ЗМІСТ

1. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства за КОАТУУ, КФВ, КОПФГ, КВЕД: та іншими класифікаційними ознаками, що визначені в статуті, система управління, центри відповідальності

2. Фінансовий план підприємства

3. Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку, облікова політика та організація облікового процесу на підприємстві

4. Організація праці та технічне забезпечення персоналу, зайнятого бухгалтерським, статистичним та податковим

5. Організація інформаційного, технічного та економічного забезпечення обліку, контролю та аналізу з використанням програмних продуктів

6. Організація первинного обліку та документообороту на підприємстві

7. Організація обліку і контролю в матеріально-відповідальних та підзвітних осіб підприємства

8. Організація обліку розрахунків з покупцями та постачальниками підприємства

9. Організація обліку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства

10. Облік доходів персоналу підприємства

11. Організація обліку власного капіталу підприємства

12. Методика закриття рахунків, формування собівартості об’єктів діяльності та фінансових результатів

13. Інвентаризація активів і зобов’язань на підприємстві

14. Організація фінансової, статистичної і податкової звітності підприємства

15. Методика складання балансу, звіту про фінансові результати та звіту про рух грошових коштів

16. Методика складання статистичної звітності підприємства

17. Аналіз наявності та стану ресурсів підприємства

18. Аналіз і оцінка ефективності господарської діяльності

19. Аналіз формування витрат та доходів на підприємстві

20. Напрями поліпшення підготовки фахівців з бухгалтерського обліку в університеті виходячи з потреб роботодавців та апробація матеріалів за темою дипломної роботи

1. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства за коатуу, кфв, копфг, квед: та іншими класифікаційними ознаками, що визначені в статуті, система управління, центри відповідальності

Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) — національний класифікатор ДК 014-97, затвержений та введений в дію наказом Держстандарту України від 31 жовтня 1997 р. № 659 (зі змінами та доповненнями) і є чинним з 1 січня 1998 р. Не зважаючи на офіційний статус видання та його загальнодержавне значення залишається відомчим довідником Держспоживстандарту. Суттєвим недоліком його ведення є несинхронізованість з базою адміністративно-територіального устрою Управління по зв'язках з місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України [1]. В перспективі ДК 014-97 має перейти до трирівневої системи кодування населенних пунктів та інтегруватись до міжнародного стандарту ISO 3166-2:UA, однак вже сьогодні має місце невідповідність кодів першого рівня адміністративного поділу.

КОАТУУ є складовою частиною єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації (ДСК ТЕСІ).

КОАТУУ розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

КОАТУУ призначено для забезпечення достовірності, зіставленості, цілісності та автоматизованої обробки інформації у різних розрізах всіх видів економічної діяльності.

КОАТУУ складається з кодів та назв всіх адміністративно-територіальних об'єктів України, які згруповані за ознаками територіальної спільності, історичних, економічних, географічних, етнічних і культурних особливостей.

Об'єктами класифікації у КОАТУУ є одиниці адміністративно-територіального устрою України: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища міського типу, сільради, селища та села.

"Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ) розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики".

Об'єктом класифікації є визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи: філії, представництва, а також підприємці - фізичні особи, які не мають статусу юридичної особи.

Класифікатор призначено для використовування органами державного управління та іншими користувачами для обліку, збирання й обробляння статистичної та адміністративної інформації щодо державної реєстрації, аналізування та узагальнювання результатів економічної діяльності суб'єктів господарської (зокрема підприємницької) діяльності, ведення державних реєстрів: Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

«Класифіка́ція ви́дів економі́чної дія́льності» (КВЕД) — складова частина державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні.

КВЕД призначено для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики.

Метою розроблення КВЕД (другої редакції) є приведення її у відповідність до нової редакції базової міжнародної статистичної Класифікації видів діяльності NACE (Rev.1.1 — 2002), з якою гармонізована КВЕД, та здійснення перегляду певних позицій національного рівня КВЕД.

Ступінь гармонізації: КВЕД є ідентичною NACE (Rev.1.1 — 2002) на рівні класу.

Об'єктами класифікації в КВЕД є види економічної діяльності статистичних одиниць (юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців тощо), які на вищих рівнях класифікації групуються у галузі.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД є статистичною класифікацією, створеною як інструментарій для систематизації та групування економічної та соціальної інформації у стандартний формат, який дає змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інформації. У разі використання класифікації в адміністративних цілях треба враховувати це первісне та переважне призначення КВЕД, оскільки принципи побудови класифікації, тип використовуваних одиниць статспостережень, порядок визначення та зміни їх основного виду економічної діяльності тісно пов'язані з метою статистичної діяльності.

