Дніпропетровської, 2 – полавської областей. З того часу її межі змінювалися. Межує Кіровоградщина з 6 областями: Черкаською, Полтавською, Дніпропетровською, Миколаївською, Одеською, Вінницькою.. В межах Кіровоградської області виділено 21 адміністративний район, 4 міста обласного підпорядкування.
Природною особливістю Кіровоградської області є те, що її північна та північно-західна частини розташована в межах Південного Лісостепу, а південна та південно-східна – Північного Степу. Межа природних зон проходить приблизно по лінії: с. Люшнювате (Голованівський район) – с.Добре (Вільшанський район) – с. Оситняжка (Кіровоградський район) –ст. Трепівка (Знам’янський р-н), с. Деріївка (Онуфріївський р-н).
Формування сучасної території Кіровоградщини відбувалося протягом тривалої геологічної історії. Область лежить в центральній частині Українського кристалічного щита Східно-Європейської платформи. Кристалічні породи (граніти, гнейси, мармури, габро, лабродорити) виходять на денну поверхню лише в глибоких балках та долинах річок, утворюючи мальовничі скелі, скупчення велетенських кам’яних брил і навіть водоспади.
В основі території області лежить докембрійський кристалічний фундамент, розсічений лініями розломів на окремі блоки – Кіровоградський та Білоцерківсько-Одеський. У палеозої і мезозої територія Українського кристалічного щита була сушею. На початку кайнозою окремі частини області були затоплені неглибокими морями. Відклади цих морів вкривають поверхню кристалічного фундаменту, утворюючи осадовий чохол потужністю в середньому до 150 м. У складі чохла найбільш поширені такі породи, як мергель, трепел, буре вугілля, вогнетривка глина, зеленуваті піски, сірі, жовті піски, рябі глини.
Під час материкового зледеніння у четвертинному періоді північно-східна частина території нашої області була вкрита льодовиком.Сліди зледеніння у вигляді морени, моренних суглинків, валунів спостерігаються в Олександрійському, Знам’янському, Світловодському районах. Південну межу поширення дніпровського льодовика відбивають поширені в цих районах природні сосново-дубові ліси. З періодом зледеніння пов’язане також утворення унікального сфагнового болота в бвлці «Чорнолісці», відомого нам як «Берестувате», або «Чорнолісське». Наявністю в межах області докембрійського щита зумовлене багатство та різноманітність мінералних ресурсів. В надрах Кіровоградщини залягають нікелеві, уранові, залізні та манганові руди, золото, хроміти, графіт, буре вугілля, горючі сланці, кварцити, мармури, червоні, рожеві та сірі граніти, каоліни – усього понад 30 видів корисних копалин.
Спеціалісти підприємства «Кіровгеологія» відзначають високий вміст золота в породі Юрївського родовища – до 400г золота на тонну породи (промисловий видобуток вигідни при 22 г на тонну породи).
За межами Кіровоградщини та в Європі відомі Капустянські граніти високої якості та гарної фактури.
Рельєф
Поверхня області являє собою підвищену хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів та балок. Територія Кіровоградщини знаходиться на Придніпровській височині. Пересічні висоти перебувають в межах 150-200 м над рівнем моря. Максимальні висоти – верхів’я р. Чорний Ташлик у ново українському районі – 269 м над рівнем моря, мінімальні – днища річкових долин рр. Інгул (39 м), р. Дніпро – (57м), р. Інгулець – 58 м над рівнем моря.
В рельєфі Кіровоградської області переважають денудаційні, водно ерозійні форми рельєфу. Денудація – це руйнування гірських порід водою, вітром, льодом, яке призводить до утворення останців, виходів гранітів, уступів (наприклад, заповідне урочище «Монастирище»). Стрімкі гранітні скелі можна побачити серед кристалічних відслонень в долинах річок Синюха, Інгул, Інгулець, Південний Буг та їхніх численних приток (скелі «Слони» в с. Полум’яне Бобринецього району, «Козацька скеля» біля с. Федорівка Добровеличківського р-ну, «Ташлицькі скелі» в с. Сотницька Балка). Незвичайні нагромадження гранітних брил та валунів, а також гроти є на всій території області, в тому числі і в м. Кіровограді. Найцікавіші та найрепрезентативніші з них увійшли до природно-заповідних територій у складі петрофітних комплексів, серед яких заповідні урочища «розлитий камінь», «Кальмазівське», «Кіліповське», «Сальківське», пам’ятки природи «Каскади», «Кам’яна стінка» та ін.
За походженням рельєф Кіровоградської області переважно ерозійний, тобто вироблений талими водами льодовиків, ріками та тимчасовими водотоками. Основними й найпоширенішими формами рельєфу є вододільні плато, річкові долини, яри та білки.
