- •Розділ 1 теоретичні основи дослідження туристично-рекреаційного потенціалу
- •1.1. Поняття туристично-рекреаційний потенціал
- •1.2 Методи оцінки туристично-рекреаційного потенціалу
- •Розділ 2 загальна характеристика японії
- •2.1 Загальні відомості та географічне положення країни
- •2.2 Природно-рекреаційні ресурси
- •2.3 Стан розвитку туристичної інфраструктури
- •Розділ 3 основні туристичні центри японії
- •3.1 Токіо як головний туристський центр Японії
- •3.2 Кіото — місто миру і спокою
- •3.3 Осака — японська Венеція
- •3.4 Нара, як головний буддистський центр Японії
- •Розділ 4 сучасний стан та перспективи розвитку туризму в японії
- •Висновки
Розділ 3 основні туристичні центри японії
3.1 Токіо як головний туристський центр Японії
Едо, так в давнину називали нинішню столицю Японії. В 1867 році в Японії відбулася Реставрація Мейдзі, до влади прийшов імператор, і було прийнято рішення про зміну столиці. Імператорська родина переїхала з Кіото в Едо, а 1896 рік місто отримало нове ім’я – Токіо (Додаток Б).
Токіо – це ціле «сузір’я» субцентрів, тісно притулившись один до одного [5].
Токіо – це величезний міський конгломерат, що протягнувся через долину Канто від затоки Токіо-ван. Майже повністю перебудований після землетрусу в 1923 році і після бомбардування США під час Другої Світової Війни, Токіо був буквально відроджений з попелу. Його можна приблизно розділити на динамічні ділові райони на захід від головного торгового центру Гинза і більш приземлені житлові райони на сході. Все, що представляє якийсь інтерес для туристів, розташовується або на, або усередині лінії Яманоут – трамвайного кільця, оперізувального центральну частину Токіо.
Унікальна спадщина японської культури – чудові сади і парки, багато з яких були частиною храмових комплексів. Без них не можна собі уявити сучасне Токіо. У Токіо величезна кількість синтоїстських (язичницьких) і буддистських храмів. Язичницькі храми позначені на картах аркою, а буддистські – стелою на постаменті або свастикою [7].
Імператорський палац є одним із знаменитих в Японії замків. Резиденція Імператора – закрита територія для відвідування. Але можна пройтися по площі перед нею і заглянути в Східний парк.
Токійська телевежа є однією з кращих оглядових майданчиків Токіо. Піднявшись на неї можна побачити приголомшливу панораму: хмарочоси, Токійський залив, зелені острівці парків, а в гарну погоду – величний конус вулкана Фудзіяма.
На річковому трамвайчику можна піднятися вгору по річці Суміда. Річка протікає через центральну частину Токіо, поїздка дозволяє познайомитися з прекрасним видом столиці. Кінцева точка маршруту – квартал Асакуса, центром якого є найстаріший в Токіо буддійський храм Сенсодзі. Поруч знаходиться Асакуса-дорі – вулиця, на якій сконцентровані десятки магазинів, що спеціалізуються на торгівлі буддистського начиння. Тут можна купити чудові сувеніри [10] .
Визначні пам’ятки Токіо не обмежуються архітектурними дивами та історичними об’єктами. У подорожі по столиці можна насолодитися зануренням в традиційну японську культуру: відвідати чайну церемонію або тренування сумоїстів, повечеряти під музикування гейш, взяти пару уроків володіння самурайським мечем, розслабитися на сеансі масажу шіатсу або прогулятися по місту в орендованому кімоно.
Поряд з кварталами офісних будівель можна побачити іншу частину Токіо – старі дерев’яні будинки, магазини кімоно, японський готель, немолоду японку в кімоно, що підмітає солом’яною мітлою тротуар біля свого будинку. Більш ніж де-небудь в світі, в Токіо з’єднуються швидкісні ритми споживчої культури і тихі звички традиційного народного життя. Це живе місто, яке відчайдушно намагається зберегти свої традиції [5].
