4. Вища рада юстиції України

У Україні діє Вища рада юстиції, статус і повноваження якого визначаються Конституцією України і Законом України "Про Вищу раду юстиції" (15 січня 1998 р.).

Вища рада юстиції - колегіальний, незалежний орган, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу.

До його ведення відносяться:

1) внесення подання про призначення суддів на посаді або про звільнення їх з посади;

2) ухвалення рішень по порушеннях суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження відносно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих суден;

4) розгляд скарг на рішення про залучення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих суден, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Порядок його формування:

1) Верховна Рада, Президент, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вузів і наукових установ призначають по три члени Вищої ради юстиції;

2) всеукраїнська конференція працівників прокуратури призначає двох членів Вищої ради юстиції;

3) Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України входять у Вищу раду юстиції за посадою.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України не молодше за тридцять п’яти років і не старше за шістдесяти, який проживає в Україні не менше десяти останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту і стаж роботи у області права не менше десяти років. Термін повноважень членів Вищої ради юстиції, окрім тих, що входять в нього за посадою, складає 6 років.

Організує роботу Вищої ради юстиції і головує на його засіданнях Голова Вищої ради юстиції. Він обирається з членів Вищої ради юстиції строком на три роки, без права переобрання, таємним голосуванням. Головою не може обиратися член Вищої ради юстиції, що входить в нього за посадою.

Рішення Вищої ради юстиції вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більше половини конституційного складу цього органу.

5. Правовий статус міліції України

Міліція України - це державний озброєний орган виконавчої влади, покликаний захищати життя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Правовий статус міліції України визначається Законом України "Про міліцію" (20 грудня 1990 р.).

Основні завдання міліції:

1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;

2) припинення і профілактика правопорушень;

3) охорона і забезпечення громадського порядку;

4) виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, їх що зробили;

5) забезпечення безпеки дорожнього руху;

6) захист власності від злочинних посягань;

7) виконання адміністративних стягнень;

8) участь в наданні правової і соціальної допомоги громадянам, сприяння органам державній владі і їх посадовцям у виконанні покладених на них обов’язків.

Таким чином, завдання міліції достатньо різноманітні. Для їх виконання в структурі міліції створені наступні структурні підрозділи:

1) кримінальна міліція. Головне її завдання - виявлення і розкриття злочинів;

2) міліція суспільної безпеки. Завдання даного підрозділу - припинення і профілактика правопорушень, охорона громадського порядку;

3) транспортна міліція має функції, аналогічні кримінальній міліції;

4) державна автомобільна інспекція покликана забезпечити безпеку дорожнього руху;

5) міліція охорони здійснює функцію охорони власності від злочинних посягань;

6) спеціальна міліція зайнята охороною спеціальних об’єктів.

Ухвалою Кабінету Міністрів від 8 липня 1995 г, створена також кримінальна міліція у справах неповнолітніх. Крім того, законом передбачається також створення місцевої і судової міліції.

Як і інші органи виконавчої влади, міліція має строго ієрархічну структуру. Загальне керівництво міліцією здійснює Міністр внутрішніх справ України. У Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі і деяких крупних містах функціонують управління внутрішніх справ. У районах (містах) створені підлеглі управлінням відділи внутрішніх справ.

Міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана:

- забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

- виявляти, запобігати, припиняти і розкривати злочини;

- припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати виробництво у справах про них;

- виявляти причини і умови, які сприяють здійсненню правопорушень; брати участь в правовому вихованні населення;

- проводити профілактику злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких він встановлений, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

- виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання і адміністративні стягнення;

- розшукувати осіб, які ховаються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали без вісті;

- проводити криміналістичні дослідження;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху, здійснювати реєстрацію і облік автомототранспортних засобів;

- давати відповідно до законодавства дозволу на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин;

- контролювати виконання громадянами і посадовцями встановлених законодавством правил паспортної системи і міграційного законодавства;

- охороняти на договірних принципах майно громадян, колективне і державне майно;

- забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на засоби організацій або осіб, які їх проводять;

- виконувати інші обов’язки.

Для виконання покладених на міліцію завдань працівники міліції мають право:

1) вимагати припинення правопорушень;

2) перевіряти документи у підозрілих осіб;

3) затримувати підозрюваних в здійсненні злочинів; обвинувачених, що ховаються від дізнання; засуджених, таких, що ховаються від виконання покарання, і ряд інших категорій осіб;

4) складати протоколи про правопорушення;

5) проводити дізнання і розслідування злочинів;

6) здійснювати оперативно-розшукову діяльність;

7) перевіряти технічний стан автотранспортних засобів;

8) застосовувати заходи фізичної дії, спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Застосування даних заходів строго визначене і обмежене законом.

Міліція України формується на контрактній основі. На службу в міліцію приймаються громадяни України, по своїх моральних, ділових якостях, рівню освіти і фізичної підготовки здатні виконувати обов’язки працівників міліції.