10. Професійне становлення студента як фахівця з вищою освітою.

Особистість-склад. З розвитку відношень до навколишнього світу, інших людей і до самої себе.

Загальні тенденції становлення особистості як майбутнього фахівця в умовах навчання у ВНЗ:

1 – Соціалізація особистості(особ.) майбутнього фахівця є багатоаспектним явищем і детермінована низкою соціокультурних чинників: атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості довузівського освітньо-виховного процесу; навчальний процес у ВНЗ.

2 – у продовж навчання відбуваються суттєві зміни в структурі самосвідомості студента: заверш.процес професійного самовизначення, що відображається в змісті та структурі «Я-концепції». На цій основі усвідомлення професійної моделі формується «Я-ідеальне» майбутнього фахівця.

3 – Вдосконалюються, набувають «профес.характеру» психічні процеси і стани, збагачується життєвий і професійний досвід, розв.необхідні проф..здібності.

4 – підвищується почуття обов’язку ф відповідальності, самостійність і самоконтроль.

5 – зростає рівень домагань студента в сфері майб.професії, формуються мотиви проф..самоствердження і самореалізації;

6 – показником ефективності навч.процесу у ВНЗ педагогічного спрямування є соціальна, духовна й професійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його «Я», психологічна готовність випускника до реалізації проф..-педагогічних функцій.

Ключові моменти, які складають основу розробки моделі випускника ВНЗ:

1. забезпечення якості підготовки (її відповідність тенденціям розвитку ринку праці, необхідність підготовки з нових спеціальностей, оволодіння сучасними технологіями та широким спектром додаткових знань);

2. орієнтація на гуманістичну складову (прагнення гуманізувати індивідуалістичні, прагматичні настанови шляхом, як усебічного розвитку особистості, так і формування її соціальних якостей);

3. взаємозв’язок фундаментальної спрямованості підготовки й орієнтації на професійну діяльність і тісний зв’язок із практикою;

4. реалізація випереджальної підготовки (врахування прогнозованих перспектив розвитку країни);

5. спрямованість на адаптивність, (гнучкість реагування на попит).

Завдяки зазначеним способам оптимізації навчання у вищій школі, з’являється можливість такої підготовки фахівців, яка дозволить максимально зблизити цілі суспільства й особистості.

Наслідком професійного зростання особистості майб.фахівця є фахова компетентність:

• ґрунтовними знаннями іх загальноосвітніх і фахових дисциплін;

• володіння уміннями і професійною технологією;

• здатність мобілізувати в професійній діяльності знання і вміння, використовувати узагальнені засоби виконання дій при вирішенні професійних завдань.

11. Методологічні аспекти методики викладання психології.

Процес теоретичної і практичної психологічної підготовки доцільно будувати за такими принципами:

– при складанні структури і змісту навчальних занять орієнтуватися на особистісну спрямованість студентів щодо психологічної підготовки;

– для цілісної і багатомірної підготовки студентів розглядати психологічні питання на трьох рівнях: психічному (психофізіологічному), особистісному і духовному;

– спрямувати психологічну підготовку студентів на два основні напрямки: саморозвиток (зокрема розвиток психічних здібностей) і розвиток практичного досвіду, який пов’язаний із подальшою професійною діяльністю;

– замінити класичні лекції на лекції-бесіди, лекції-діалоги, лекції-консультації, лекції-візуалізації, проблемні лекції, лекції із запланованими помилками. Семінарські заняття повністю замінити на практичні;

– самостійну роботу студентів організовувати на основі пошуку і розробки ними практичних питань творчого характеру. Створити умови для самостійної роботи студентів: факультативи, або інші форми додаткових занять.

Практичні заняття слід будувати за такою структурою:

1. Техніка проведення вступних занять (методика знайомства зі студентами на вступному занятті з налаштуванням на позитивну взаємодію; побудова і активізація умов довіри, поваги, почуття рівності, підтримки, любові, відповідальності, радості, цінування одне одного і визнання унікальності, честі і гідності, гарного настрою, відчуття задоволення від співпраці на заняттях).

2. Самоорганізація особистості (корекція і налаштування системи ціннісних орієнтацій; корекція ментально-емоційних станів особистості: надмірні хвилювання, або навпаки, страх, бар’єри тощо).

3. Розвиток психічних здібностей (розвиток інтуїції, емпатії, робота з підсвідомістю, релаксація, самоконтроль).

4. Психологія індивідуальної і групової роботи зі студентами (техніка ведення індивідуальної бесіди та роботи з аудиторією з використанням методів НЛП, "сонастрой", тренування упевненої поведінки (необхідних якостей)).

5. Соціально-психологічна робота з групою студентів (соціально-психологічні ігри, тренінги, психологічні вправи, спрямовані на поліпшення групового настрою, психологічного клімату, дружньої і доброзичливої атмосфери спілкування, підвищення згуртованості, почуття цінності одне одного, корекції негативних проявів у групі).

6. Психологія організації навчання (психологія винайдення і розробки альтернативних, нестандартних, нетрадиційних методів викладання навчальних дисциплін).