- •Психологія вш як галузь психологічної науки, її предмет, основні категорії та завдання.
- •Завдання методики викладання як фахової дисципліни
- •Спрямованість особистості студента.
- •Психологічна характеристика студентського віку як пізньої юності або ранньої дорослості.
- •Особливості психологічного матеріалу як об’єкту викладання і засвоєння.
- •Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.
- •Структура наукового психологічного знання, його компоненти.
- •Розвиток професійної мотивації студентів в процесі навчання у внз.
- •Професійне становлення студента як фахівця з вищою освітою.
- •Методологічні аспекти методики викладання психології.
- •Самоконтроль та його розвиток в процесі самостійної роботи студенті.
- •Психологічні особливості студентської групи, її структура та розвиток.
- •Принцип детермінізму у викладанні психологічних знань, його сутність та шляхи реалізації.
- •Пізнавальні інтереси як мотив поведінки студента у сучасній психології.
- •Освіта як система, її характерні особливості. Управління системою освіти, його види.
- •Принцип розвитку психіки в діяльності і його забезпечення при поясненні психологічного матеріалу.
- •Методи індивідуального психологічного впливу в процесі надання допомоги.
- •Психологічний аналіз функцій управління системою освіти.
- •Роль наочності у викладанні психології, методика викладання, її види.
- •Бесіда як технологія роботи психолога в практиці.
- •Студент як суб’єкт навчально-професійної діяльності.
- •Особливості педагогічної діяльності викладача психології.
- •Психотерапевтичні методи управління стресом у навчальній діяльності (прогресивна релаксація, аутогенне тренування, метод систематичної десенсибілізації).
- •Розвиток творчого потенціалу студентів як майбутніх фахівців.
- •Демонстраційний експеримент з психології, його особливості і методика проведення.
- •Основні принципи гештальттерапії. Особливості розвитку особистості в гештальттерапії.
- •Показники та психологічні передумови успішності студентів у навчально-професійній діяльності.
- •Характеристика словесних методів викладання психології.
- •Індивідуальна та групова психокорекція у сучасних напрямах психології.
- •Мета, завдання та зміст виховання студентської молоді.
- •Характеристика образотворчої наочності з психології, методика їх використання.
- •Інноваційні психотехнології розвитку особистості.
- •Психологічні теорії становлення особистості та аналіз відповідних функцій виховання.
- •Прийоми активізації пізнавальної діяльності студентів на заняттях з психології.
- •Гуманістично спрямовані напрями у психології розвитку особистості.
- •Психологічна характеристика основних напрямків реалізації функцій виховання студентів.
- •Психолого-педагогічна необхідність контролю знань з психології, його функції.
- •Клієнт-центровані напрямки у психології розвитку особистості.
- •Психологічний аналіз комунікативної педагогічної взаємодії.
- •Види опитування на заняттях з психології, методика його проведення.
- •Роль ціннісних орієнтацій та особливості їх вивчення для розвитку особистості.
- •Діалогічне спілкування як умова ефективної педагогічної взаємодії.
- •Вимоги та основні етапи підготовки лекції з психології.
- •Актуальні проблеми внутрішніх конфліктів та їх вивчення.
- •Педагогічний конфлікт, причини його виникнення та особливості.
- •Методологічні аспекти викладання вікової психології.
- •Особистісні передумови виникнення конфліктів в студентському віці. Конфліктність та конфліктні форми поведінки.
- •Умови попередження та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.
- •Індивідуальна робота із студентами: зміст та особливості організації.
- •Проблема рушійних сил поведінки людини у психоаналітичних концепціях.
- •Психологічний аналіз педагогічного професіоналізму діяльності викладача внз.
- •Адаптація та дезадаптація: особливості та причини.
- •Психологічний аналіз професіоналізму особистості викладача вш.
- •Методологічні аспекти викладання педагогічної психології.
- •Організація діяльності викладача психології (види, етапи).
- •Авторитет викладача вищої школи, його складові та умови забезпечення.
- •Методологічні аспекти викладання історії психології (мета, завдання, принципи).
- •Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування в рамках сучасної освіти.
- •Предмет, мета та завдання курсу методики викладання психології.
- •Своєрідність викладання психології на сучасному етапі.
- •Загальнонаукові принципи викладання психології.
- •Принципи особистісно-орієнтованого викладання психології.
