ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ 5

1.1 Поняття туристично-рекреаційний потенціал 5

1.2 Методи оцінки туристично-рекреаційного потенціалу 9

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯПОНІЇ 13

2.1 Загальні відомості та географічне положення країни 13

2.2 Природно-рекреаційні ресурси 16

2.3 Стан розвитку туристичної інфраструктури.................................................17

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ТУРИСТИЧНІ ЦЕНТРИ ЯПОНІЇ 21

3.1 Токіо як головний туристський центр Японії 21

3.2 Кіото – місто миру і спокою 22

3.3 Осака – японська Венеція 24

3.4 Нара, як головний буддистський центр Японії 25

РОЗДІЛ 4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ЯПОНІЇ...............................................................................................................27

ВИСНОВКИ 31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..34

ВСТУП

Актуальність теми. Японія – це, поза сумнівом, унікальна, ні з чим незрівнянна і абсолютно загадкова країна, конкурентів якій в світі практично неможливо знайти. І справа не лише в її багатій і древній спадщині – сама по собі Японія – це величезний музей. Надзвичайно красива природа (море, гори, національні парки), екзотичність побуту, стародавні памятники Кіото, Осаки і Нари, ультрачучасна архітектура центральних районів найбільших міст, олімпійські споруди Токіо і Саппоро, унікальні досягнення науки все це викликає жвавий інтерес гостей з цілого світу. Довгий час Японія була закритою державою чим і була захищена від втручання європейців, і завдяки цьому вона зберегла свої древні традиції. Японія – це унікальне місце на Землі, де сплітаються в одне ціле високі технології і стародавня самобутня культура.

Об’єктом дослідження є Японія як країна із різноманітними туристичними ресурсами і величезним потенціалом розвитку туризму.

Предметом дослідження є основні туристичні ресурси Японії, особливості їх використання.

Метою курсової роботи є дослідження туристичних ресурсів Японії, їх використання в туристичній галузі, аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі.

Завдання:

1. Ознайомитися з теоретико-методичними аспектами дослідження.

2. Виявити і оцінити наявний туристський потенціал країни.

3. Розглянути туристичні ресурси країни.

4. Дослідити туристичні центри Японії.

Вибір теми зумовлений великим інтересом до даної країни мешканців усього світу. Оскільки Японія довгий час була закритою державою, то виняткова можливість відвідання цієї країни провокувала великий інтерес до неї з боку туристів. Зараз, коли Японія стала відкритою, світ пізнав її великий туристський потенціал. Відповідно до цього можна відмітити, що ця країна є цікавою темою для дослідження, через яку можна відобразити розвиток туризму в колись закритих країнах на прикладі Японії та розглянути перспективи розвитку туризму в країні.

В ході дослідження були використані такі методи дослідження: метод аналізу та синтезу, статистичний метод та описовий метод.

Дана тематика була досліжденна такими науковцями як Александрова А. Ю., Воскресенский В.Ю., Стафійчук В.І., Шаронов А.В. та безліч інших.

Структура роботи. Дана курсова робота складається із вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1 теоретичні основи дослідження туристично-рекреаційного потенціалу

1.1. Поняття туристично-рекреаційний потенціал

Туристичний потенціал території – ємне, багатоаспектне поняття, що охоплює сукупність природних, етнокультурних та соціально-історичних ресурсів, а також наявної господарської і комунікаційної інфраструктури території, що служать чи можуть служити передумовами розвитку певних видів туризму. 

Рекреація – це різноманітний вид людської діяльності у вільний час, спрямований на відновлення сил й задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб. Останні включають розвиток фізичних і духовних сил людини, навичок спілкування між людьми, підвищення соціально-трудового та культурного потенціалу суспільства, а також формування нових рис та якостей особистості, у тому числі культури міжособистісних і міжнаціональних контактів, навичок сприйняття природних і культурних цінностей [6].

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у звязку з емоційним досвідом та натхненням, що з’являється як наслідок рекреаційної дії. Рекреаційна діяльність повязана з використанням ландшафтів і значних територій. І у цьому сенсі вона конкурує із сільським та лісовим господарством, рибальством, промисловістю, гірничою справою та іншими видами суспільної виробничої діяльності, де використовуються природні ресурси [1].

Розрізняють три форми використання часу, відведеного на рекреацію туризм, лікування-оздоровлення та відпочинок.

Саме туризм у сучасному світі сприймається як головна форма рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріального виробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби. Тому, рекреація та туризм можна вважати близькими за своїми властивостями та можна їх співвідносити, бо рекреація і туризм – використовуються як поняття про дію, спосіб організації вільного від роботи часу.

Рекреаційні ресурси – сукупність природних та антропогенних об’єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси – це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, об’єкти і явища природи, їхні компоненти й властивості, природоохоронні об’єкти, пам’ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Поняття «рекреаційні ресурси» є набагато ширшим від поняття «туристичні ресурси», оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів [2, с. 48].

