3.1. Трофічні ланцюги:

Живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Внаслідок цього у природі виникають ланцюги живлення. Ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення.

3.2 Різноманіття екосистем

За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистеми, мезоекосистеми і глобальні екосистеми.

У мікроекосистемах невеличкі, тимчасові біоценози, що називаються синузіями, перебувають у обмеженому просторі (трухляві пеньки, мертві стовбури дерев, мурашники тощо.)

Найбільш поширеними серед екосистем є мезоекосистеми в яких біоценози займають однотипні ділянки земної поверхні з однаковими фізико-географічними умовами.

Макроекосистеми охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерним для них макрокліматом і відповідають цілим природним зонам. Сюди належать екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, а також морські екосистеми.

Прикладом глобальної екосистеми є біосфера нашої планети.

4. Популяції

Популяція — це сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певний простір протягом багатьох поколінь і відокремлені від інших подібних угруповань.

Найбільш істотними ознаками популяцій є динаміка чисельності особин (загальна кількість особин, що входять до популяції), співвідношення статей, віковий склад, територіальна структура, спосіб життя і щільність заселення (це середня кількість особин, що припадає на одиницю простору).

5. Екологічні фактори

Екологічні фактори – будь-який елемент середовища, який здатний справляти прямий чи опосередкований вплив на живі організми, хоча б протягом однієї фази їхнього розвитку.

Розрізняють такі види екологічних факторів:

1. Абіотичні екологічні фактори - фактори неживої природи. Вони поділяються на: кліматичні – опади, температура, світло, вітер; орографічні – рельєф, нахил схилу; геологічні.

2. Біотичні екологічні фактори - фактори живої природи, пов'язані з діяльністю тварин, рослин, мікроорганізмів, тобто види зв’язків між представниками.

РОЗРІЗНЯЮТЬ:

Конкуренція – тип міжвидових і внутрішньовидових взаємовідносин, за якого популяція або особини у боротьбі за харчування, місцепроживання та інші необхідні для життя умови, впливають один на другого негативно

Паразитизм – це вид взаємозв'язків між різними видами, за якого один із них (паразит) певний час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково чи повністю покладає на нього регуляцію своїх взаємовідносин із довкіллям.

Хижацтво – тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою. Хижаки не обов'язково вбивають жертву, коли живляться нею. (або коли паразит живе на тілі хазяїна, а потім пожирає його тіло після смерті.)

Мутуалізм – тип співіснування різних видів, від якого вони отримують взаємну користь (запилювання квітів).

Коменсалізм – коли один живий організм отримує від другого їжу чи іншу користь, не зашкоджуючи йому, але й не надаючи ніяких переваг

Алелопатія – властивість (біологічний феномен) рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, котрі пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів (водорості, що цвітуть у воді).

3. Антропогенні екологічні фактори - фактори прямо або побічно пов'язані своїм походженням з діяльністю людини і завдячують їй своїм походженням.

ЗАВДАННЯ:

1. ПРОЧИТАТИ І СКЛАСТИ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ПО КОЖНОМУ ПУНКТУ

2. ЗНАТИ КОНСПЕКТ

2. СКЛАСТИ СВІЙ ТРОФІЧНИЙ ЛАНЦЮГ

3. СКЛАСТИ СХЕМУ «МІСЦЕ ЕКОЛОГІЇ В СИСТЕМІ НАУК»