1.3. Методи кастрації самців.

Виконання поставленого перед кастрацією завдання - часткове або повне припинення функцій статевих залоз, може бути досягнуте різними шляхами.

Імунологічні методи кастрації ґрунтуються на використанні вакцин, сироваток протиантигенних детермінант білків, які забезпечують відповідні статеві функції.

Гормональні методи кастрації ґрунтуються на гальмуванні гонадотропної функції передніх часток гіпофіза, що призводить до атрофії сім'яників. Цього досягають введенням в організм самців жіночих статевих гормонів (естрогенів).

Хімічні методи передбачають тривале згодовування тваринам хімічних препаратів, які негативно впливають на розвиток і функціонування статевих залоз.

Проте зазначені методи кастрації ще не є достатньо науково обґрунтованими, мають ряд недоліків (можливість алергізації організму, нагромадження в тушах тварин гормональних препаратів, низька ефективність), що значно впливає на їхнє практичне застосування.

Тому нині найширше застосовують хірургічні методи кастрації, вибір і особливості яких ґрунтуються в основному на врахуванні анатомічної будови ділянки мошонки, пахвинного каналу і біології ранового процесу у різних видів самців.

1.4. Лиатомо-топографічні дані.

Ф ізіологічне функціонування статевих залоз самців (сім'яників) пов'язане із вирішенням проблем терморегуляції. Ось чому в процесі філогенезу сім'яники у самців були виведені за межі черевної порожнини в спеціальний орган — мошонку. Особливості її будови (тонкі шари стінок, відсутність густого покриву) забезпечують необхідний температурний режим (на 2—4 °С нижчий, ніж організму в цілому). У всіх свійських тварин, окрім кролів, мошонка є непарним утворенням, тільки всередині розділеним серединною перегородкою на дві половини. Положення перегородки помітне ззовні у вигляді тонкого валикоподібного потовщення шкіри, або так званого шва мошонки - гарИе асгоіі. У кнурів (Рис. 3), і котів мошонка розташована позаду стегон і таза, поблизу ануса. У собак вона розміщена трохи нижче, частково заходячи в простір між стегнами. У коней, великих і дрібних жуйних мошонка значно зміщена і займає місце між стегнами (Рис. 1, 2). У верхній ділянці мошонка звужена в шийку, більш довгу у жуйних. У кнурів, котів, собак, шийки мошонки немає.

Рис 1. Сагітальний розріз через ділянку таза і мошонки бугая: и - 5 подібний вигин статевого члена, (інші позначення дивись попередній малюнок). Стрілкою і крапкою показане місце анестезії статевого члена.

Р ис 2. Схематичний поперековий розріз через ділянку мошонки коня: 1 - прямий черевний м'яз; 2 - косий черевний м'яз; зовнішній піднімач сім'яника; 4 - косий черевний зовнішній м'яз; 5 - жовта черевна фасція; 6 - поверхневі пахові лімфатичні судини; 7 фасція статевого члена; 8 - його печеристі тіла; 9 - уретра. Шари мошонки: а - шкіра; б - м'язово еластична оболонка; б - фасція мошонки; г - загальна піхвова оболонка; д - піхвовий канал; е — піхвова порожнина; ж - власна піхвова оболонка; с - сім'яник; п -його придаток; к - внутрішній піднімач сім'яника; сп - сім'япровід; пм -перегородка мошонки.

У мошонці розрізняють такі шари:

1 - шкіра мошонки,

- м'язово-еластична оболонка - іипіса Аагіоз, тісно зрощена зі шкірою мошонки і складається зі сполучної тканини, пронизаної еластичними волокнами і великої кількості м'язових волокон, які переплітаються між собою (Рис. 2 ).

- фасція мошонки / зсгоіі, являє собою парний фаціальний мішок, який вистилає внутрішню поверхню стінки мошонки. Вона починається навколо зовнішнього пахового кільця, зростаючись з апоневрозом косого черевного зовнішнього м'яза. Фасція нещільно з'єднується з м'язово -еластичною оболонкою мошонки. Вона дуже розвинена у бугаїв і кнурів, має вигляд щільної фіброзної пластинки, яка переважає товщиною загальну піхвову оболонку.

