Методичні рекомендації до виконання розрахунково-пояснювальної частини

Характеризуючи економіку країни, необхідно проаналізувати основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі в майбутньому, спираючись на аналіз у динаміці поданих нижче економічних показників, які відображаються в макроекономічних показниках країни. Для цього варто почати з аналізу стану платіжного балансу.

1. Платіжний баланс країни.

Платіжний баланс країни відображає співвідношення валютних надходжень із-за кордону та її закордонних платежів за певний період часу.

При аналізі платіжного балансу країни необхідно:

– надати в динаміці статистичні дані і джерела інформації (бажано за останні п’ять років);

– проаналізувати зовнішньоторговельний баланс, який стосується експорту й імпорту товарів та послуг;

– за наявності статистичних даних проаналізувати баланс платежів за послуги й односторонні трансферти. Односторонні трансферти є некомерційними платежами. Баланс платежів за послуги – це надходження та витрати на транспорт, страхування, пошту, телеграф-ний та телефонний зв’язок, комісійні операції, культурний обмін, туризм, утримання дипломатичних і торговельних представництв, відсотки та дивіденди на інвестиції, ліцензійні платежі тощо. Зовнішньо-торговельний баланс платежів за послуги й односторонні трансферти утворюють разом платіжний баланс за поточними операціями або поточний баланс. Цей баланс визначає обсяг чистих доходів (надходжень) або чистих витрат конкретної країни з її міжнародною торгівлею товарами, послугами, а також трансфертами;

– проаналізувати баланс руху капіталів і кредитів. Цей баланс є співвідношенням ввезення та вивезення як приватного, так і держав-ного капіталу, а також одержаних і наданих міжнародних кредитів. Такий баланс можна розуміти як співвідношення продажу та купівлі активів;

– надати висновки щодо економічного розвитку країни в май-бутньому, а саме проаналізувати залежності стану платіжного балансу з основними макроекономічними показниками (ВВП, інфляцією, безробіттям тощо).

Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно знати основні принципи його побудови, які передбачають:

1. охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за пев-ний період (місяць, квартал, рік);

2. систему подвійного запису. Оскільки платіжний баланс – це бухгалтерська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший – як дебет зі знаком мінус;

3. наявність економічної території країни, тобто географічної території, що перебуває під юрисдикцією уряду країни, в межах якої можуть вільно переміщуватися робоча сила, товари й капітал;

4. введення інституційних одиниць «резидент – нерезидент». Для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньо-економічних. МВФ рекомендує враховувати лише операції між резидентами і нерезидентами країни;

5. визначення ринкової ціни. Для реєстрації операцій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем;

6. вибір розрахункової одиниці. При складанні платіжного балансу країни слід використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується у внутрішніх розрахунках і обліку, а для перерахування даних на долари США рекомендується використовувати курс національної валюти до долара США, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу;

7. визначення часу реєстрації. Оскільки кожна операція у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроблені одночасно – в момент здійснення операції;

8. встановлення джерел інформації. Для складання платіжного балансу використовуються митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про обсяг зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.

Повна схема складання платіжного балансу, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті d сім блоків (груп) (табл. 2).

Таблиця 2

Схема платіжного балансу

Блок	Назва блока, статті	Дебет	Кредит
А	Поточні операції (поточний ПБ)
	Товари: експорт ФОБ		+
	Товари: імпорт ФОБ	–
	Інші товари, послуги та доходи: кредит		+
	Інші товари, послуги та доходи: дебет	–
	Всього: товари, послуги та доходи

Продовження табл. 2

Блок	Назва блока, статті	Дебет	Кредит
	Приватні односторонні перекази	–	+
	Всього, за винятком державних, односторонні перекази	–	+
	Державні односторонні перекази
В	Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
	Прямі інвестиції	–	+
	Інший довгостроковий капітал	–	+
	Національний держсектор	–	+
	Банківський сектор	–	+
	Всього: А + В (базисний баланс)
С	Короткотерміновий капітал
	Національний держсектор	–	+
	Банківський сектор	–	+
	Інші сектори	–	+
D	Похибки та пропуски		+
	Всього: А + В + С + D
Е	Компенсуючі статті
	Переоцінка золотого запасу	–	+
	Спеціальні права запозичення (SDR)	–	+
	Переоцінка валютних резервів	–	+
	Всього: A + B + C + D + E
F	Надзвичайне фінансування	–	+
	Всього: A + B + C + D4 – E + F
G	Зобов’язання у складі валютних резервів іноземних державних органів	–	+
	Всього: A + B + C + D + E + F + G (баланс офіційних розрахунків, підсумковий баланс)

Закінчення табл. 2

Блок	Назва блока, статті	Дебет	Кредит
H	Підсумкова зміна резервів
	Монетарне золото (державний золотий запас)
	Спеціальні права запозичення (SDR)	+	–
	Резервна позиція в МВФ	+	–
	Валютні активи	+	–
	Інші вимоги	+
	Використання кредитів МВФ	–	–

Навіть агрегована схема складання платіжного балансу досить складна. Для полегшення виконання курсової роботи детально розглянемо статті, блоки й сальдо платіжного балансу.

Статті балансу поточних операцій. Для практичних і аналітичних цілей найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій, тобто блок А. Саме цей блок охоплює зовнішню торгівлю товарами та послугами, яка залишається голов-ною формою зовнішньоекономічних зв’язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безо-платну допомогу (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт у платіжному балансі оцінюється в цінах ФОБ, тоді як у зовнішньоторговельній статистиці – в цінах СІФ (плюс страхування та транспортні витрати).