- •Принципи кредитно-модульної системи у викладанні психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання педагогічної психології. Змістові пріоритети у викладанні педагогічної психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання загальної психології. Змістові пріоритети у викладанні загальної психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання вікової психології. Змістові пріоритети у викладанні вікової психології.
- •Предмет, мета та завдання методики викладання історії психології. Змістові пріоритети у викладанні історії психології.
- •Лекції із психології та методика їх проведення.
- •Практичні заняття із психології та методика їх проведення.
- •Семінарські заняття із психології та методика їх проведення.
- •Лабораторні заняття із психології та методика їх проведення.
- •Самостійна робота студентів при вивченні курсу психології.
- •Індивідуальна робота із студентами: зміст та особливості організації.
- •Поняття про методи викладання, методику і технологію викладання. Загальна характеристика методів викладання.
- •Характеристика словесних методів викладання психології.
- •78. Характеристика наочних методів викладання психології. Вимоги до використання наочності.
- •Характеристика практичних методів викладання психології.
- •Методи активного навчання у викладанні психології. Класифікації методів активного викладання психології
- •Технологія інтерактивного навчання у викладанні психології.
- •Технологія проблемного навчання у викладанні психології
- •Технологія програмованого навчання у викладанні психології.
- •Технологія модульного навчання у викладанні психології.
- •Технологія особистісно-орієнтованого викладання психології.
Проблема рушійних сил поведінки людини у психоаналітичних концепціях.
Родоначальником психоаналітичного напряму вивчення рушійних сил поведінки особистості – мотивації – є З. Фрейд. Він, досліджуючи проблему мотивації особистості, наголошував на несвідомій, інстинктивній її сутності. Його послідовник А. Адлер був автором теорії індивідуальної психології, який у дослідженні рушійних сил поведінки особистості особливо виділив соціальні детермінанти. Підґрунтям його теорії є розуміння сутності людської природи через соціальне ставлення до самого себе. Він стверджував, що прагнення до переваги є основою мотивації людини. Вся діяльність особистості, на його думку, спрямована на подолання відчуття своєї неповноцінності і зміцнення почуття переваги. Ним підкреслено, що почуття неповноцінності, або "комплекс неповноцінності", може суттєво уповільнювати розвиток і становлення особистості. Однак, помірне почуття неповноцінності буде спонукати індивідуума до самовдосконалення, а отже – до конструктивних змін і досягнень.
Одним із представників даного напрямку є К. Хорні. На відміну від З. Фрейда, який пояснював усі прояви особистості в основному біологічними факторами, вона прийшла до висновку про домінуючий вплив суспільства, соціального оточення на розвиток особистості. Вона наголошувала, що розвиток людини не визначається тільки уродженими інстинктам. Людина може змінюватися і продовжувати свій розвиток протягом життя. Домінуючими в структурі особистості є не інстинкти агресії чи лібідо, як у З. Фрейда, а несвідоме почуття тривожності, занепокоєння, що К. Хорні називала почуттям базальної тривоги.
Іншою ключовою постаттю у дослідженні мотивації в даному напрямку є Г. Мюррей, оскільки саме в його роботах були об'єднані погляди У. МакДаугалла і З. Фрейда. Він досліджував взаємодію особистості і соціального оточення. Потреба ним трактується як уроджена і стійка риса особистості. У своїх дослідженнях він виділив і описав 36 уроджених потреб особистості і визначив відповідні їм спонукальні умови, ситуації.
Заслугою Г. Мюррея є те, що суб'єкт ним розумівся як активний організм, який не тільки реагує на ситуацію, але її активно розшукує і створює. Тим самим був переборений глибинно-особистісний підхід до мотивації, при якому вся поведінка виводилася з диспозицій особистості.
Пізніше Д. Аткінсоном була створена теорія мотивації, відома як "модель вибору ризику", побудована на дослідженнях мотивації досягнення і індивідуальних розходжень цих мотивів. Вченим були також виділені особистісні диспозиції (стійкий мотив і узагальнена мотивація) і ситуаційні детермінанти (очікування і спонукальна цінність). Модель вибору ризику пояснює різні параметри мотивованої поведінки, і насамперед індивідуальні розходження у виборі ступеня труднощі завдань, що впливають на рівень домагань і самооцінку індивіда за допомогою прояву емоцій і усвідомлення власної компетентності.