61. Предмет, мета та завдання курсу методики викладання психології.

Мета - дати студентам уявлення про особливості і принципи діяльності викладання психології, сформувати в них методичні уміння і навички, необхідні для викладання психології у вищій школі.

Завдання

• оволодіння психолого-педагогічним, методологічним і загальнокультурним змістом, необхідним для викладання «Психології» у різних навчальних закладах;

• освоєння різних форм навчальних занять і методики їхнього проведення;

• одержання умінь розробки методичних, дидактичних і інших психолого-педагогічних матеріалів, необхідних для викладання психології;

• стимулювання творчого самовираження студентів.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати: психологію навчання і навчальної діяльності; теорію і методику навчання; особливості організації навчання дорослих; специфіку викладання у вузі; методику викладання психології

вміти: розробляти і проводити різні форми навчальних занять; використовувати активні методи навчання; ефективно організовувати педагогічне спілкування

62. Своєрідність викладання психології на сучасному етапі.

Специфічними рисами викладання психології на сучасному етапі є:

1. існування головного об’єкта – психіки – у множині різних проявів (наприклад, індивідуальний світ людини існує водночас в декількох просторах – індивідуальному, соціальному, феноменологічному, природному) у віковому розрізі;

2. багатозмістовність предмета (від елементарного акту сприймання до актів перетворення однією людиною світової історії та культури);

3. мінливість, неможливість повної фіксації в будь-якому стані, відносність будь-якої сталості, яка внутрішньо реалізується через безліч динамічних процесів і тенденцій розвитку;

4. полідетермінованість – у будь-якого явища або психологічного факту існує складна система детермінант як індивідуального, так і соціально-історичного рівня;

5. пристрасність – і виникнення, і вивчення будь-якого факту містить не лише суто пізнавальний аспект, а ї ґрунтовну афективну складову, яка стосовно психологічних об’єктів здатна повністю змінити їх природу; це обумовлено тим, що об’єкт психологічного дослідження є водночас суб’єктом, який активно реагує на впливи, певним чином взаємодіє з експериментальною ситуацією, характеризується різними психічними станами в конкретних обставинах, на тих чи інших етапах життєвого шляху, в різні періоди своєї діяльності;

6. “голографічність” – будь-який акт психічного життя “втягує” в своє існування всі механізми і складові не лише психіки, в її онто- та філогенетичному ракурсах, а й надбань людської цивілізації, її культурно-історичного розвитку;

7. особистісно-діяльнісна репрезентованість і взаємодетермінованість – тобто існування більш-менш стійких структур особистості, які формуються в діяльності і водночас визначають цю діяльність; цю особливість можна трактувати і ще ширше, а саме – будь-яке явище є водночас і процесом, і результатом, і умовою, і засобом, і структурним елементом, і певнім результатом;

8. багаторівневість, що обумовлюється інтеграційними тенденціями, механізмами системотворення, включення одного і того ж психологічного факту в численні системи різного рівня інтегрованості, що за механізмом системної проекції може принципово змінювати його власні якості, тощо.