1.Лисиця звичайна

1.1 Морфологічна характеристика лисиці

У результаті проведених досліджень встановлено деякі морфологічні особливості лисиці Нижнього Подніпров’я. На цій території зустрічаються тварини трьох типів забарвлення: переважну частину складають особини з світло-червоним (39,4%) жовто-червоним (21,2%) та палевим (16,7%) загальним фоном забарвлення. Хрестоподібний рисунок у більшості випадків відсутній (59,1%) або невиразний (27,3%). Забарвлення душки та черева брудно-біле (30,3%) біле (27,3%) або сіре (22,7%). Хвіст має таке ж забарвлення як і хребет, білий кінчик більш-менш виразний (40,9%).

Діапазон мінливості екстер’єрних показників лисиці є досить значним. Довжина тіла самців (n=49) складає в середньому 742,5±11,86 мм, хвоста – 431,80±4,29 мм, вуха – 101,12±3,31 мм, стопи – 147,69±10,22 мм. У самиць (n=57) ці показники становили 691,31±13,18 мм, 419,52±9,42 мм, 100,64±3,01 мм та 158,14±10,33 мм відповідно. Як у самців, так й у самиць усі екстер’єрні ознаки, крім довжини хвоста, мають високий коефіцієнт варіації (Cv > 5) що вказує на значний ступінь індивідуальної мінливості. Перекривання лімітів морфологічних ознак в широкому діапазоні, не зважаючи на відмінності середніх ознак, не дозволяють визначати статеву належність особини.

Череп самців лисиці Нижнього Подніпров’я має відносно стабільні морфометричні ознаки. З 22 вивчених ознак лише за трьома коефіцієнт варіації перевищує 10До стабільних ознак черепа самців слід віднести 8 ознак, коефіцієнт варіації яких не перевищує 5Подібна картина спостерігається й у самиць з тими відмінностями, що найбільш мінливими є одна, а до стабільних відноситься 4 ознаки черепа. Статеві відмінності краніологічних ознак у лисиці (самці крупніше за самиць) чітко прослідковуються на 13 ознаках з 22 досліджуваних, які є статистично достовірними. Показники ознак самців перевищують відповідні показники самиць більше ніж на 2 за 20 з 22 ознак.

Встановлено, що уроджені відхилення формули зубної системи у цього хижака на території досліджуваного регіону спостерігаються досить рідко (12,7% випадків). Пошкодження зубів, зокрема поломка (17,8%) та ураження карієсом (16,4%) тісно пов’язані з віком тварин (чим більше вік тварин, тим вище кількість пошкоджених зубів).

1.2 Біотопічний розподіл лисиці

Вибір місця лисицею для норіння визначається в першу чергу захисними та ґрунтовими умовами. Захищеність нір лисиці знаходиться в безпосередній залежності від антропогенного впливу – чим більше засвоєна територія, тим частіше зустрічаються нори з високим та середнім ступенем захищеності.

В антропогенно-трансформованних ландшафтах в період розмноження лисиця може змінювати кілька нір. Нори, що відвідуються, збільшують в умовах значного антропогенного навантаження кількість придатних сховищ для виведення нащадків, чим покращують захисні умови угідь. В районі досліджень у більшості випадків нори є близькими за будовою навіть при різних ґрунтово-топографічних умовах.

Встановлено, що в районі досліджень лисиця використовує переважно складні нори, причому в степовій зоні кількість вихідних отворів не може слугувати критерієм для визначення віку нори. Взагалі будова нір і термін їх використання залежать від особливостей рельєфу, ґрунтових і гідрологічних умов території. Тому вивчення, картування й спостереження за норами лисиці є необхідною умовою для визначення запасів та раціонального використання ресурсів цього виду, а також виступає підґрунтям для визначення його біоценотичної ролі.