12. Самоконтроль та його розвиток в процесі самостійної роботи студенті.

Самостійна робота студента є однією з форм оволодіння навчальним матеріалом поза межами обов'язкових навчальних занять. Її спрямовано на закріплення теоретичних знань, отриманих студентами за час навчання, їх поглиблення, набуття і удосконалення практичних навичок та умінь щодо відповідної спеціальності.

Контроль над самостійною роботою студента здійснює викладач. Він визначає обсяг і зміст самостійної роботи, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, аналізує результати самостійної навчальної роботи кожного студента. Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинне передбачати й засоби самоконтролю (тести, пакет контрольних завдань тощо).

Самоконтроль самостійної роботи студентів з кожної дисципліни навчального плану повинен бути спрямований на:

системність знань та засобів навчання;

• володіння розумовими процесами;

• мобільність і критичність мислення;

• володіння засобами обробки інформації;

• здатність до творчої праці.

Самоконтроль – це вміння критично ставитись до своїх вчинків, дій, регулювати свою поведінку і керувати нею. Самоконтроль є важливим компонентом організації самостійної діяльності студента в умовах навчання. Такий вид контролю, як тестування, добре пристосований для самоконтролю. Виділяють кілька груп тестів:

1) тести з відповідями для вибору різних видів:

- тести-розпізнавання, які вимагають альтернативної відповіді («так» або «ні», «згодний» або «незгодний» тощо);

- тести-розрізнення, містять варіанти відповідей, з яких треба вибрати один або кілька;

- тести-завдання, де маючи умову завдання і потрібні дані, студент вибирає правильний з наведених варіантів відповіді;

2) тести, що не містять еталонів (варіантів відповідей):

- тести-підстановки, в яких у завданнях пропущенні деякі складові - слова, елементи схем, графіків тощо і студент повинен заповнити пропуски;

- конструктивні тести не містять підказок і варіантів відповідей, студент самостійно конструює відповідь;

- тести-завдання, де, маючи умову завдання і потрібні дані, студент сам повинен дати однозначну правильну відповідь;

- тести-процеси, призначені для перевірки підготовленості студентів до розробки змісту й послідовності різних процесів.

13. Психологічні особливості студентської групи, її структура та розвиток.

Студентська академічна група є основним первинним колективом у системі колективу вузу. Студенти групи - члени однієї й тієї ж профспілкової організації Тому поряд з керівником групи (старостою), що призначається деканатом, існують ще два керівники - профорг і заступник старости. Психологічний статус студента в групі пов'язаний з його навчальною активністю, що являє собою інтегральну характеристику, що включає активність студентів на семінарах, мотиви й ефективність його діяльності, відношення до навчання й ін. Однієї з важливих цілей студентського колективу є сприяння підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, вплив на формування необхідних для цього особистих якостей. Студентський колектив характеризується спрямованістю на оволодіння професією, спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності, наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи, відношенням членів колективу до обраної професії як покликанню, певним рівнем згуртованості. У структурі взаємин у студентському колективі можна виділити кілька сфер: офіційну, суспільно-політичну й побутову, а також їхній невід'ємний аспект-систему особистісних психологічних відносин. Офіційні взаємини визначаються уставом вузу, загальними й частками положеннями про вузи. Суспільно-політичні взаємини пов'язані з контактами студентів у період проведення різних зборів, диспутів, бесід, на вечорах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях і т.д. Побутова сфера взаємин теж досить важлива, оскільки багато студентів живуть із рідні і близькими, мають друзів і часто з ними зустрічаються. Суспільна думка колективу включає інтелектуальні, емоційні й вольові компоненти, різні судження й виражає відношення людей до певним, що зачіпає їхні інтереси питанням, явищам. Воно може проявлятися у формі оцінки, бажання, схвалення, осуду, вимоги й т.д. Думки в колективі виникають у процесі обговорення цілей і завдань діяльності, суспільних подій і т.д. Колективний настрій — це спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної й індивідуальної роботи. У колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція на навколишні події, у той час, як у суспільному думок головним є глибина усвідомлення користі й необхідності колективних справ, усередині колективних відносин. Професійна спрямованість студентського колективу - це система обще групових потреб, цілей, мотивів, інтересів, цінностей, що характеризують його готовність вирішувати завдання підготовки фахівця вищої кваліфікації цілком певного профілю.

Основною метою соціально-психологічного аналізу являється вивчення процесів, які відбуваються в житті групи й свідчать про її розвиток. Групова динаміка – це сукупність процесів, які одночасно відбуваються в групі на протязі якогось відрізку часу і відображають її рух від стадії до стадії, тобто розвиток. Найважливішими серед являються процеси утворення малих груп; лідерства; прийняття групових рішень; утворення колективу. Одним з важливих параметрів функціонування групи є групові норми. Це певні правила, відпрацьовані й прийняті групою. Поведінка членів групи здійснюється відповідно до групових норм, які виконують регулятивну функцію щодо діяльності групи. Норми тісно пов'язані з цінностями, бо всякі правила формулюються тільки на підставі відпрацювання певного ставлення до соціальних явищ, що зумовлене місцем групи в соціальному середовищі, її досвідом в організації певної діяльності.

Формальна структура студентської групи – це зовнішні комунікативні зв'язки за допомогою яких здійснюється спілкування людей в навчанні та інших різновидах діяльності. Головними особливостями такої структури є:

- поділ праці та спеціалізація функцій;

- ієрархія посад;

- наявність системи координації дій;

- встановлення постійних комунікацій та способів передачі інформації.