Т 1 УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Лекція 1

УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

План

1. Населення, площа, адміністративно-політичний статус українських земель.

2. Економічне життя України на початку хх ст.

3. Політизація національно-визвольного руху. Виникнення політичних партій. Російська революція 1905 р. Та її вплив на Україну.

Населення, площа, адміністративно-політичний статус

українських земель

На початку ХХ ст.. українські землі входили до складу Австро-Угорської та Російської імперії. Загальна площа суцільного масиву земель, заселених переважно українцями, становила понад 739 тис. кв. км. Кількість населення на цих територіях у 1914 р. сягала 46 млн. чол..: з них 32, 6 млн. становили українці.

Більшість земель, населених переважно українцями, перебувала у складі Російської імперії. Це насамперед територія 9 губерній: Волинської, Катеринославської, Київської, Подільської, Полтавської, Таврійської, Харківської, Херсонської і Чернігівської. Цю територію умовно називають Наддніпрянською Україною. Українські губернії не становили єдиної адміністративної цілісності: кожна з них управлялася губернатором, якого призначав російський імператор.

Решта українських земель, розташованих на захід від р. Збруч, були під владою Австро-Угорщини. Галичина, яка поділялася на Східну, переважно українську за складом населення і Західну, переважно польську. Північна Буковина входила до складу Герцогства Буковина. Закарпаття, яке безпосередньо входило до Угорщини. Загалом у Західній Україні мешкало 4,8 млн. саме українців.

Економічне життя України на початку хх ст.

На початку ХХ ст. економічне життя в Україні було достатньо бурхливим, особливо це стосувалося тієї частини земель, які входили до Російської імперії. Там продовжувався процес індустріалізації, який почався у другій половині ХІХ ст.

В Україні утворилися чотири промислові райони, які мали загальноросійське значення: Донецько-Придніпровський вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий та Південно-Західний цукровий. Промислові підприємства цих районів виробляли значну частину вугілля, коксу, залізної руди, чавуну, сталі та прокату, залізничний рейок, ртуті, цукру. Україна була частиною загальноросійського ринку, і її промисловий розвиток сприяв економічному поступу всієї імперії.

Але, процес індустріалізації був достатньо однобічний, більшість підприємств була орієнтована на переробку сировини та продукції сільського господарства.

Порівняно з Наддніпрянщиною, економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний характер. Політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих частин самої імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин. Стан господарства мав колоніальний характер. В тих умовах склалася галузева спеціалізація. Господарство Західної України було аграрним. Земля оставалася у власності австрійських поміщиків, яким було байдуже щодо до розвитку українських земель. Зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, воно розвивалося переважно прусським шляхом. Кількість сільської буржуазії становила 11% в Галичині та 8% - на Буковині.

Промисловість залишалася відсталою, з надзвичайно низькими темпами розвитку. Провідними галузями були добувна та переробна. З’явилася нафтодобувна, деревообробна, харчова промисловість. Зосереджувалася в районі Дрогобичу та Борислава, на поч.. ХХ ст.. давала 5% світового видобутку нафти. Важкої промисловості майже не існувало. В промисловості панував іноземний капітал. Порівняно з російськими українськими землями, економіка Західної України була відсталою. Економіка носила яскраво виражений колоніальний характер.

Соціальна структура населення залежала від колоніального характеру економіки. Буржуазія та пролетаріат були практично відсутні, що негативно впливало на загальний соціально-економічний розвиток всього регіону.

Перша економічна криза 1900 – 1903 рр., яка охопила економіку Російської імперії дуже негативно вплинула на українську промисловість. Традиційними галузями української промисловості були вугільна, металургійна та металообробка. На цих галузях криза дуже сильно вплинула.

Наслідками економічної кризи стали: спад виробництва, зачинення багатьох підприємств та шахт, поява великої кількості безробітних. Але, головним наслідком був дуже низький рівень життя основної маси населення і, як слідство, велика соціальна напруженість у суспільстві.

Виникла висока можливість соціального вибуху. Потрібні були буржуазні реформи, які мали сприяти подальшому капіталістичному розвитку країни; які мали подолати економічну кризу; знизити соціальну напругу суспільства. Ініціатором нових реформ став прем’єр-міністр Російської імперії П. А. Столипін.

Столипінська аграрна реформа 1906 р., прискорила розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві. Сільське господарство мало піти фермерським шляхом розвитку. В Україні реформа була найбільш успішною. Зросли посівні площі, валовий збір зернових, товарність сільського господарства. Україна стає джерелом хлібовиробництва усієї Російської імперії.

Аграрна реформа Столипіна сприяли закріпленню ринкових відношень на селі, формуванню численного прошарку заможних селян. Найбільшого поширення реформи набули в Україні, де суттєво зросла кількість індивідуальних селянських господарств. Разом з тим реформа не змогла розв’язати проблем, існуючих в аграрному секторі.

Новий економічний зріст почався з 1910 р. Промислове виробництво зросло на 10%. 1913 рік став найвищою точкою економічного розвитку Російської імперії напередодні Першої світової війни. Передвоєнне економічне піднесення було коротким, але інтенсивним. Величезні інвестиції сприяли розбудові важкій промисловості, яка стала базою для цілого ряду потужних монополій. Разом з тим українські землі залишалися аграрно-індустріальними, як і сама Росія.

Промисловість західноукраїнських земель, які входили до Австро-Угорщини, зберігала свій кустарно - ремісницький характер. Характер розвитку земель залишався аграрним, як сама австрійська імперія.