Розділ 2 загальна характеристика японії

2.1 Загальні відомості та географічне положення країни

Офіційна назва – Японія

Столиця – Токіо

Японія – порівняно невелика за площею країна – 377 668 кв.км.

Населення – 128 056 026

Грошова одиниця – Єна (¥)

Мова – японська

Державний устрій – конституційна монархія.

Основні релігії – синтоїзм, буддизм, християнство

Символіка Японії – державний прапор та герб. Прапор Японії являє собою біле полотно з великим червоним колом в середині, яке уособлює сонце, що сходить (Додаток А).  Державний герб Японії і особиста емблема імператора – жовта хризантема, що складається з 16 подвійних пелюсток. Вона також символізує сонце [4] (Додаток А).

Етнічний склад: 99% – японці, 0,5% – корейці, 0,5% – китайці і айни (залишки корінного населення).

Головою держави є Імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у руках прем’єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту.  Глава держави – Імператор Акіхіто. Імператор – символ держави без реальної влади.

Японія є конституційною монархією, в основу якої закладена британська парламентаристська модель та низка положень цивільного законодавства Німеччини та Франції. У 1869 р. японський уряд прийняв Цивільний кодекс на базі французького громадянського кодексу. Він діє до сьогодні із незначними доповненнями [21].

Влада в країні поділена на законодавчу (парламент), виконавчу (уряд) і судову (Верховний суд).

Імператор Японії згідно Конституції є «символом держави та єдності народу», а також головою країни та імператорської сім’ї. Він немає реальної влади, а є номінативним лідером Японії. Повнота усієї влади в країні належить японській нації, яка виражає свою волю через представників у Парламенті. Акіхіто є дійсним імператором Японії і єдиним правлячим імператором у світі.

Найвищим органом державної влади в країні є двопалатний Парламент – Національні збори. Вони складаються з нижчої Палати Представників, яка формується 480 депутатами, що обираються як правило через кожні чотири роки, та верхньої Палати Радників, яка формується 242 депутатами, обраними на 6 річний термін [21].

Адміністративний поділ. Японія офіційно поділяється на 47 префектур, адміністративних одиниць найвищого рівня. Вони складаються з однієї столиці – Токіо, одного краю – Хоккайдо, двох округів – Кіото і Осаки, та сорока трьох префектур.

Географічне положення. Японія – острівна держава в північно-західній частині Тихого океану, розташована поблизу узбережжя Східної Азії. Держава розташовується на островах Японського архіпелагу, а найбільшими з них є острови – Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоку. Довжина берегової лінії Японії становить 29,8 тис.км. Береги сильно порізані і в результаті цього утворилося безліч заток і бухт. Географічне положення Японії на схід від материка визначило й образну назву країни – Країна висхідного сонця. Вона омивається на півночі Охотським морем, на сході – Тихим океаном, на

півдні – Тихим океаном і Східнокитайським морем, на заході – Корейською протокою та Японським морем. Між островами Хонсю, Сікоку і Кюсю розташоване Внутрішнє Японське море [8].

Для розширення життєвого простору використовується принадлежна до суші акваторія: на штучних півостровах і островах, створених шляхом засипання мілководь, розміщаються житлові і промислові зони. Основна частина населення країни проживає на прибережних рівнинах (в основному по тихоокеанському узбережжю островів). Значний вплив на господарське освоєння робить висока сейсмічність і вулканізм. Щорічно в Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різної сили. На островах знаходяться 15 діючих вулканів, а ще кілька десятків можуть пробудитися. З виверженням підводних вулканів зв’язані моретрясіння і викликані ними цунамі, що наносять великий збиток господарству (в основному о. Хонсю й о. Хоккайдо). Утім, життя на островах не можна назвати ідеальним. За рік тут випадає до 1700 мм опадів – більше, ніж у дощовій Великобританії. До цього треба додати тайфуни і тропічні зливи, цунамі і землетрусу, що є тут нерідкими гістьми. І тільки дивні стійкість і працьовитість японського народу дозволяють країні не тільки протистояти природним стихіям, але і процвітати. Клімат Японії в цілому досить сприятливий для проживання людей і ведення господарства. Острів Хоккайдо і північ Хонсю розташовані в зоні помірного морського клімату, інша частина Хонсю, острова Сикоку і Кюсю – у вологому субтропічному, а острова Рюкю – у зоні тропічного клімату [11].

Найважливішим фактором, що формує клімат, є мусони, що влітку супроводжуються тайфунами і зливами, а узимку – снігопадами. Зм’якшуючий вплив робить теплий океанічний плин Куросіо. Завдяки кліматичним умовам у південних субтропічних і тропічних областях можна збирати по два врожаї в рік. В останні роки в Японії загострилася земельна проблема (погіршується якість земель).

Зв’язок Японії з іншими країнами світу здійснюється морським шляхом. Країна розташована на стику материка Євразія і Тихого океану, знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, завдяки цьому, перед Японією відкриваються великі можливості для участі країни в міжнародному поділі праці [1, с. 39].