- •Методичний матеріал до самостійного вивчення Судова влада та правоохоронні органи в Україні
- •1. Загальна характеристика судової влади в Україні
- •2. Конституційні принципи правосуддя
- •3. Система судових органів України: поняття, структура
- •4. Порядок формування суддівського корпусу
- •Судова система України
- •5. Участь громадськості в здійсненні правосуддя
- •6. Правовий статус суддів
- •7. Конституційний Суд України
- •8. Система судів загальної юрисдикції
- •9. Порядок здійснення правосуддя. Рішення і вироки суду
- •10. Господарські суди України: система і повноваження
- •6.13. Виконавче виробництво
- •Система правоохоронних органів україни
- •1. Поняття і система правоохоронних органів в Україні
- •2. Система органів прокуратури України
- •3. Основні функції (повноваження) прокуратури України
- •4. Вища рада юстиції України
- •5. Правовий статус міліції України
- •6. Правовий статус Служби безпеки України
- •7. Адвокатура України
- •8. Нотаріат в Україні
Методичний матеріал до самостійного вивчення Судова влада та правоохоронні органи в Україні
1. Загальна характеристика судової влади в Україні
Судова влада в Україні - різновид і повноправна гілка державної влади. Зокрема, судові рішення ухвалюються і оголошуються судами ім’ям України і є обов’язковими для виконання на всій території України.
Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.
Правосуддя - це особливий вид державної діяльності, суть якої полягає в розгляді і дозволі кримінальних, цивільних і інших справ.
Правосуддя, на відміну від діяльності органів виконавчої влади, здійснюється в строго визначеній законом процесуальній формі.
Будучи гілкою єдиної державної влади, судова влада має властиві тільки їй ознаки. Діяльність органів законодавчої і виконавчої влади нерідко перетинається: наприклад, Кабінет Міністрів України - найвищий орган виконавчої влади - має право законодавчої ініціативи. Правосуддя ж в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами або посадовцями не допускається.
Органи виконавчої влади і їх посадовці мають строгу ієрархію: нижчестоящі органи і посадовці підпорядковані вищестоящим. На відміну від них посадовці судової влади незалежні і один від одного, і від будь-якого іншого, зовнішнього впливу. Судді підкоряються виключно закону.
Відмітною ознакою судової влади є також особливий статус її посадовців. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді і, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
На відміну від інших посадовців держави професійні судді посідають посади безстроково (окрім суддів Конституційного Суду України і суддів, що призначаються на посаду судді вперше). До кандидата на посаду професійного судді пред’являються особливі вимоги, несумісні з вимогами до кандидатів на інші державні посади (вища юридична освіта, досвід роботи у області права, здача кваліфікаційних іспитів). Суддя не має права суміщати свою професійну діяльність ні з якою інший, окрім наукової, педагогічної, творчої діяльності. Суддя не може бути членом політичної партії. Всі ці обмеження і вимоги покликані забезпечити справжню незалежність і безсторонність судді.
Діяльність судової влади контролюється особливим способом. Ніякі органи держави і їх посадовці не мають права втручатися у відправлення правосуддя, відміняти або змінювати вирок або рішення суду. Тому контроль тут носить внутрішній характер і здійснюється у вигляді апеляційного і касаційного розгляду справи вищестоящим судом.
Незалежність і високий авторитет суду - найважливіша ознака правової демократичної держави. Основне призначення судової влади - захист прав і законних інтересів індивіда від будь-яких проявів свавілля як з боку інших осіб, так і з боку державних органів.
2. Конституційні принципи правосуддя
Принципи правосуддя - це основні, керівні, почала відправлення правосуддя. Вони закріплені Конституцією України:
1) законність. Суть даного принципу полягає в тому, що судді при здійсненні правосуддя керуються тільки законом;
2) рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Даний принцип означає, що суд не встановлює привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, підлоги, соціальних, національних і інших відмінностей учасників судового процесу. Рішення суду повинне бути вільно від якої-небудь дискримінації;
3) забезпечення доведеності провини. Цей принцип заснований на презумпції невинності підсудного. Не він повинен доводити свою невинність, а суд зобов’язаний представити незаперечні докази його винності;
4) змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувач (у кримінальному процесі) або позивач (у цивільному процесі), з одного боку, обвинувачений або відповідач - з іншого боку мають рівні процесуальні можливості. Зокрема, вони можуть робити заяви, пред’являти докази, вимагати виклику свідків і т.д.;
5) підтримка державного звинувачення в суді прокурором. Звинувачення - завдання держави, а не потерпілого. Прокурор, діючи від імені держави, доводить необхідність застосування до підсудного кримінального закону;
6) забезпечення обвинуваченому права на захист;
7) гласність судового процесу і його повна фіксація технічними засобами. Суть даного принципу полягає в тому, що судове засідання (за винятком особливо обумовлених законом випадків) є відкритим для публіки;
8) забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом. Дане право надане будь-якому учаснику судового процесу з метою виключення судової помилки і ухвалення єдино вірного рішення;
9) обов’язковість рішень суду. Рішення суду, що вступило в законну силу, підлягає обов’язковому виконанню, як і рішення будь-якого іншого органу державної влади.
У судах окремих судових юрисдикції законом можуть бути встановлені також інші принципи судочинства.