Загальний обсяг рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір’я та гірські країни; міста – столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно сильно впливає екологічний стан території – чистота або забруднення вод, повітря, ґрунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни [2].

Туристично-рекреаційний потенціал будь-якої території має складну ієрархію й включає в себе багато різних елементів з великою кількістю компонентів. В багатьох випадках використовується лише формальне визначення туристично-рекреаційного потенціалу регіону, без глибокого аналізу сутності й специфіки взаємозв’язків, що виникають між різнорідними елементами, які входять до складу потенціалу. Тобто, при проведенні аналізу туристично-рекреаційного потенціалу регіону, яке правило, враховуються далеко не всі важливі структурні елементи, що призводить до неповної та неточної кількісної оцінки, а якісна оцінка, взагалі залишається не врахованою.

Визначення складових елементів туристично-рекреаційного потенціалу та дослідження його властивостей як системи є надзвичайно актуальним тому що дозволить: по-перше, більш повно виявити елементи, що входять до складу сукупного туристично-рекреаційного потенціалу регіону; по-друге, більш точно розрахувати його величину; по-третє, дослідити можливості інтеграції елементів, що входять до складу туристично-рекреаційного потенціалу регіону.

Під системою у загальному вигляді розуміють множину елементів з відносинами і зв’язками між ними, що утворюють певну цілісність [10].

Поняття системи зустрічається ще у давньогрецьких вчених які тлумачили її як світовий порядок. Однак, системний підхід до аналізу туризму та його потенціалу отримав розвиток відносно недавно.

Туристично-рекреаційній системі притаманні наступні властивості:

- соціальної направленості, тобто основне її завдання – забезпечення соціальної комфортності населення шляхом задоволення туристично-рекреаційних потреб;

- проблемної орієнтованості, тобто туристично-рекреаційна система повинна раціонально та ефективно використовувати наявний потенціал та органічно вписуватись у коло вирішення пріоритетних напрямків розвитку регіону і держави в цілому.

Тобто, принциповим моментом у дослідженні складу сукупного туристично-рекреаційного потенціалу регіону є аналіз його як системи.

Російський вчений Зорін І.В. вважає, що туристично-рекреаційна система формується на стику трьох окремих підсистем – природи, суспільства, народного господарства – й містить у собі компоненти вказаних підсистем: природні туристичні ресурси, туристи (формальна тимчасова суспільна група), туристичні засоби (матеріально-технічні, енергетичні й трудові ресурси, необхідні для обслуговування туристично-рекреаційної системи) [8].

Інший російський вчений А.В. Дроздов пропонує для дослідження сукупного туристично-рекреаційного потенціалу виділяти дві основні компоненти:

1) природні й культурні ландшафти;

2) засоби та умови здійснення туристично-рекреаційної діяльності.

Однак, на наш погляд, дана методика не розкриває в повному обсязі сутність туристично-рекреаційного потенціалу, не враховуючи стан та рівень розвитку інфраструктури сфери туризму та рекреації, особливості економічного розвитку території, кадрове забезпечення туристично-рекреаційної сфери, соціальну складову.

Тому, ми вважаємо, найбільш повним та ємним є підхід вченого Святохо Н.В., за яким туристично-рекреаційний потенціал території розглядається як сукупність чотирьох основних компонентів – природно-ресурсної, історико-культурної, економічної та соціальної, які взаємопов’язані й взаємодіють між собою [11].

Для проведення оцінки туристично-рекреаційного потенціалу території необхідно визначити перелік показників, що характеризують компоненти потенціалу, за якими може здійснюватись оцінка. Обрана система окремих показників повинна вирішувати завдання, пов’язані з підвищенням ефективності використання туристично-рекреаційного потенціалу, плануванням подальшого розвитку сфери туризму й рекреації, прийняттям управлінських рішень щодо доцільності подальшого використання території з туристично-рекреаційною метою.

Проведений аналіз компонентної структури туристично-рекреаційного потенціалу дає можливість стверджувати, що на сучасному етапі розвитку суспільства більш складними стають питання, пов’язані з управлінням сферою туризму та рекреації й з ефективним використанням туристично-рекреаційних потенціалів регіонів держави. Це пов’язано, по-перше, з існуванням значних міжрегіональних відмінностей, по-друге, з суб’єктивністю в управління туристично-рекреаційної сферою. Суб’єктивний фактор в управлінні призводить до виникнення проблем, вирішення яких вимагає професійного творчого підходу.

Тому, управління регіональним розвитком туризму та рекреації, в тому числі й туристично-рекреаційним потенціалом, повинно здійснюватись як синтез двох складових: розвитку науково-практичної діяльності у сфері туризму й удосконалення методів та підходів в управлінні.