Код виду економічної діяльності є одним з основних показників стратифікації статистичної сукупності для організації суцільних та вибіркових статистичних спостережень і основним його призначенням є забезпечення:

- статистичного обліку підприємств і організацій за видами економічної діяльності у ЄДРПОУ і статистичних реєстрах;

- проведення статистичних обстежень економічної діяльності та аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків);

- зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною шляхом застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць статспостережень та принципів визначення і зміни видів економічної діяльності підприємств.

Організації виробництва і управління суть полягала в жорсткої централізації усіх функцій управління, вертикальної організаційної структурі, адміністративно-командному методі керівництва. Виробництво територіально та організаційно будувалося як єдина фабрика, керуючий якої особисто контролював всі параметри виробничого процесу і управляв діями підлеглих.

Для успішної організації управлінського обліку за центрами відповідальності в комерційних організаціях необхідно класифікувати їх виходячи з:

- обсягу повноважень і відповідальності;

- функцій, виконуваних центром.

Центри відповідальності виходячи з обсягу повноважень і відповідальності необхідно поділяти на центри витрат, прибутку та інвестицій.

Центр витрат - це структурний підрозділ підприємства, керівник якого відповідає тільки за витрати. У рамках такого центру організовується планування, нормування і облік витрат факторів виробництва з метою контролю, аналізу та управління процесами їх використання.

Центр прибутку - це підрозділ, керівник якого відповідає як за витрати, так і за прибуток. У таких центрах дохід є грошове вираження випущеної продукції, витрата-грошове вираження використаних ресурсів, а прибуток - різниця між прибутком і витратою. Менеджер центру контролює ціни, обсяг виробництва і реалізації, а також витрати. Тому для такого центру основним контрольованим показником встановлюється прибуток.

Центр інвестицій - це підрозділ, керівники якого відповідають не тільки за виторг і витрати, але і за капіталовкладення. Метою такого центру є не тільки отримання прибутку, але й досягнення рентабельності вкладеного капіталу, прибутковості інвестицій і збільшення пайового капіталу.

Керівник будь-якого центру відповідальності для виконання своїх функцій з певною періодичністю і в певному обсязі повинен складати звітність про діяльності довіреного йому центру відповідальності.

Практичний бік застосування управлінського обліку ставить перед керівництвом підприємства конкретні завдання організаційного характеру, а саме: чи доцільне використання цього виду обліку; чи створювати управлінську бухгалтерію; який має бути порядок формування інформації про витрати, обсяг виробництва та систему контролю за цими показниками тощо.

Для пошуку і обробки важливої інформації необхідна система управлінського обліку. Система управлінського обліку складається з двох основних елементів: модель (методична основа) необхідної для підприємства системи управлінського обліку - фактично описаний на папері набір форм управлінської звітності; технічне рішення, що дає змогу впровадити систему управлінської звітності на конкретному підприємстві. Щодо другого елементу, то на практиці підприємству доводиться обирати: скористатися готовими програмними продуктами або створювати власну інформаційну систему, яка б давала змогу реалізувати можливість впровадження системи управлінської звітності.

Процес організації управлінського обліку повинний бути поступовим, взаємозалежним і обґрунтованим. Для досягнення поставлених цілей необхідно враховувати загальні напрямки розвитку, а також дійсний стан фінансового обліку, аналізу, планування і контролю на підприємстві. Крім того, слід брати до уваги, що система управлінського обліку на кожному підприємстві унікальна, оскільки враховує специфіку його діяльності. Не існує однакових систем управлінського обліку так само, як і не існує однакових підприємств. Кожна з існуючих систем будується для конкретних цілей її функціонування. Проте, говорячи про цілі побудови системи, можна сказати про найбільш типові:

- планування бізнес-процесів, включаючи розробку бюджетів;

- управління витратами та контроль за їх рівнем;

- ефективне управління оборотними коштами підприємства;

- управління структурою капіталу;

- контроль за діяльністю підрозділів та встановлення міри фінансової відповідальності менеджерів;

- побудова системи мотивації персоналу.

Методика ведення управлінського обліку та його інструментарій є досить обширними, адже вони не є універсальними для всіх підприємств. Кожен суб'єкт господарської діяльності самостійно, за власним бажанням (виходячи з потреб, затрат та очікуваного результату), будує систему управлінського обліку.