21. Бесіда як технологія роботи психолога в практиці.

Процес надання допомоги у виборі чи зміні професії, працевлаштуванні, перенавчанні відбувається шляхом:

• встановлення взаємовідносин довіри і прийняття;

• забезпечення належної динаміки стосунків, що веде до усвідомлення

• та можливого розв'язання проблем клієнта;

• зняття психологічних бар'єрів;

• визначення й використання можливостей впливу на клієнта.

Бесіда найбільш сприятлива, а часто навіть єдина можливість переконати людину в обґрунтованості їх спільної з консультантом позиції, щоб сам клієнт з нею погодився і підтримав її. Оскільки бесіду не завжди можна повторити, необхідно повністю використати надану можливість.

Під час проведення психологічної бесіди виділяють декілька етапів, що мають досить умовний характер, без чітких меж, а тому консультант може реалізовувати мету декількох етапів одночасно.

Ефективно впливати на процес бесіди можуть такі риторичні прийоми:

• приклади, деталі;

• порівняння;

• повторення;

• пояснення;

• заяви (типу «ми завжди про це пам'ятаємо»);

• провокування («Було б добре, якби Ви швидко прийняли рішення»; «Було б краще, якби ми вже сьогодні прийняли рішення щодо Вашої проблеми» тощо);

• відстрочення (викликавши інтерес і допитливість клієнта, відповідь на запитання дається не відразу, внаслідок чого складається напружена ситуація);

• гра слів;

• допоміжні фрази («Якщо Ви хочете почути мою думку...»);

• попередження заперечень (наперед відводяться заперечення типу «Є люди, які кажуть, стверджують...»);

• риторичні запитання (типу «Адже наша думка з даного питання однакова?»).

Основними засобами установлення оптимального контакту з клієнтом, нейтралізації комплексів і зняття психологічних бар'єрів можуть бути:

• зручне приміщення, що виключає проникнення зовнішніх подразників (наявність сторонніх осіб, шуму тощо);

• комфортна міжособистісна дистанція;

• вияви уваги;

• звернення до клієнта тільки на ім'я та по батькові;

• використання фраз однодумності й займенника «ми»;

• демонстрація радості й доброзичливості при спілкуванні;

• демонстрація поваги до особистості клієнта;

• використання в бесіді з клієнтом особливостей його мови;

• емоційна підтримка клієнта.

У результаті використання вищезгаданих засобів між клієнтом і консультантом створюється атмосфера психологічної спільності й взаєморозуміння. Клієнт, у свою чергу, підсвідомо починає сприймати консультанта як психологічно близьку людину і стає прихильним до нього.

22. Студент як суб’єкт навчально-професійної діяльності.

Факт вступу у ВУЗ зміцнює віру молодої людини в свої сили і здібності, породжує надію на цікаве життя. Разом з тим на 2-му і 3-му курсах нерідко встає питання про правильність вибору вузу, спеціальності, професії. До закінчення 3-го курса повністю вирішується питання про професіональне самовизначення. Нерідко професійний вибір людини визначають випадкові фактори. Вища освіта здійснює величезний вплив на психіку людини. За період навчання у вузі, при наявності сприятливих умов у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Для успішного навчання у вищому навчальному закладі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, а саме сприйняття, уявлення, ерудованості, широким колом пізнавльних інтересів. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, охайності, старанності в навчальній діяльності.

За період навчання формуються і розвиваються такі нові якості особистості:

•Зрілість

•Рішучисть

•Здатність до захоплення

•Оптимізм

•Самостійність

•Прямолінійність

•Критичність і самокритичність. Самооцінка протирічна, що викликає внутрішню невпевненість.

•Скептичне, критичне, іронічне відношення до викладачів і режиму учбового закладу.

•Зберігаються максималізм і критичність, негативне відношення до думки старших

•Вершина інтелектуальних і пізнавальних можливостей

•Приняття відповідальних рішень: вибір і оволодіння професією, вибір стилю і свого місця у житті

•Вибір супутника життя, створення своєї власної сім’ї, активність у сексуальній сфері

В цілому розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста з вищою освітою відбувається в ряді напрямків:

•закріплюється ідейна переконаність, професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності;

•підвищується почуття обов’язку, відповідальність за успіх в професійній діяльності,

•зростають критерій особистості в галузі своєї майбутньої професії;

•на основі інтенсивного передавання соціального та професійного досвіду та формування необхідних якостей зростають загальна зрілість та стійкість особистості студента;

•зростає питома вага самовиховання студента в формуванні якостей, досвіду, необхідних йому як майбутньому спеціалісту;

•закріплюються професійна самостійність та готовність до майбутньої практичної діяльності.