6. Правовий статус суддів

Особливий правовий статус суддів визначається Конституцією України і Законом України "Про статус суддів" (15 грудня 1992 р.), в який 21 червня 2001 р. були внесені істотні зміни.

Судді - посадовці судової влади, наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції.

Суддя повинен бути неупереджений і незалежний від якого-небудь зовнішнього впливу. У своїй діяльності він зобов’язаний керуватися тільки законом. Через це, з одного боку, до суддів застосовуються деякі обмеження. Суддя не має права:

1) перебувати в політичній партії або профспілці;

2) брати участь в якій-небудь політичній діяльності (передвиборна агітація, мітинги і т.д.);

3) мати представницький мандат (наприклад, бути депутатом місцевої ради);

4) займати які-небудь інші оплачувані посади;

5) виконувати іншу оплачувану роботу, окрім наукової, викладацької і творчої.

З іншого боку, незалежність суддів забезпечується за допомогою правових гарантій їх діяльності, до яких належать:

1) недоторканність суддів. Без згоди Верховної Ради України суддя не може бути затриманий або арештований до винесення судом звинувачувального вироку;

2) відповідальність за неповагу до суду або судді;

3) забезпечення особистої безпеки суддів і членів їх сімей. Загроза або насильство відносно судді, посягання на його життя караються як злочини;

4) незмінність суддів. Судді посідають посаду безстроково, за винятком суддів Конституційного Суду і суддів, вперше призначених на посаду.

Відбір кандидатів на посаду судді здійснюється за наслідками здачі кваліфікаційного іспиту. Іспити проводять кваліфікаційні комісії суддів судів загальної юрисдикції і Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Уявлення про призначення суддів на посаду вносить Вищу раду юстиції.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснює Президент України. Все інші судді, окрім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.

7. Конституційний Суд України

Всі державні органи, органи місцевого самоврядування і їх посадовці, громадяни України, іноземні громадяни або піддані, особи без громадянства зобов’язані дотримувати і виконувати Конституцію України. Спеціальним органом забезпечення конституційної законності в Україні є Конституційний Суд України

Порядок формування, функціонування і компетенція Конституційного Суду визначаються розділом XII Конституції України і Законом України "Про Конституційний Суд України" (16 жовтня 1996 р.).

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України не входить в систему судів загальної юрисдикції і, відповідно, не розглядає конкретних кримінальних або цивільних справ, не є апеляційною, касаційною або наглядовою інстанцією для судів загальної юрисдикції. Він вирішує питання про відповідність законів і інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України і законів України.

Формування складу Конституційного Суду також відрізняється від формування інших судових органів. Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України, Верховна Рада і з’їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду. Суддя Конституційного Суду призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний термін. На спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду судді Конституційного Суду з свого складу шляхом таємного голосування обирають Голову Конституційного Суду (тільки на один трирічний термін).

Повноваження Конституційного Суду України:

1) рішення питань про відповідність Конституції України (конституційності): законів і інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України і законів України;

3) дача висновку про відповідність Конституції України діючих міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, які вносяться у Верховну Раду України для ратифікації;

4) дача висновку про дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про зсув Президента України з поста у порядку імпічменту.

Суб’єкти звернення в Конституційний Суд України:

1) з питання про конституційність нормативно-правових актів - Президент України; не менше 45 депутатів Верховної Ради України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

2) з питань відповідності Конституції України міжнародних договорів - Президент і Кабінет Міністрів України;

3) з питання про конституційність процедури імпічменту - Верховна Рада України;

4) з питання про офіційне тлумачення Конституції і законів України - необмежений круг суб’єктів, зокрема - громадяни України, іноземні громадяни і піддані, особи без громадянства, юридичні особи.

Конституційний Суд України ухвалює рішення, які обов’язкові до виконання на території України, остаточні і не можуть бути оскаржені.

Закони і інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю або в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або вступу до сили.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвали Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальний або моральний збиток, заподіяний фізичним або юридичним особам актами і діями, визнаними неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.