Статті, об’єднані під назвою «Інші товари, послуги та доходи», включають:

а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;

б) різноманітні послуги;

в) доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, роялті, патенти);

г) доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;

д) операції, пов’язані з політичними та адміністративними функ-ціями держави за кордоном.

Статті «Приватні односторонні перекази» та «Державні односторонні перекази» включають:

а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робіт-ників тощо;

б) безоплатну державну допомогу.

Трансферти включають передачу матеріальних ресурсів між країнами, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту він відображається у платіжному балансі лише за кредитом або за дебетом. Трансферти бувають поточні й капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжного балансу, а капітальні – в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов’язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.

Статті балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках декількох груп статей платіжного балансу, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.

«Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал» (блок В) включає:

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) інший довгостроковий капітал, куди входять:

– довгострокові державні та приватні банківські позики;

– виплата (отримання) основної частки боргу за раніше отриманими (наданими) позиками;

– підписка на цінні папери міжнародних фінансових установ.

«Короткотерміновий капітал» (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і характеризує переважно рух короткострокових державних паперів і зобов’язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових позик.

До балансу руху капіталу примикає блок D «Похибки та про-пуски», який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені під час підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоденних операцій досягає в деяких країнах астрономічних цифр), а також включає контрабанду та неле-гальний рух капіталу.

Статті підсумкового балансу. В аналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.

«Компенсуючі статті» (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації золота і змін світових цін на золото;

б) спеціальні права запозичення на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ через зміну їх обмінного курсу;

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

«Надзвичайне фінансування» (блок F) охоплює переважно операції з пом’якшення дефіциту ПБ – безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

«Зобов’язання в складі валютних резервів іноземних державних органів» (блок G) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).

За визначенням МВФ, платіжний баланс – це статистичний звіт за певний період, який показує: а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, що належать даній країні, а також фінансових вимогах і зобов’язаннях щодо закордону; в) односторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні для бухгалтерського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються.

При аналізі зовнішньоторговельного балансу необхідно звернути увагу на те, позитивне чи негативне його сальдо. Як відомо, зов-нішньоторговельний баланс – це різниця між товарним експортом та імпортом. Якщо експорт більший за імпорт, то говорять про позитивне сальдо торговельного балансу, якщо ж імпорт перевищує експорт – про негативне. Тому в першому випадку маємо активний торговельний баланс, у другому – пасивний. У разі пасивного торговельного балансу в зовнішній торгівлі певної країни виникає дефіцит, який може негативно впливати на макроекономічні показники країни в цілому. Бажано, щоб у курсовій роботі було проаналізовано стан макроекономічних показників країни залежно від стану зовнішньоторговельного балансу.

При аналізі дефіциту платіжного балансу слід зазначити, що поточний баланс і баланс руху капіталів тісно пов’язані між собою. Дефіцит балансу за поточними операціями показує, що експорту недостатньо на сплату за імпорт. При цьому дефіцит платіжного балансу покривається за рахунок припливу капіталу до країни. У випадку активного платіжного балансу спостерігається відплив капіталу за статтею «Рух капіталів».

Для покриття дефіциту платіжного балансу країна змушена збільшувати свій зовнішній борг або продавати свої активи. Одним із дієвих інструментів скорочення витрат на покриття дефіциту платіжного балансу є жорстка кредитно-монетарна політика держави, яка направлення на обмеження соціальних платежів усередині країни.

Слід зазначити, що деякі країни покривають дефіцит платіжного балансу за рахунок офіційних валютних резервів національних бан-ків, але такі заходи ефективні у випадку, якщо очікується в найближчому майбутньому зростання обсягів експорту. У курсовій роботі бажано проаналізувати, скорочуються чи зростають суми таких резервів, оскільки це є індикатором дефіциту платіжного балансу країни.

При аналізі платіжного балансу визначеної країни бажано стисло розглянути основні теорії платіжного балансу:

– теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу (розроблена Д. Юмом і Д. Рікардо);

– теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги (розроблена Р. Харродом, Т. Сциповським, Р. Манделем);

– теорія інструментально-цільового методу регулювання платіж-ного балансу (Дж. Мід, Я. Тінберген);

– теорія нормативного регулювання (Дж. Вільямсон і Р. Міллер);

– монетарна теорія (розроблена неокласиками протягом 50–70-х років ХХ ст.);

– теорія міжнародного регулювання платіжного балансу та інші.

У курсовій роботі слід чітко визначитися з платіжним балансом щодо його регулювання, а саме треба викласти пропозиції з усунення його дефіциту. При цьому слід брати до уваги, що невеликі дефіцити платіжного балансу, очевидно, не є небезпечними, їх слід перекрити наступного року активним торговельним балансом. Ліквідація дефіциту платіжного балансу не може бути відкладена на далеке майбутнє. Слід зазначити, що значний дефіцит платіжного балансу зі стійкою тенденцією до зростання вказує на те, що продукція відповідної країни втрачає свою конкурентоспроможність на світовому ринку. У курсовій роботі необхідно проаналізувати чинники дефіцити платіжного балансу, які можуть бути як внутріш-німи, так і зовнішніми (соціально-економічні катаклізми, підвищення цін на енергоносії тощо).

Слід мати на увазі, що тривале загострення дефіциту платіжного балансу призводить, як правило, до скорочення офіційних резервів країни і це підштовхує до запровадження керівництвом країни політики протекціонізму (застосування високих мит, квотування імпорту). Таких заходів іноді виявляється замало і це призводить до того, що країна стає постійним боржником і над нею висить загроза дефолту.

Стан платіжного балансу та умов міжнародної торгівлі країни в курсовій роботі необхідно проаналізувати за допомогою показників міжнародної торгівлі, які відображають стан економіки країни. Показники міжнародної торгівлі згруповано в табл. 3.

Таблиця 3