2. Хірургічні методи кастрації самців.

Основні методи хірургічної кастрації самців поділяють на криваві і безкровні (перкутанні) (Рис.5). Криваві методи супроводжуються порушенням цілісності шкіри і відповідних оболонок стінки мошонки для забезпечення оперативного доступу до статевих залоз. Безкровні передбачають дію через непошкоджені шкірні покриви безпосередньо на статеві залози чи на сім'яні канатики з метою порушення живлення та іннервації сім'яників.

Методи хірургічної кастрації

Кривавий метод

Перкутаннии (безкровний) метод Повне вида­лення сім'я­ників і при­датків

Часткове видалення елементів статевих залоз

Перкутанне порушення цілісності сім'яних канатиків

Видалення паренхіми сім'яників

Розміжчення сім'яних ка­натиків

Перкутанне порушення цілісності сім'яників

Відкритий спосіб

Перев'язу­вання сім'я­ного канатика

Серед операцій з частковим видаленням елементів статевих залоз має значення резекція хвостів придатків у баранів і козлів (використовують при підготовці самців-пробників). Видалення паренхіми сім'яників тварини переносять важко. Крім того, при цьому існує можливість регенерації паренхіми.

У тварин із добре вираженою шийкою мошонки, при вільному доступі до сім'яного канатика доцільнішими є безкровні методи кастрації. Найпоширенішими із них є порушення цілісності сім'яних канатиків. При цьому сім'яники і придатки втрачають свою функцію внаслідок порушення живлення та іннервації, а залишаючись в організмі і розсмоктуючись, зумовлюють стимулюючий ефект, подібний до тканинної терапії.

Суть еластрації, як методу кастрації, полягає в накладанні гумового кільця, джгута чи лігатури на шийку мошонки. Сім'яники некротизуються і відпадають разом з мошонкою. При проведенні штучного крипторхізму застосовують аналогічні прийоми, але попередньо витиснувши сім'яники в піхвовий канал.

Перкутанні методи потребують мінімальних затрат, легко переносяться тваринами, стимулюють продуктивність і тому їх слід вважати найперспективнішими при кастрації відповідних видів тварин.

3. Кастрація жеребців.

Знеболювання. Кастрація супроводиться розтинанням сім'яного канатика, тому при цьому буває дуже велика болісність, особливо у жеребців, починаючи з 3-річного віку. Проте деякі лікарі і досі ігнорують це, вважаючи, що обезболювання ніби здовжує і ускладнює операцію. Подібна практика призводить до тяжких наслідків; вони виражаються в ускладненнях і нещасних випадках, які виникають при оперуванні без обезболювання (шок, переломи кісток, розтягнення і розриви м'язів, зв'язок, випадання нутрощів). У багатьох тварин обезболювання при кастрації має життєві показання, і відхилення від них не повинно бути допущене ні при яких обставинах, наприклад у коней: сильних, нервових і норовистих, чутливих до всяких больових подразнень; поліпшених порід; коней, що мають грижі або схильні до них; старих.

У молодих жеребців можна обмежитися однією місцевою анестезією. Провадять її в кожному окремому випадку такими способами: 1. Повна місцева анестезія, яка поділяється, у зв'язку з іннервацією мошонки та її вмісту із різних джерел, на два етапи: а) обезболювання стінки мошонки і б) обезболювання сім'яних канатиків та сім'яників (російський спосіб, запропонований Сапожниковим). Мошонку захоплюють рукою так, щоб на напруженій шкірі її добре виділялися сім'яники. Голку вколюють з вентральної сторони мошонки у центр товщі сім'яника в напрямі до сім'яного канатика аж до його основи, ін'єктуючи 5(10) мл 4% розчину новокаїну (Рис. 6). Потім ін'єкують 0,25—0,5% розчин новокаїну в товщу стінки мошонки (під шкіру і фасцію) по лінії намічуваного розрізу. Обезболювання сім'яника і сім'яних канатиків (на

в исоті 7—10 см) настає через 6—9 хвилин, а стінки мошонки — відразу ж після ін'єкції. Невеликі гематоми або крововиливи в порожнину загальної піхвової оболонки, які утворюються іноді під капсулою сім'яника, ніякої небезпеки не становлять, тому що під час операції їх видаляють.

Рис. 3. Російський спосіб анестезії сім' і сім'яників.

Рис 4. Різні моделі кастрацій них шіпців.

Рис 5. Емаскулятори

2. Неповна місцева анестезія полягає в обезболюванні тільки сім'яних канатиків способом ін'єкції розчину новокаїну в товщу сім'яника. Такий спосіб можна застосовувати у жеребців, відносно менш чутливих до больових подразнень, при умові виконання швидких розрізів дуже гострим скальпелем.

Раціональними можуть бути визнані тільки такі кастраційні щипці, які гарантують надійний гемостаз, усувають надмірну травматизацію і наступне омертвіння кінця сім'яного канатика, запобігають інфікуванню кінця канатика під час операції І дають можливість швидко виконувати кастрацію. На жаль, ні одна з наявних моделей щипців повністю не відповідає цим вимогам.

Одним з найстаріших способів кастрації є роздавлювання сім'яних канатиків лещатами, які залишають на певний строк у рані.

Кастраційні лещата виготовляють у вигляді прямих або зігнутих парних дерев'яних брусків, довжиною 15—18 см і шириною 2—3 -см, з міцного, але не важкого дерева (береза, ліщина, в'яз, ясен, бук). Зовнішні поверхні їх півкруглі; поблизу кінців брусків проходять поперечні жолоби для фіксації лігатур при зв'язуванні лещат; внутрішні стичні поверхні їх рівні (іноді з поздовжніми жолобками). На одному кінці внутрішні поверхні брусків зрізують під кутом на протязі 2 см, щоб між ними утворилася виїмка, яка полегшує розкривання лещат.

Вага кожної пари лещат не повинна перевищувати 70—80 г. Накладання важчих лещат може призвести до випадання сім'яного канатика (через те не поширилися металеві лещата).

Техніка операції. Якщо жеребець лежить у боковому положенні, то оперуючий підходить з сторони попереку його, стає на одно коліно і придавлює грудьми та ліктями круп тварини, а вільною (правою) ногою наступає на її хвіст (не рекомендується спиратися на круп животом, тому затягувати трубку: туго стягнута трубка заважає оперувати; при слабкому накладанні трубки може утворитися сильне набрякання сім'яного канатика внаслідок венозного застою