4 - загальна піхвова оболонка Іипіса уа^іпаїіз соттипіз складається з пристінної очеревини і поперечної фасції живота, яка прилягає до неї ззовні. В межах пахового каналу і шийки мошонки загальна піхвова оболонка утворює піхвовий канал - сапаїіз \а%іпаІіз - а в межах мошонки -- піхвову порожнину - сахчип уа§іпаІе. У піхвовому каналі розрізняють два відділи: паховий і позапаховий. Позапаховий відділ лежить у шийці мошонки, а у кнурів і котів і собак - у проміжку між мошонкою та зовнішнім паховим кільцем де він вміщений тільки у фаціальний мішок мошонки, який прилягає до підшкірної клітковини. Підшкірно пахвинний канал відкривається зовнішнім (підшкірним) пахвинним кільцем. Воно утворене черевною та тазовою пластинками апоневрозу зовнішнього косого м'яза черева. У пахвинному каналі, крім піхвового каналу, знаходяться зовнішні соромітні артерії та вени, зовнішній піднімач сім'яника, гілки зовнішнього нерва, лімфатичні судини. У піхвовому каналі проходить сім'яний канатик, покритий подовженням вісцерального листка очеревини; це і є спеціальна піхвова оболонка, яка з'єднується із загальною за допомогою брижі. Продовжуючись, вона покриває сім'яник і придаток сім'яника. Найнижча ділянка брижі, що з'єднує хвіст придатка із загальною піхвовою оболонкою, потовщена і називається перехідною, або піхвовою зв'язкою. У складі сім'яного канатика знаходиться сім'япровід і його артерія, внутрішній сім'яний нерв, внутрішній підіймач сім'яника, лімфатичні судини, внутрішня сім'яна артерія та вена. Останні, ближче до головчастого краю сім'яника, утворюють судинний конус — первинні і вторинні спіралі артерії, лезоподібне венне сплетення.

5 - Спеціальна (власна ) піхвова оболонка іипіса га§іпа1із ргоргіа -вісцеральний листок очеревини, який вкриває сім'яник і його придаток. У піхвовому каналі спеціальна піхвова оболонка утворює серозну оболонку і брижу сім'яного канатика. Загальна піхвова оболонка, починаючі від очеревинного кільця до рівня нижньої стінки піхвової порожнини з'єднується зі спеціальною піхвовою оболонкою за допомогою перехідної дуже тонкої брижі. Між сім'яником і хвостом придатка власна піхвова оболонка утворює коротку спеціальну зв'язку сім'яника - іезііз ргоргіит; у крипторхідів (нутряків) ця зв'язка дуже коротка, внаслідок чого хвіст придатка у них віддалений на 10 - 15 см від сім'яника.

Сім'яник Шііз - парний статевий орган, в якому утворюються і розвиваються статеві клітини (спермії). Поряд з тим він є залозою внутрішньої секреції, виділяючи в кров чоловічі статеві гормони (андростерон, тестостерон). На сім'янику розрізняють два кінці -головчастий і хвостовий, два краї - вільний і придатковий, дві поверхні -латеральну та медіальну.

Зовні сім'яник покритий спеціальною оболонкою, що тісно зростається з білковою, яка знаходиться нижче. Із боку головчастого кінця білкова оболонка завертається в товщу сім'яника, утворюючи середостіння (мезорхіум), від якого відходять численні перегородки, що поділяють сім'яник на окремі камери. Всередині останніх знаходяться паренхіма сім'яника та звивисті сім'яні канальці, які переходять у прямі. Останні проходять у середостінні сім'яника й утворюють сім'яникову сітку. Прямі канальці, зливаючись, утворюють виносні сім'яні канальці, що формують головку придатка сім'яника. Придаток сім'яника фактично є початковою ділянкою сім'япроводу. Виносні канальці, продовжуючись, формують сім'яну протоку, а далі ампулоподібне розширення. Зменшуючись в об'ємі й продовжуючись, придаток входить у сім'яний канатик і називається сім'япроводом.

Сім'яний канатик /ипісиїиз зрегтаїісиз ~ являє собою конусовидної форми брижу сім'яника і придатка. Зовні він вкритий спеціальною піхвовою оболонкою; в ньому містяться: внутрішня сім'яна артерія, сплетення внутрішньої сім'яної вени, лімфатичні судини, внутрішній сім'яний нерв, внутрішній піднімач сім'яника і, нарешті сім'япровід з його судинами. У товщі нижнього потовщеного відрізка сім'яного канатика, довжиною 6-9 см, внутрішня сім'яна артерія формує чисельні закрутки, які нашаровуються одна на одну. Довжина артерії, включеної у закрутки, у коня дорівнює 80 - 85 см (тобто у кожному сантиметрі цього відділу канатика міститься майже 10 см покрученої артерії). У бичків внутрішня сім'яна артерія утворює закрутки на протяз 12-15 см, а у собак покручена частина нерідко піднімається вище від середини сім'яного канатика. Закрутки внутрішньої сім'яної артерії є регуляторами кров'яного тиску в судинній сітці сім'яника.

У жеребців сім'яник розташований у мошонці майже горизонтально, у кнурів , собак і котів він розташований косо. У бугаїв, цапів і баранів сім'яник займає у мошонці вертикальне положення.

Особливостями анатомічних даних визначається і найраціональніший спосіб кастрації самців.