26. Демонстраційний експеримент з психології, його особливості і методика проведення.

Демонстраційні експерименти в психології полягають у тому, що завдяки ним можна виразно продемонструвати екологічну поведінку особистості у змодельованій ситуації. Застосування методу демонстраційних експериментів у процесі викладання дисциплін екологічного циклу є надзвичайно ефективним, оскільки унаочнює екологічні проблеми та сприяє пошуку шляхів їх вирішення.

Демонстраційний експеримент є також сильним засобом впливу на мотиваційно-емотивну сферу особистості, оскільки є, з одного боку, досить яскравим та життєвим прикладом, а з іншого – показує роль окремої особистості у довкіллі. Після такого демонстраційного експерименту студенти починають усвідомлювати важливість особистого внеску у розвиток довкілля, а також особисту відповідальність за його руйнування.

У свою чергу демонстраційні експерименти поділяються на природні та лабораторні. Безумовно, що ці експерименти можуть бути як суто демонстраційними, так і дослідницькими, у залежності від мети, з якою вони застосовуються.

Демонстраційний експеримент в психології базується на наступних психолого-дидактичних принципах.

1. Демонстраційний експеримент у психології та у інших дисциплінах екологічного циклу є засобом формування уявлень про наслідки діяльності людини у довкіллі, а також засобом формування уявлень про вплив елементів довкілля на людину та взаємодію і взаємовплив людини і довкілля.

2. Предметним змістом демонстраційного експерименту є імітація ситуації (лабораторний експеримент) або ж демонстрація у реальному житті (природний експеримент) взаємодії людини і довкілля.

3. Метою демонстраційного експерименту є формування уявлень про наслідки поведінки людини у довкіллі та про особливості взаємовпливу людини і навколишнього середовища, що, у свою чергу, сприяє пошуку ефективних шляхів вирішення екологічних проблем, які виникають через деструктивну поведінку людини.

27. Основні принципи гештальттерапії. Особливості розвитку особистості в гештальттерапії.

Гештальт– сучасний напрям в екзистенціальний психотерапії. Сьогодні гештальт виявляє свій потенціал і можливості бути ефективно використаним не тільки в психотерапії, а також в педагогіці, освіті, бізнесі, мистецтві.

Гештальт терапія — напрям психотерапії, основні ідеї та методи якого розробив Ф.Перлз. Творець гештальт підходу вважав гештальт терапію одним з трьох сучасних напрямів, разом з екзистенціальним аналізом Л. Бінсвангера і логотерапією В. Франкла. Її базова ідея заснована на здатності психіки до саморегуляції, на творчому пристосуванні організму до навколишнього середовища та на принципі відповідальності людини за всі свої дії, наміри, очікування. Основна роль терапевта полягає в тому, щоб фокусувати увагу клієнта на усвідомленні того, що відбувається, обмеженні спроб інтерпретувати події, увазі до відчуттів-індикаторів потреб, власній відповідальності клієнта як за реалізацію, так і за заборони на реалізацію потреб. Окремі гештальт терапевти вважають, що при правильній постановці гештальт терапія на відміну від психоаналізу не викликає опору клієнта.

Гештальт терапія виникла в кінці 1920-х років в Німеччині. Її творець – Фріц Перлз – починав свою практику як психоаналітик, поява гештальт терапії була пов'язана з його незадоволеністю жорсткими психоаналітичними рамками, що обмежують творчість терапевта.

Гештальт терапія фокусує увагу людини на усвідомленні процесів що протікають в «тут і тепер», в кожен момент сьогодення; гештальт терапія розвиває усвідомленість, відповідальності та відновлює здібність до переживання своїх емоцій і відчуттів, поки дуже часто цензурованих західною культурою. Вона розвиває цілісний образ людини в п'яти сферах її життя: фізичній, емоційній, інтелектуальній, соціальній та духовній.

1-фізична. Включає всі аспекти матеріального та фізичного життя людини (матеріальне благополуччя, фізичне здоров'я, сексуальна зрілість).

2-емоційна. Сфера емоційних переживань, відчуття (любов, радість, смуток, захоплення.) здатність до їх виразу та розуміння.

3-раціональна. Здібності до раціонального мислення, планування, аналізу, здібності до творчості, уміння передбачати та створювати себе, навколишній світ.

4-соціальна. Відносини з іншими людьми, (друзями, колегами, близькими) культурне оточення, весь комплекс соціальних відносин людини.

5-духовна. Місце та знання людини про саму себе, навколишній космос. Знання законів життя, духовні цінності та сенси, на які опирається людина.

Гештальт підхід прагне не просто до пояснення причин наших труднощів, а до дослідження нових шляхів їх вирішення. Не просто відповідає на питання «Чому це у мене так відбувається?», а вважає за краще мобілізуючу зміну питання: «Як я можу це змінити?»

Відомий гештальт терапевт Серж Ґінґер в своїй книзі «Гештальт – терапія контакту» описує гештальт підхід таким чином: «Важливе не те, що з мене зробили, а те, що я сам роблю з тим, що з мене зробили».