Характеристика комунікаційних мереж

Критерії оцінки	Базові типи мереж
	Ланцюгова	Y-мережа	Розкладена	Кільцева	Повного взаємозв’зку
1. Швидкість передавання повідомлення	середня	середня	велика	мала	велика
2. Точність повідомлення	висока	висока	висока	низька	середня
3. Ймові рність наявності лідера	середня	середня	висока	відсутня	відсутня
4. Моральний стан підлеглих	середній	середній	низький	високий	високий

Питання 4. Управління комунікаційними процесами

Управління комунікаційними процесами в організації включає:

• пошук та визначення перешкод на шляху до ефективної комунікації;

• розробку і реалізацію способів усунення таких перешкод і підвищення ефективності комунікаційних процесів.

Існує багато факторів, що перешкоджають здійсненню ефективної комунікації, основними з яких є:

1. Фільтрація. Коли робітник говорить те, що бажає почути його керівник. Фільтрація є функцією: а) конфлікту між сферами компетенції; б) конфлікту інтересів і потреб відправника і одержувача повідомлення; в) висоти структури організації (чим вище рівень управління, тим більше умов для фільтрації); г) отриманого досвіду попередніх негативних комунікацій.

2. Вибіркове сприйняття. Одержувач краще сприймає ту інформвацію, яка відповідає його потребам, мотивації, досвіду та іншим особистим характеристикам.

3. Семантичні бар’єри. Однакові слова мають різне значення для різних людей. Вік, освіта, культурне середовище – три найбільш важливих фактора, які впливають на значення слів, що використовуються в процесі комунікаціїй.

4. Поганий зворотній зв’язок.

5. Культурні відмінності (розбіжності) між відправником і одержувачем інформації.

6. Інформаційні перевантаження. Вони виникають внаслідок неефективного розподілу повноважень між керівниками і винконання ними функцій, які не властиві їх рівню управління.

Основними методами, що допомагають вирішувати такі проблеми, є:

1. регулювання інформаційних потоків (поділ проблем на такі, що вирішуються менеджером, і такі, що можуть бути делеговані підлеглим);

2. удосконалення зворотнього зв’язку;

3. використання емпатії. Емпатія – це спроможність поставити себе на місце співбесідника, врахувати його почуття, ососбливості характеру тощо;

4. заохочення взаємної довіри;

5. спрощення мови повідомлення;

6. розвиток здібностей ефективно слухати.

Контрольні запитання

1. Яке місце займають комунікації в управлінському процесі? Які основні елементи комунікацій?

2. Дайте характеристику основним етапам комунікаційного процесу.

3. За допомогою яких методів і засобів можуть здійснюватися комунікації? Охарактеризуйте їх переваги і недоліки.

4. Які види комунікацій використовуються в організації?

5. Визначіть основні переваги різних видів комунікаційних мереж.

6. Визначіть основні фактори, які перешкоджають ефективній комунікації.

7. За допомогою яких управлінських засобів можна підвищити ефективність комунікацій?

Тема 9. Відповідальність і етика в менеджменті

1. Види відповідальності менеджерів

2. Етика і сучасне управління

3. Управління етикою і соціальною відповідальністю

Питання 1. Види відповідальності менеджерів

Економічна відповідальність. На початку XX століття керівники бізнесу висловлювали впевненість у тому, що корпорації зобов'язані використовувати свої ресурси таким чином, щоб суспільство було у виграші, тобто повинні нести економічну відповідальність . Оргнанізація повинна турбуватися про ефективність використання своїх ресурсів . Справжня роль бізнесу полягає у використанні його енергії і ресурсів у діяльності, яка спрямована на збільшення прибутку за умови, що він дотримується правил гри, бере участь у відкритій конкурентній боротьбі без шахрайства і обману.

Юридична відповідальність. Під юридичною відповідальністю розуміють дотримання конкретних законів і норм державного регулювання, яке визначає, що може, а чого не може робити організація. З кожного питання існують сотні і тисячі законів та нормативів (наприклад, скільки токсичних речовин може бути в промислових стоках, як уникнути дискримінації при наймі на роботу, які мінімальні вимоги щодо безпечності продукції, якого типу товари можна продавати іншим країнам тощо). Організація, яка підкоряється цим законам і нормативам, поводиться юридично відповідально, але вона не обов'язково буде вважатися соціально відповідальною.

Соціальна відповідальність. Сучасна організація є складовою оточення, з багатьма складовими, від яких залежить саме існування організації. До таких складових відносять місцеві спілки, споживачів, постачальників, засоби інформації, групи суспільного тиску, спілки або об'єднання робітників і тих, хто тримає акції. Це багато-прошаркове суспільне середовище може істотно впливати на досягнення організацією її мети, тому організації доводиться врівноважувати чисто економічну мету з економічними і соціальними інтересами цих складових середовища.

Соціальна відповідальність — це готовність відгукнутися на потреби суспільства, жертвуючи при цьому короткостроковим прибутком. Вкладення в будівництво лікарень і шкіл, філантропічні програми, безпека і висока якість продукції без забруднення навколишнього середовища, захист інтересів споживачів, охорона здоров'я і безпеки – це напрямки куди організації повинні спрямувати частину своїх ресурсів і зусиль за соціальними каналами.

Етична відповідальність. Етично відповідальна поведінка означає суспільно корисні дії, що не передбачені законами або не відповідають прямим її економічним інтересам. Для того, щоб поведінка організації була етичною, її менеджери повинні дотримуватись принципів рівності, чесності і неупередженості, дотримувати права співробітників. Як неетичні оцінюються рішення, що дозволяють людині чи всій організації одержувати вигоди за рахунок суспільства.