Найбільш розчленований рельєф притаманний північно-східній частині області, тобто Дніпросвько-Інгулецькому межиріччю, де мають значний розвиток опуклі горби та глибокі балки з сильно еродованими схилами. У рельєфі регіону мають місце також прохідні долини стоку льодовикових вод. На решті території поверхня менш розчленована, проте рівних межиріч мало. Глибина врізу річкових долин у східній частині Кіровоградщини досягає 100-150 м, густота яружно-балкової сітки – до 1,0 км/км2. На заході ці показники зменшуються відповідно до 60-80 м та 0,75 км/км2. В долинах річок широкі ділянки чергуються з каньоноподібними, в руслах зустрічаються перепади. Річкові долини добре вироблені. На розширених ділянках спостерігаються пологі схили, широкі заплави, заплавні та надзаплавні тераси. За заплавах зустрічаються річкові стариці, озера, болота. Серед них чимло таких, що мають велику наукову цінність і тому потребують збереження. Заплавні комплекси охороняються на території гідрологічного заказника «Велика Вись» площею 564 га, між селами Лікареве та Листопадове Новомиргородського р-ну та деяких інших.
З інтенсивною господарською діяльністю пов’язане виникнення техногенних форм рельєфу – кар’єрів, вуглерозрізів, котлованів, гребель, штучних зрошувальних систем, а також курганів, городищ, земляних фортечних валів. Антропогенні форми рельєфе порушують природну рівновагу в екосистемах та активізують негативні природні процеси – ерозію, зсуви, підтоплення, заболочення.
У Кіровоградській області відбуваються активні фізико-географічні процеси. Вони зумовлені, в першу чергу, геоморфологічними та антропогенними факторами. Їх можна поділити на такі групи: 1) флювіальні (лінійна ерозія та площинний змив); 2) гравітаційні (зсуви) – в найбільшій мірі виявляються у північній та північно-східній частинах області; 3) еолові (вітрова ерозія); 4) абразійні (переробка берегів Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ).
Клімат.
Складоаою частиною природного середовища є клімат. Кліматичні умови впливають на рельєф, поверхневі та підземні води, рослинний покрив та тваринний світ, умови проживання та господарську діяльність людей.
Клімат Кіровоградської області помірно-континентальний, недостатньо вологий, з добре вираженими порами року. Пересічні температури січня - -5-6°С, липня +20-21,5°С. Річна кількість опадів на півдні – 400-430мм, на півночі області 420-470 мм.
Вісь високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова)поділяє територію облсті на 2 частини – північно-західну (лісостепову) і південно-східну (степову) і пролягає через Помічну, Кіровоград, Олександрію, Онуфріївку. Лісостепова частина області зазнає впливу вологих повітряних мас з атлантичного океану, а степова знаходиться під впливом континентальних повітряних мас зі сходу. Вся територія області перебуває під дією західного перенесення повітряних мас помірних широт.
У зимовий період досить частими є циклони з Атлантики та Середземного моря. Під час їхнього проходження настає відлига, утворюється туман та мряка, випадає сніг або дощ. У другій половині літа на території Кіровоградщини часто встановлюється антициклональний тип погоди з високими температурами повітря до +38°С та тривалими посухами.
Атмосферні опади розподіляються нерівномірно – за теплий період (червень-жовтень) випадає в середньому 280-335 мм, за холодний (листопад-березень0 – 125—140 мм. Літні опади мають здебільшого зливовий характер, що зумовлює формування інтенсивного поверхневого стоку та розвиток ерозійних процесів. У той же час у степовій зоні мають місце бездощові періоди тривалістю 30-40 днів. Сніговий покрив утворюється кожної зими і лежить в середньому 60-80 днів. Перший сніг випадає у другій половині листопада. Сталий сніговий покрив утворюється у другій-третій декадах грудня, сходить наприкінці лютого або на початку березня.
Клімату Кіровоградщини властиві і небезпечні явища погоди, такі як сильні зливи, град, ожеледиці, пилові бурі тощо. Нерідким явищем у степовій зоні є пилові або чорні бурі та суховії, які завдають великих збитків господарству зменшеннями або повною загибеллю урожаю.
З метою попередження негативних наслідків у Кіровоградській області створюються системи полезахисних смуг, здійснюється снігозатримання, зрошування посушливих територій, проводяться комплекси агротехнічних заходів. В бласті здійснюється програма «Ліс», якою передбачено довести показник лісистості до науково обґрунтованого значення 10%. Площа лісових насаджень у 2009-2013 роках має зрости на 9500 га. Кріс значення лісів в утворенні кисню атмосфери, необхідно зазначити, що в прибережних смугах вони зменшують стік дощових і талих вод, сприяють зволоженню верхніх горизонтів ґрунтів. Ліси оберігають поверхневі води і підвищують їхню водність.